Справа № 2-1663/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

10.10.2011 року                                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

          головуючого - судді                      Зуєвої В.І.

           секретаря судового засідання -     Гавриленко І.В.          

           з участю позивачів                   -     ОСОБА_1 і ОСОБА_2

                           відповідачів               -     ОСОБА_3 і ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні садибою і стягнення матеріальної і моральної шкоди                                              

                                                                   УСТАНОВИЛ:

          Позивачі просять суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні їх садибою, стягнути з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 242,84грн. і у відшкодування моральної шкоди 2500грн., посилаючись на такі обставини:          

                   На праві власності їм належить будинок з господарськими будівлями по вул. Мопровській, 6 в м. Нікополі.

          Відповідачі їх сусіди, проживають ІНФОРМАЦІЯ_1. Між ними виникли неприязні відносини з приводу того, що відповідачі намагаються розширити свою земельну ділянку. Для цього вони поклали на їх дерев’яний паркан лист металу і насипали на нього биту цеглу. Під вагою їх паркан похилився в бік їх земельної ділянки. Під паркан відповідачі лили воду, так що оголилися стовпчики  і паркан, а 06.11.2005р. відповідачі розпиляли пояса паркана і переставив його на їх земельну ділянку, і, таким чином порушивши межу земельних ділянок. Крім того, вони прикріпили трубу своєї бесідки до їх паркана, насипали до їх бетонного стовпчика каміння і прикріпили до їх бетонного стовпчика свій паркан, зайшовши на їх територію. Відповідачі тим самим завдали їм матеріальну шкоду у розмірі 242,84грн., що складає вартість дошок, витрати на їх транспортування, оплату ремонту паркана.

 Крім того кожному із них спричинена матеріальна шкода, вони перехвилювалися з приводу цього конфлікту, приймали ліки. Моральна шкода ОСОБА_1 складає 2000грн., ОСОБА_2 –500грн.

 Тому вони просять суд зобов’язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні садибою, прибрати  каміння розміром 40 х 30см. від дороги, прибрати з їх ділянки свій паркан, трубу від виноградної бесідки і відшкодувати матеріальну і моральну шкоду.

       В подальшому позивачі доповнили свої вимоги і просять суд зобов’язати відповідачів знести стовп розмірами 38х38см., висотою 2м., який вони поставили з заходом на їх земельну ділянку на 20см., а також прибрати собачій вольєр, який вони поставили  щільно до паркану, стоки води зо двором і водостічну трубу над стоками, постільки вся вода стікає їм у двір.

                  Відповідачі кожний окремо у судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що між їх садибами встановлена межа  і вони цю межу не порушували. Всі стовпчики стоять на їх території. Зрозуміти претензії позивачів неможливо.

          Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов на підставі ст. ст.391, 1166, 1167   ЦК України  задоволенню не підлягає з наступних підстав:

                  Як вбачається з матеріалів справи,  позивачі є власниками будинку №6 по вул. Мопровська  в м. Нікополі, відповідачі є власниками будинку №4 по вул. Мопровська в м. Нікополі.

               Позивачі вважають, що їх право користування своєю земельною ділянкою порушено тим, що відповідачі перемістили паркан з заходом на територію їх земельної ділянки на 20см.  насипали  каміння розміром 40 х 30см. від дороги, поставили трубу від виноградної бесідки,  стовп розмірами 38х38см., висотою 2м., який вони поставили з заходом на їх земельну ділянку на 20см., а також поставили собачій вольєр щільно до паркану, стоки води зо двором і водостічну трубу над стоками, постільки вся вода стікає їм у двір.

            Проте, позивачі не надали суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Їх посилання на виїзд працівників міліції і їх огляд місця події не може бути прийняте судом, постільки в протоколі огляду вказано, що на одній секції дерев’яного паркану є сліди розпилу, але у протоколі відсутні відомості про те, ким вони були зроблені, їх давність.

Також до своєї позовної заяви позивачі додали  акт встановлення меж земельних ділянок від 06.12.1996р. і протокол  погоджувальної комісії від 14.021996р. в яких вказано про встановлення межі і розміру земельної ділянки за адресою позивачів.

       Позивачами не надано доказів порушення відповідачами цієї межі і розмірів земельної ділянки. Замість цього ними в заяві на ім’я суду (а.с.115) вказано, що вони відмовилися від документу по зйомці їх земельної ділянки для проведення експертизи, постільки вважали її неправильною і не довіряють працівникам відповідної установи здійснити заміри їх земельної ділянки.

         Надані суду фотографії не відображають вказані позивачами  порушення  і тому не можуть бути підставою для задоволення позову.

        Не доведено позивачами і спричинення відповідачами їм матеріальної шкоди по ремонту паркану, необхідності придбання ліків на лікування після неправомірних дій відповідачів.

          Тому суд вважає, що в позові позивачам слід відмовити.

 Керуючись ст.213, 215 ЦПК України, суд

                                                   ВИРІШИВ:

В задоволенні  позову ОСОБА_1, ОСОБА_2  -

відмовити.

            На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення     через Нікопольський міськрайонний суд.                                

Суддя:ОСОБА_5