Судове рішення #1963373
5/395-07


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


07.04.2008                                                                                   Справа № 5/395-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач),

суддів –Сизько І.А., Чоха Л.В.

при секретарі –Врона С.В.

за участю представників сторін:

позивач: Яковенко П.А.

відповідач: Ткаченко Р.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства „Теплоенерго” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  02.10.07р. у справі № 5/395                         

          за позовом дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м. Київ

          до комунального підприємства „Теплоенерго”, м. Дніпропетровськ

          про стягнення 5 828 882,60 грн.,

                                                     ВСТАНОВИВ:   

           

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2007  року у справі № 5/395-07 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача 4 990 782,18 грн. основного боргу, 4 990,78 грн. пені, 279 428,69 грн. інфляційних втрат, 98078,59 грн. - 3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення господарського суду вмотивоване тим, що згідно з умовами договору на постачання природного газу для вироблення теплової енергії позивач зобов’язався передати відповідачу газ у визначених договором обсягах, а відповідач –прийняти та оплатити його. Внаслідок невиконання відповідачем умов даного договору в останнього виникла заборгованість по оплаті природного газу у розмірі  4 990 782 грн. Доказів погашення боргу відповідач не надав, а відтак суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за поставлену теплову енергію, пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, інфляційних втрат та 3-ох відсотків річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач –КП „Теплоенерго”, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, відсотків річних та в цій частині справу передати на новий розгляд. При цьому скаржник посилається на неповне дослідження господарським судом обставин справи, а саме: неврахування судом положень Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію”, відповідно до якого здійснено реструктуризацію заборгованості населення та встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

З посиланням на норми Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” скаржник вважає безпідставним нарахування відповідачу штрафних санкцій, суми інфляційних втрат та відсотків річних.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просив рішення суду першої інстанції в даній частині залишити без змін.


Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 31.10.2006р. між позивачем (постачальник)  та відповідачем (споживач) був укладений договір за № 06/06-610 ТЕ-4 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, за яким сторони зобов’язалися: позивач –передати визначені договором обсяги газу, а споживач - оплачувати його на умовах та в термін, визначених у договорі.

На виконання зобов’язань за договором позивачем протягом листопада –грудня 2006 року було передано відповідачу 14 994,5 тис. м3 природного газу на загальну суму 10 286 286,19 грн., що посвідчується актами передачі-приймання природного газу від 30.11.06р. та 31.12.06р.

Оплату отриманого газу відповідач повинен був здійснювати у відповідності з п. 6.1 договору. Зобов’язання по оплаті природного газу за листопад-грудень 2006р. виконані відповідачем частково на суму 5 295 504,01 грн.; несплачені 4 990 782,18 грн. становлять суму заборгованості, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані в повній мірі зобов’язання по оплаті отриманого газу, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову і стягнення з відповідача суми боргу.


В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання і у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання повинен сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Висновок господарського суду щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 279 428,69 грн. та 3% річних у сумі 98 078,59 грн. відповідає вимогам законодавства і являється правомірним.

Відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов’язання у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ передбачена п.7.2 договору, а відтак стягнення останньої господарським судом є обґрунтованим.



Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду і не приймає до уваги посилання відповідача на Закон України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” та Закон України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, оскільки норми зазначених законів не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Дійсно, ст. 5 Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” встановлено, що на суму заборгованості, реструктуризованої населенню, не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, однак, відповідач відповідно до Статуту підприємства житлово-комунальним підприємством не являється, внаслідок чого дія вказаної норми на нього не поширюється. Окрім того, приписи даної норми обіймають період до липня 2003 року, а спірним у даній справі є період листопад-грудень 2006 року.  

Посилання скаржника на норми Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги” є також необґрунтованими, оскільки не звільняють боржника від сплати інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених  ст. 625 ЦК України як відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.


З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо часткового скасування рішення господарського суду. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення господарського суду повністю відповідає матеріалам справи, нормам процесуального і матеріального законодавства і повинно бути залишено без змін. В силу викладеного доводи відповідача не приймаються колегією суддів.

Керуючись ст.ст. 101, 103 –105 ГПК України, суд  

                                                         ПОСТАНОВИВ:

          

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2007 року у справі № 5/395 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства „Теплоенерго” –без задоволення.


           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.



        Головуючий                                                                             І.В. Тищик


        Судді:                                                                                        І.А. Сизько

    

                                                                                                            Л.В.Чоха                                                                                                       

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація