ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2008 Справа № 5/254
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменко І.М. –доповідач
суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.
при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Гончаренко Сергій Миколайович, довіреність №б/н від 10.09.07, представник;
від відповідача: Келембет Ілона Миколаївна, довіреність №988 від 21.02.07, юрисконсульт;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олександрія-хліб”, Кіровоградська область
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.2008 року у справі № 5/254
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олександрія-хліб”, Кіровоградська область
до : відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, м. Київ
про визнання недійсним договору застави майна
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.01.08р. у справі № 5/254 (суддя Змеул О.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ліквідатора не підпадає під обставини, що встановлені ст.. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки договір застави укладений з метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою, а не завдає збитки; договір застави є угодою, яка забезпечує виконання зобов’язань за кредитним договором, а тому не є та не може вважатись довгостроковим договором, або „розрахунковим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі”; виконання договору не може створити перешкоди відновленню платоспроможності боржника, оскільки постановою господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2007р. у справі № 9/87 ТОВ „Торговий дім „Олександрія-хліб” вже визнано банкрутом.
Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ГПК України та ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
В своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими, та такими, що не відповідають обставинам справи, а рішення суду першої інстанції правильним, обґрунтованим та основаним на законі. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, між відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Олександрія-хліб" (далі - ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб") укладено договір кредитної лінії № 0320050107006 від 01.07.2005 року (далі - кредитний договір). Згідно п. 1.1 кредитного договору Банк відкриває ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" кредитну лінію в гривнях і доларах США з лімітом кредитування в сумі 10 000 000,00 грн. строком на 12 місяців з 01.07.2005 року по 30.06.2006 року. У відповідності до п. 1.2 кредитного договору плата за користування кредитом становить 21 % річних по кожному траншу при видачі кредиту в національній валюті України - гривні, і 16 % річних по кожному траншу при видачі кредиту в валюті - долар США.
Умовами пункту 1.3 Договору передбачено видачу кредиту окремими траншами після підписання окремих додаткових угод.
Позивач зобов'язання за договором кредитної лінії № 0320050107006 від 01.07.2005 року щодо надання відповідачу кредитних ресурсів у межах відкритої кредитної лінії виконав у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі: додатковими угодами до кредитного договору №№ 1-21, виписками руху коштів по рахунку ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" щодо отримання кредиту та погашення кредиту.
Факт надання кредитних коштів ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" та наявність непогашеної в повному обсязі заборгованості встановлено рішенням господарського суду Кіровоградської області у справі № 9/288, однак судом враховується, що наказ по зазначеній справі № 9/288 не видано в зв'язку з оскарженням цього рішення господарського суду в апеляційному та касаційному порядку, справа до господарського суду на цей день не повернулася, тому неможливо встановити чи набрало вказане рішення законної сили.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" укладений договір про заставу № 0320050107006/1 від 01.07.2005р. Предметом застави є сільськогосподарська продукція: цукор-пісок, кукурудза, пшениця, насіння соняшнику, борошно, посівний озимий матеріал. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредитної лінії ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" за договором про заставу №0320050107006/1 від 01 липня 2005 року передав у заставу товар в обігу (далі - договір застави).
Відповідно до підпункту "н" абзацу першого пункту 5.5 Статуту ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" у редакції, зареєстрованій державним реєстратором 15.12.2004 року, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить вирішення питання про отримання кредитів, позик, надання в заставу майна та майнових прав, виступлення майновим поручителем. Загальні збори учасників ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" 30.06.2005 року прийняли рішення про надання в заставу ВАТ КБ "Надра" для забезпечення виконання зобов'язань перед цим Банком за майбутнім договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії з можливістю вибірки у гривні та доларах США на загальну суму 10 000 000, 00 грн. з метою поповнення обігових коштів для закупівлі сільськогосподарської продукції строком на 1 рік та процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 18% для траншів у гривні та 13 % у доларах США товару у обігу:
- цукор-пісок в кількості чотири тисячі тон;
- кукурудза у кількості 2000 тонн;
- кукурудза у кількості 2000 тонн;
- пшениці 3 класу у кількості 550 тонн;
- соняшнику у кількості 500 тонн;
- борошна пшеничного вищого гатунку у кількості 1200 тонн;
- пшениці посівної у кількості 2200 тонн.
Також у відповідності до п. 2 рішення загальні збори учасників цього господарського товариства вирішили надати директору ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" Коробову А.В. повноваження на підписання договору застави.
Відповідно до п. 3.4 Статуту ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" в редакції, зареєстрованій 15.12.2004 та чинній на день укладення спірного договору застави майна, учасниками товариства є: Куцак Наталія Миколаївна - частка у статутному фонді товариства 370 грн., що становить 5 % та Коробов Антон Володимирович - частка у статутному фонді товариства 7030 грн., що становить 95 %.
Отже, Коробов А.В. є учасником Товариства, якому належить частка у статутному фонді в розмірі 95%. Тобто, при голосуванні на загальних зборах учасників Коробову А.В. належить 95
% голосів.
Ккрім того, на час укладення спірного договору застави Коробов А.В. був директором цього господарського товариства, затверджений на посаді директора за протоколом загальних зборів учасників товариства від 30.01.2004 року.
У відповідності до пунктів 5.16-5.18 Статуту ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" в редакції, зареєстрованій 15.12.2004, директор цього господарського товариства є виконавчим органом товариства та має відповідні повноваження виконувати дії від імені Товариства без довіреності, має інші права, встановлені загальними зборами учасників.
Прийняття рішення про надання вищезазначеного майна в заставу відповідно до пункту "н" ст. 5.5 Статуту належить до компетенції загальних зборів учасників, тому Коробов А.В. мав усі повноваження на підписання з Банком спірного договору застави на підставі зазначеного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" від 30.06.2005 року.
Із зазначеного слідує, що загальні збори ТОВ "Торговий дім „Олександрія-хліб” дійсно прийняли рішення про надання в заставу Банку зазначеного вище майна для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
При вирішенні спору господарський суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень
Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Господарський суд дійшов вірного висновку про те, що договір застави не суперечить положенням ст. 92 та ст. 207 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 2 ст. 203 ЦК України директор ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" Коробов А.В., який уклав договір застави, мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" в особі директора Коробова А.В. на вчинення спірного договору застави було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Відповідно до частини 5 ст. 203 ЦК України спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором кредитної лінії.
Також скаржник мотивує свою апеляційну скаргу тим, що договір застави не відповідає ч. 1 ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки в договорі відсутній максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням. Проте це мотивування скаржника відхиляється судовою колегією як безпідставне. Вимоги до форми договору застави викладені в статті 12 Закону України "Про заставу". Відповідно до ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Оспорений договір застави відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про заставу". Недодержання приписів ст. 22 Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не тягне за собою визнання договору застави недійсним, оскільки такого наслідку не передбачено цим Законом.
Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" при укладанні договору застави, не встановлює вимог до форми договору застави, а регулює
порядок реєстрації обтяження та пріоритетність вимог. Відповідно до статті 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом, зокрема, статтею 12 Закону України "Про заставу".
Однак при цьому сторони дотримались приписів ст. 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", на яку посилається позивач.
Відповідно до п. 17 вказаного договору про заставу "обсяг вимог Заставодержателя, що задовольняється за рахунок заставленого майна (з його вартості) визначається ст. 19 Закону України "Про заставу" і крім перелічених включає неустойку (штраф, пеню), що передбачена кредитним договором, договором поручительства, генеральною угодою та цим договором. Збитки стягуються в повній сумі понад неустойку".
За приписами статті 19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна
заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на
момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих
прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку),
(Необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої (заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави).
Таким чином, враховуючи зміст договору та ст. 19 Закону України "Про заставу" сторони визначили обсяг вимог, що задовольняються за рахунок заставленого майна, а саме: вимоги ВАТ КБ "Надра" до боржника в повному обсязі, що визначаються на момент їх фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, а також неустойку (штраф, пеню), що передбачена кредитним договором. Тому в цій частині доводи позивача безпідставні.
Господарським судом враховується посилання відповідача на те, що на час пред'явлення позову та розгляду справи Коробову А.В. належить 100 % внеску до статутного фонду товариства, що слідує із пункту 3.4. статуту ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" із змінами в редакції, зареєстрованій державним реєстратором 16.02.2006 року. Але Коробов А.В. вимог про визнання договору недійсним не заявляє. Ліквідатор на час провадження справи про банкрутство боржника не замінює власника товариства, а лише виконує функції керівника банкрута.
Отже, на день подання позову ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" є господарським товариством, власником якого є одна особа (ст. 114 ЦК України).
Позов подано ліквідатором банкрута - ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб".
Відповідно до абз. 12 частини 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з підстав, передбачених частиною 10 статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.
Отже, виходячи із змісту ч. 10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор має право подати до господарського суду позов про визнання угод боржника недійсними, якщо:
- виконання договору завдає збитків боржнику;
договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;
виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
ТОВ Торговий дім "Олександрія-хліб" визнано банкрутом постановою господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2007р. у справі № 9/87.
Позов про визнання договору застави недійсним подано ліквідатором банкрута - ТОВ Торговий дім "Олександрія-хліб". Подана позовна заява не підпадає під обставини, що встановлені ст. 25 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки:
- договір застави укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою, а не завдає збитки;
- договір застави є угодою, яка забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором,
а тому не є та не може вважатись довгостроковим договором, або "розрахованим на одержання
позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі" ;
- виконання договору не може створити перешкоди відновленню платоспроможності
боржника, оскільки постановою господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2007р. у
справі № 9/87 ТОВ "Торговий дім "Олександрія-хліб" вже визнано банкрутом. Фактично
господарським судом визнана неспроможність боржника відновити свою платоспроможність
та задовольнити визнані вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної
процедури, а тому відновлення платоспроможності є неможливим.
Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи скаржника про те, що рішенням загальних зборів було ухвалено взяття кредиту з меншим розміром процентної ставки, оскільки розмір процентної ставки за кредитним договором ніяким чином не впливає на кількість продукції, яка заставлена. Рішенням загальних зборів від 30.06.2007р. не ставиться кількість заставленої продукції в залежність від процентної ставки, яка буде за кредитним договором. Адже кредитним договором можуть встановлюватись не лише розмір процентної ставки, а й штрафні санкції за невиконання договору, які в протоколі взагалі не відображаються.
Слід зазначити, що позивальник сплатив відсотки за користування кредитом, що є доказом схвалення товариством дій директора (ст.. 241 Цивільного кодексу України).
На підставі вищевикладеного, судова колегія не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.01.08р. у справі № 5/254 –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Олександрія-хліб”, Кіровоградська область –без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Голяшкін