Судове рішення #19662749

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р.                                                           Справа № 37/57-09  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя  Камишева Л.М.

 при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1., дор. № 16 від 29.03.2011 р.

відповідача -  ОСОБА_2., дор. від 01.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4805Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2011 р. у справі № 37/57-09

за позовом Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Держпром», м. Харків

до  ТОВ «Високі енергетичні технології», м. Харків

про стягнення 97732,84 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2011 р. у справі № 37/57-09 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю. Стягнено з ТОВ «Високі енергетичні технології»на користь ОКВЕП «Держпром» 97732,84 грн. заборгованості, 977,33 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, викладених в рішенні,  невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач вважає рішення законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007 р. між Харківською обласною радою (орендодавець) та ТОВ «Високі енергетичні технології»(орендар) було укладено договір оренди комунального майна № 20Н, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові окремо розташовані одноповерхові будівлі загальною площею 2038,6 м2 за адресою: м. Харків вул. Котлова 54, літ. «В-1», «Д-1», «Ж-1», «З-1», «К-1», «Н-1», що знаходяться на балансі виробничо-експлуатаційного підприємства “Держпром” (т. 1, а.с. а.с.20-22).

На виконання пункту 5.3 договору оренди комунального майна № 20Н між позивачем та відповідачем 05.11.2007 р. було укладено договір з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20Н/О, за яким позивач зобов’язався забезпечити обслуговування орендованого майна (нежитлових приміщень), а також утримання прибудинкової території, а відповідач зобов’язався відшкодовувати витрати балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним загальної площі в цій будівлі (т. 1, а.с. 12-13).

До договору № 20Н/О сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 06.11.2007 р., № 2 від 09.11.2007 р., № 3 від 14.11.2007 р., № 4 від 16.11.2007 р., № 5 від 11.01.2008 р., № 6 від 15.01.2008 р. (т. 1, а.с.14-19).

Згідно з п. 2.1 договору № 20Н/О від 05.11.2007 р. у редакції, зміненій додатковими угодами № 5 від 11.01.2008 р. та № 6 від 15.01.2008 р., окремо орендар відшкодовує балансоутримувачу суму витрат за спожиту електричну енергію, яка визначається на підставі акту зняття показників розрахункових засобів обліку, шляхом відліку з загального об’єму споживання електричної енергії, спожитої іншими орендарями, які відшкодовують витрати за спожиту електроенергію ВЕП «Держпром».

На виконання п. 2.2. договору № 20Н/О від 05.11.2007 р. відповідач зобов’язався перераховувати суму витрат на обслуговування орендованого майна балансоутримувачу (позивачу) щомісячно, протягом розрахункового періоду, який встановлюється з 10 числа поточного місяця по 10 число наступного місяця на його розрахунковий рахунок. Однак на порушення цієї умови сума витрат на обслуговування орендованого майна у період листопад 2007 р. - січень 2009 р. позивачу перераховувалась не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість станом на 01.02.2009 р. склала 97732,84 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеними в рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору № 20Н/О є забезпечення обслуговування позивачем орендованого майна, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Котлова, 54.

Згідно з п.2.1. договору орендар повинен сплачувати суму витрат на обслуговування орендованого майна, які складають: з 05.11.2007 р. - 3,58 грн. за 1 кв.м. загальної площі, з 11.01.2008 р. - 3,38 грн. за 1 кв.м. загальної площі.

З 11.01.2008 р. відповідно до додаткової угоди № 5 до договору № 20Н/О відповідач також взяв на себе зобов'язання сплачувати суму витрат за спожиту електричну енергію, яка визначається на підставі акту зняття показників розрахункових засобів обліку шляхом відліку з загального об'єму споживання електричної енергії, спожитої іншими орендарями, які відшкодовують витрати за спожиту електроенергію ВЕП «Держпром».

Позивач надав розрахунок в обґрунтування суми позовних вимог, який підтверджується належними доказами (т. 1, а.с. 79). А саме, актами фіксації показників лічильників (т. 1, а.с.42-52). Посилання відповідача на те, що дані акти не містять відомостей, які б дозволили визначити, які показання лічильників належать відповідачу, а які іншим орендарям приміщень спростовуються наступним.

В актах фіксації показників лічильників вказана адреса об'єкту, на якому встановлені лічильники (вул. Котлова, 54), вказані номера лічильників - № 006294,          № 740812. Відповідно до додатку № 3.1 до договору про постачання електричної енергії № 050659 від 21.05.2004 р. за адресою Котлова, 54 встановлені лічильники № 620109 та № 000484. Згідно акту-наряду на заміну лічильників електроенергії у споживача - юридичної особи № 50199 від 20.02.2007 р. вказані лічильники замінені на лічильники № 006294 та № 740812.

Отже, з актів фіксації показників лічильників чітко зрозуміло з яких лічильників і за якою адресою зняті показання спожитої електроенергії. Дані акти були підписані усіма орендарями, жодних зауважень від них не надходило.

Таким чином, надані позивачем розрахунки свідчать про те, що із загальної кількості електроенергії було вирахувано кількість отриманої електроенергії іншими споживачами, що знаходяться за вказаною адресою та мають власні лічильники. Розрахунок здійснений позивачем на підставі законодавчо встановлених тарифів та їх складових, перевірений судом апеляційної інстанції та не спростований відповідачем.

Посилання відповідача на несплату внаслідок не укладання актів виконаних робіт та щодо завищеної вартості наданих послуг спростовуються обставинами справи та не відповідають умовам договору, який не містить положень про необхідність підписання таких актів, а встановлює обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати балансоутримувачу суми експлуатаційних витрат, згідно з умовами цього договору (п.2.5 договору).

Таким чином, послуги надаються та сплачуються на підставі договору. Вартість послуг визначається договором, який був підписаний сторонами, тобто їх розмір був узгоджений сторонами.

Крім того, слід зазначити, що претензій від відповідача щодо якості послуг та їх об'єму в матеріалах справи не міститься. Більш того, відповідачем був підписаний акт звіряння станом на 31.10.2008 року, тобто жодних зауважень щодо сум, визначених договором та актами зняття показників розрахункових засобів обліку електроенергії відповідач не мав (т. 1, а.с. 97).

Сторони визнавали договір дійсним, про що свідчить виконання його сторонами, передача приміщень та відповідно проведення часткової оплати за надання послуг.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 97732,84 грн. заборгованості.

Щодо посилання відповідача на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не зупинив провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею іншої справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, то колегія суддів вважає, що воно не є підставою для скасування рішення, виходячи з  наступного.

Пов'язаність справ, в розумінні ст. 79 ГПК України, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідачем не доведено, що розгляд справ № 5023/8309/11 та № 5023/3641/11 унеможливлює розгляд справи № 37/57-09.

До того ж предметом спору по справі № 5023/3641/11 є стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди № 20Н, що жодним чином не співпадає з предметом спору по даній справі, оскільки визнання договору оренди № 20Н автоматично не породжує недійсність договору з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20 Н/О, а тому результат розгляду справи № 5023/3641/11 не може вплинути на вирішення по суті даної справи.

Предметом розгляду справи № 5023/8309/11 є визнання недійсним договору з надання послуг по обслуговуванню орендованого комунального майна № 20 Н/О. Стаття 207 Господарського кодексу України встановлює, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Договір № 20Н/О є договором про надання послуг, які споживаються у процесі їх надання. Отже, неможливо застосувати наслідки недійсності правочину - повернути одержане за цим договором (послуги по обслуговуванню орендованого майна), тому результат розгляду справи № 5023/8309/11 не може вплинути на вирішення по суті справи № 37/57-09.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги  відмовити.

Рішення господарського Харківської області від 25.10.2011 р. у справі № 37/57-09  залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П.

Суддя                                                                                           Ільїн О.В.  

Суддя                                                                                           Камишева Л.М.



Повний текст постанови підписаний 14.12.2011 р.  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація