донецький апеляційний господарський суд
22.12.2011
Постанова
Іменем України
20.12.2011 р. справа №33/168пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Шевкової Т.А.
суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 дов. № 01/11-2797 від 10.10.2011року
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське Донецька область
на рішення господарського суду Донецької області
від09.11.2011р.
у справі№ 33/168пд (суддя Сич Ю.В.)
за позовомДержавного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське Донецька область
доПриватного підприємства «Юридическая фирма «Правовое содействие»м. Донецьк
провизнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства «Юридическая фирма «Правовое содействие»м. Донецьк про визнання недійсним договору щодо правового обслуговування №26/1 від 22.12.2005 року, зважаючи на те, що відповідно до п.6.1 договору строк його дії встановлений до 22.12.2008року, фактично його дія продовжена згідно з п.6.3 договору, але без дотримання проведення процедури тендеру у відповідності з діючим на той момент п.5 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти (затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2008 року № 274), що на думку позивача суперечить приписам ст. 207 ГК України, ст.ст. 215, 302 ЦК України.
Господарський суд Донецької області рішенням від 09.11.2011р. у справі № 33/168пд відмовив Державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська»у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним.
Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське Донецька область, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. у справі № 33/168пд скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заявник апеляційної скарги вважає рішення господарського суду прийнятим при неповному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, вважає передчасним висновок господарського суду щодо відсутності підстав для визнання договору щодо правового обслуговування №26/1 від 22.12.2005 року недійсним, оскільки на його думку даний договір суперечить п.5 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти (затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2008 року № 274).
Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника відповідача. Неявка представників сторін без поважних причин не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Між Приватним підприємством «Юридическая фирма «Правовое содействие»(виконавець) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська»(замовник) 22.12.2005 року укладено договір про правове обслуговування № 26/1, відповідно до умов якого виконавець зобов’язувався надати замовнику комплекс правових послуг, а замовник зобов’язувався оплатити надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами вищевказаний договір виконувався, про що свідчать копії актів про приймання робіт та платіжні доручення, підтверджуючі часткову оплату виконаних за договором робіт.
Договір про правове обслуговування № 26/1 від 22.12.2005 року підписаний директором ПП «Юридична фірма «Правовое содействие»Нестиренко Л.А., з боку ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська»- генеральним директором Пастернак З.Г. без розбіжностей та заперечень, та завірений печатками сторін.
Позивач, вважаючи даний договір таким, що укладений без дотримання проведення процедури тендеру у відповідності з діючим на той момент п.5 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти (затвердженого Постановою КМУ від 28.03.2008 року № 274), що не відповідає приписам ст. 207 ГК України, ст.ст. 215, 302 ЦК України, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору про правове обслуговування № 26/1 від 22.12.2005 року.
Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.
Згідно із статтею 73 ГК України Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених ГК України та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи на праві оперативного управління.
Наявний в матеріалах справи Статут Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»свідчить про те, що дане підприємство засновано на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 05.11.2001 року № 535 та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», згідно з наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.04.2011 року № 39 «Про затвердження переліків державних підприємств, установ, організацій та об’єднань, що належать до сфери управління Міненерго вугілля, та господарських товариств, щодо яких Міненерго вугілля здійснює управління корпоративними правами держави».
Відповідно до п.4.1 Статуту майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
Наведене дає підстави вважати, що Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська»є державним унітарним підприємством.
Згідно з приписами п.8 статті 73 ГК України державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.
У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Майново-господарські зобов’язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.
Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.
З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, стосовно свого непогодження із умовами договору щодо дотримання процедури проведення тендеру.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору, які визначені сторонами.
Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.
У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.
Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору про правове обслуговування № 26/1 від 22.12.2005 року за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.
Крім того, господарським судом правомірно прийнято до уваги те, що Постанову Кабінету Міністрів від 28.03.2008 року № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти»визнано неконституційною рішенням Конституційного суду України у справі № 1-41/2008 від 09.10.2008 року.
За приписами ч.2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. у справі № 33/168пд ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»м. Родинське Донецька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.11.2011р. у справі № 33/168пд залишити без змін.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді К.І. Бойченко
Л.Ф. Чернота
Надруковано 5 прим:
1 –позивачу
2 –відповідачу
3 –до справи
4 –гос. суду Донецької області 5 – ДАГС