ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.12.2011                                                                      Справа  № 5008/1025/2011

 12/5008/1025/2011   13983/2011

за позовом прокурора Міжгірського району, смт. Міжгір’я в інтересах держави в особі Національного природного парку „Синевир”, с. Синевир Міжгірського району   

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „МаЛеС –Тур”,             с. Синевирська Поляна Міжгірського району

третя особа на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород

про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Суддя  Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –не з’явився (явка на власний розсуд)

Від відповідача  –ОСОБА_1., (представник за довіреністю від 20.12.2011 року)

Від третьої особи - не з’явився (явка на власний розсуд)

В судовому засіданні приймала участь – Гриньо О. В., помічник Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора  

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов прокурором Міжгірського району,                       смт. Міжгір’я в інтересах держави в особі Національного природного парку „Синевир”, с. Синевир Міжгірського району до товариства з обмеженою відповідальністю „МаЛеС –Тур”, с. Синевирська Поляна Міжгірського району за участю третьої особи на стороні позивача  - Регіонального відділення фонду державного майна України по Закарпатській області, м. Ужгород про витребування майна із чужого незаконного володіння.

          Представнику позивача та прокурору роз’яснено права та обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

          Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору – розгляд справи неодноразово відкладався, а строк вирішення справи продовжувався за згодою сторін відповідно до                 ст. ст. 22, 69, 77 ГПК України.

          Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач та прокурор повторно не надали суду докази щодо провадження ЛАГСУ справи № 5008/1080/2011, як і не надано відповідних доказів відповідачем у справі.

Відтак, письмовою заявою (вх. № 12874/2011 від 20.12.2011 року) поданою в судовому засіданні відповідач просить залишити позов без розгляду, зіславшись на обставини відсутності належних доказів в обгрунтування розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи господарського суду Закарпатської області № 5008/1080/2011 між тими ж сторонами і про той же предмет спору, зваживши на закінчення процесуальних строків, що продовжувались відповідно до ст. 69 ГПК України при розгляді цієї справи (5008/1025/2011), вичерпанням правових процесуальних можливостей до їх продовження.  

З огляду наведеного та наявні обставини пов’язані з впливом ст. 69 ГПК України на процесуальний хід розгляду справи –прокурор не заперечив клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду.

          Правовий аналіз обставин справи, оцінка ваги доказів, зобов’язує суд реалізувати приписи ст.ст. 32, 33, 36 ГПК України через недостатність доказів, які б доводили ті обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень щодо позову, чим забезпечити виконання в повному обсязі положення ч. 1 ст. 43 ГПК України.    

Водночас, ухвалою суду від 06.12.2011 року сторонам роз’яснено настання наслідків в порядку п.5 ст. 81 ГПК України за невиконання вимог суду.  

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

За таких обставин та впливу наслідків ст. 69 ГПК України позовні вимоги не можуть бути задоволені в данному судовому засіданні, тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту і достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 2, 22, 23 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”,  ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 60, 69, 77, 81 (п.5), 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

       Суддя                                                                                    Тисянчин В. М.