2-211/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 листопада 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого –судді Бухтіярової І.О.,         

при секретарі –Галич Л.В., Паніотової В.Г.,

з участю –позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_9 міська рада, ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», ПП «Слав Консалтинг»про визнання незаконними пунктів рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 15.03.2011 року з даним позовом до відповідача про визнання незаконними пунктів рішення, посилаючись на наступні обставини: він, ОСОБА_1, з 1975 року працює на ОСОБА_9 заводі гірничорятувальної апаратури і весь час своєї трудової діяльності проживаю разом із своєю родиною у гуртожитку за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Левицького, 6/54. Будівля гуртожитку до 24 вересня 1994 року була, як і весь завод, державною власністю та була на обліку як об'єкт державного житлового фонду.

24 вересня 1994 року відповідач прийняв рішення без номеру «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», яке складалося з чотирьох пунктів, що мають значення для даного позову, а саме:

1.Створити на базі державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»(м. Донецьк) відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»(скорочено AT ДЗГА).

2.Затвердити акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу станом на 1 червня 1994 року в сумі десяти мільярдів трьохсот дев'яноста мільйонів карбованців.

3.Встановити, що розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»складає десять мільярдів триста дев'яноста мільйонів карбованців.

4.Затвердити Статут відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури».

П'ятим пунктом рішення було зобов'язано посадову особу заводу здійснити державну реєстрацію створеного акціонерного товариства.

Рішення було мотивовано результатами роботи, виконаної відповідною комісією, та повноваженнями, наданими указами Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств»та від 21 лютого 1994 року № 61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, ОСОБА_9, Запорізькій, Луганській державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у державній власності, Положенням «Про порядок корпоратизації підприємств», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року № 508, наказом Міністерства економіки України від 4 березня 1994 року № 23.

З рішенням відповідача в частині включення до статутного фонду заводу вартості житлового фонду, а саме –будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьку він не згодний як з таким, що суперечить законодавству, внаслідок чого склалися умови для порушення його речових прав, а з 2002 року постійно порушуються його майнові права на володіння та користування кімнатою в будівлі гуртожитку, а у подальшому він втратив можливість приватизувати приміщення, в якому проживає.

Будівля гуртожитку за проектом, за реєстрацією у відповідних органах та за фактичним використанням була і є будівлею, на яке поширювалося визначення житлового фонду та гуртожитку відповідно до статей 4 та 127 Житлового кодексу УРСР.

Указ Президента України «Про корпоратизацію підприємств», на який послався відповідач як на одну з підстав рішення, що він оспорює, прямо вказує на те, що метою Указу є підготовка підприємств до приватизації шляхом перетворення підприємств в відкриті акціонерні товариства. Відтак, корпоратизація підприємства ДЗГА мала відповідати законодавству про приватизацію державного майна.

Статтею 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»у пункті 2 встановлено, що дія цього закону не поширюється на об'єкти державного житлового фонду. Таким чином, вартість будівлі гуртожитку як складової частини державного житлового фонду не мала бути включеною до статутного фонду ДЗГА. Цей висновок співпадає із змістом іншого законодавства про приватизацію.

Так, відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»не підлягають приватизації кімнати у гуртожитках. Будівля гуртожитку, як і будь-яка житлова будівля, є сукупністю кімнат та допоміжних приміщень збудованих для проживання, задоволення потреб мешканців житлової будівлі та обслуговування будівлі і кімнат. Отже, заборона приватизації кімнат у гуртожитках означає заборону приватизації будівлі гуртожитку. Інше тлумачення вказаної норми суперечить будь-якій логіці.

Крім того, Положенням «Про порядок корпоратизації підприємств», затвердженим Кабінетом Міністрів України від 5 липня 1993 року № 508 на виконання Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств», у пункті 16 встановлено, що розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди. На час прийняття відповідачем рішення, яке він оспорює, діяла Методика оцінки вартості об'єктів приватизації, що була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року № 717, яка, в свою чергу була затверджена на виконання Постанови Верховної Ради України «Про реалізацію Закону України «Про державний бюджет України на 1993 рік», на виконання законів України про приватизацію, зокрема, Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств». За пунктом 42 Методики та додатком № 1 до неї вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується (серед іншого) на вартість державного житлового фонду та об'єктів, що не підлягають приватизації. Таким чином, вважає, відповідач, приймаючи рішення, яке він оспорює, протиправно включив до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»вартість державного житлового фонду у вигляді будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьку.

Викладені обставини він доводить доданими документами: своїми паспортом та трудовою книжкою, рішенням відповідача, яке він оспорює. Доказ введення в експлуатацію будівлі гуртожитку та обліку будівлі як гуртожитку знаходиться у третьої особи –ОСОБА_9 міської ради. Інші докази у вигляді акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ОСОБА_9 заводу гірничорятувальної апаратури під час його корпоратизації, документи про підтвердження переходу права власності на будівлю гуртожитку до ВАТ ДЗГА, статут ВАТ ДЗГА знаходяться у відповідача, у ОСОБА_9 регіональному управлінні Фонду державного майна України, у третьої особи –відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури».

Ухвалою ОСОБА_9 окружного адміністративного суду від 22 вересня 2009 року по справі № 2а-15455/09/0570, залишеним без змін ухвалою ОСОБА_9 апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2009, у відкритті провадження за тотожним його позовом було відмовлено, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Просить визнати незаконними пункти 2, 3, 4 рішення відповідача від 24 вересня 1994 року № 29 в частині затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк, статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури» без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк та затвердження Статуту ВАТ «ДЗГА»з визначенням статутного фонду без виключення вартості вказаної будівлі гуртожитку.

Згодом позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог та просить, з урахуванням того, що рішення приймалось не уповноваженою особою,  визнати незаконним рішення виконкому ОСОБА_9 обласної ради від 24 вересня 1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», в тому числі пунктів 2, 3, 4 в частині затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк, статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк та затвердження Статуту ВАТ «ДЗГА»з визначенням статутного фонду без виключення вартості вказаної будівлі гуртожитку.

У судовому засіданні позивач підтримував позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі угоди, підтримував позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 обласної державної адміністрації ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що рішенням виконкому ОСОБА_9 обласної ради від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»на базі державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»створено відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури». Також були затверджені статут відкритого акціонерного товариства та акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства станом на 01.06.1994 року. Приймаючи вказане рішення виконком ОСОБА_9 обласної ради діяв відповідно до Указів Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»та від 21.02.1994 року № 61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, ОСОБА_9, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності».

Відповідно до цього, під час складання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який було затверджено рішенням виконкому ОСОБА_9 обласної ради від 24.09.1994 року, оціночна вартість проводилась згідно із Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717.

Згідно із пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»кімнати у гуртожитках не підлягали приватизації як об'єкти житлового фонду, та нормами Закону України «Про приватизацію державного майна»(який діяв на час корпоратизації підприємства) не було визначено заборону приватизації будівлі гуртожитків.

Відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств,   організацій  та  установ,  за  їх  бажанням   може   передаватись  у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Тобто, ця норма не має обов'язкового характеру. Отже, упродовж 1993-1995 років не існувало нормативних актів, згідно з якими встановлювався обов'язок та порядок (процедура) передачі житла до комунальної власності.

ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», як власник, реалізував передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про власність»право розпорядитися своєю власністю шляхом відчуження на платній основі на користь приватного підприємства «Слав Консалтинг».

Питання законності продажу будівлі гуртожитку розглядалося за позовом ОСОБА_1 Київським районним судом міста ОСОБА_9. За результатами судового розгляду в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції договір купівлі-продажу будівлі гуртожитку було визнано таким, що відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу заводу станом на 01.06.1994 року, будівля гуртожитку державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»увійшла до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури».

Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_9 обласної державної адміністрації ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до Закону України «Про представника Президента України»та Указу Президента України від 14.04.1992 року «Про Положення про місцеву державну адміністрацію»розпорядженням Представника Президента України у Донецькій області від 22.04.1992 року № 4 була створена ОСОБА_9 обласна державна адміністрація та припинена діяльність виконавчого комітету ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Указу та пунктом 2 цього розпорядження Представника Президента України ОСОБА_9 обласна державна адміністрація виступила правонаступником виконавчого комітету ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів щодо прийнятих ним рішень, взятих зобов'язань та покладених на нього законодавством обов'язків в тій їх частині, що не суперечили Закону України «Про представника Президента України»та Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

07.07.1994 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування», статтею 8 якого встановлено, що після виборів депутатів, голів обласних Рад та формування виконавчих комітетів Рад втрачає чинність Закон України «Про Представника Президента України», а повноваження обласних державних адміністрацій, передбачені цим Законом, передаються головам і виконавчим комітетам відповідних Рад.

Так, на виконання цього Закону розпорядженням голови ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів від 29.07.1994 року № 164 р у зв'язку з виборами голови, депутатів обласної Ради, формуванням виконавчого комітету обласної Ради, повноваження ОСОБА_9 обласної державної адміністрації були припинені з 27.07.1994 року.

Таким чином, під час прийняття рішення від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»ОСОБА_9 обласна Рада народних депутатів діяла в межах повноважень, передбачених чинним на той час законодавством.

Щодо твердження позивача стосовно незаконності включення вартості будівлі по вул. Левицького, 6 в м. Донецьку до статутного фонду ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»під час корпоратизації підприємства пояснила, що пунктом 2 рішення виконкому ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства.

Згідно цього акту, складеного комісією, яка була створена наказом ОСОБА_9 регіонального відділення Фонду держмайна України від 29.04.1994 року № 1243, відповідно до передавального балансу і документації за результатами інвентаризації станом на 01.06.1994 року, вилучення вартості майна державного житлового фонду не відбулось.

Отже, зазначеним актом оцінки не відокремлюється будівля за адресою: м. Донецьк, вул. Левицького, 6, як об'єкт державного житлового фонду.

Будь-які документи, які б підтверджували, що на момент корпоратизації підприємства зазначена будівля мала статус об'єкту державного житлового фонду, та на яку б мали встановлюватись обмеження щодо її приватизації, у відповідача відсутні. Позивачем такі докази до суду також не надані.

Таким чином, твердження позивача щодо неправомірності включення будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Левицького, 6, або її окремих кімнат до статутного фонду підприємства на момент прийняття виконкомом ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів рішення від 24.09.1994 року № 29, вважає необґрунтованими.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_9 міської ради ОСОБА_8, діюча н підставі довіреності, у судовому засіданні не підтримувала позов та просила у задоволенні позову відмовити.  

Представник третьої особи ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу на момент корпоратизації будівля гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьку знаходилася на балансі підприємства. При цьому цей гуртожиток був призначений для тимчасового мешкання працівників державного підприємства, а вся будівля цього гуртожитку не була житловою, враховуючи наявність в ній нежилих помешкань, які не пристосовані для мешкання людей. Отже будівля гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку була об’єктом соціально-побутового призначення.

Просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні не підтримувала позов та пояснила, що позивачем зазначається про те, що будівля гуртожитку була на обліку як об'єкт державного житлового фонду. Матеріалами справи зазначене не підтверджується. В справі наявна копія Наказу № 35 від 08.04.1988 року ВНПО «Респіратор». Зазначеним наказом підтверджується, що будівля гуртожитку передавалася на баланс (що не означає, що у власність) ДП «ОСОБА_9 заводу гірничорятувальної апаратури»ДП «ДЗГА», а також те, що спірна будівля була відомчою, а не об'єктом державного житлового фонду, так як не знаходилася у віданні чи на балансі місцевої ради народних депутатів. Цей Наказ не може бути доказом внесення до Статутного капіталу ВАТ «ДЗГА»будівлі гуртожитку як державного житлового Фонду. Відповідно до ст. 4 ч. 4 Житлового кодексу УРСР, в редакції 1994 року, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках. Тобто спірна будівля не була повністю житловою.

Позивачем оспорюється законність затвердження Відповідачем акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу ДП «ДЗГА»«без виключення вартості будівлі гуртожитку», але не враховується що зазначений акт оцінки, який складався у відповідності з вимогами діючого на той час законодавства, а саме Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої Постановою КМУ від 08.09.1993 року № 717 не вміщає перелік майна, формуючого статутний капітал; окрім того в зазначеному акті оцінки зазначено про відсутність об'єктів державного житлового фонду п. 12.3.; окрім того, відповідно до зазначеної Методики та Положення про порядок проведення корпоратизації (затвердженої Постановою КМУ від 05.07.1993 року № 508) саме комісія з корпоратизації, зазначена в акті оцінки, визначала та оцінувала об'єкти, які входили до Статутного капіталу (фонду) підприємства, вирішувала, що включати, що виключати або не включати, та ця комісія не створювалася відповідачем. На підставі цього зазначає, що для визнання незаконним п. 2 оспорюваного рішення позивачем не наведено правових підстав, не надано доказів, не зазначено, якими доказами цей факт має бути підтверджено суду, а також не зазначено, якому чинному на той момент законодавству суперечили дії (рішення) відповідача.

Відповідно до Наказу Президента України від 21.02.1994 року № 61/94 ОСОБА_9 обласній раді народних депутатів надано було право виступати в процесі корпоратизації підприємств засновником ВАТ, створених на базі загальнодержавної власності. Відповідно до зазначеного Положення про порядок проведення корпоратизації (затвердженого Постановою КМУ від 05.07.1993 року № 508) Відповідачу було надано право затверджувати зазначений акт оцінки вартості ЦМК виключно з метою виступити засновником. Зазначеним Положенням права Відповідача будь-яким чином перевіряти достовірність зазначеного в акті оцінки не передбачалося. За достовірність даних, занесених до акту оцінки ЦМК несла комісія з корпоратизації.

Таким чином, виходячи з того, що розмір статутного капіталу формувався виходячи з вартості ЦМК, зазначеного в акті оцінки, у Позивача відсутні правові підстави зазначати про незаконність формування Статутного капіталу ВАТ «ДЗГА»«без виключення вартості будівлі гуртожитку», так як Відповідач не мав права будь-що включати або виключати з акту оцінки, а відповідно до законодавства мав право встановити розмір статутного капіталу на підставі акту оцінки. Окрім того в акті оцінки чітко зазначено про відсутність об'єктів державного житлового фонду п. 12.3. серед майна, вартість якого формувала СФ створеного товариства. Зовсім не зрозумілі правові підставі для визнання незаконним рішення Відповідача про затвердження Статуту ВАТ «ДЗГА»без зазначення редакції Статуту та розміру Статутного капіталу, зазначеного у цьому Статуті, а також якому нормативному акту суперечить зміст оспорюваної редакції Статуту.

Посилання Позивача на ті обставини, що будівля гуртожитку не підлягає приватизації згідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»є необґрунтованим, враховуючи те, що згідно з цим законом встановлено обмеження щодо приватизації кімнат у гуртожитках, проте відсутнє посилання на неможливість приватизації будівлі гуртожитку. Кімнати в гуртожитках не приватизувалися в процесі корпоратизації підприємства. За визначенням, будівля гуртожитку є об'єктом соціально –побутового призначення та призначалася для тимчасового проживання працівників підприємства. Те, що будівля гуртожитку включала в себе тільки житлові кімнати та допоміжні до житлових приміщення, та була житловою, не відповідає дійсності, так як на момент відчуження будівлі ВАТ «ДЗГА»вона включала нежитлові приміщення, які використовувалися підприємством в господарській діяльності, в т.ч. для передання в оренду під склади, офіси тощо.

Твердження позивача щодо відсутності правових підстав та повноважень у виконкому ОСОБА_9 обласної ради для прийняття оспорюваного рішення спростовуються матеріалами справи, де у письмових пояснення відповідача наведені правові підстави, підтверджуючі повноваження, а саме Закону України від 28.06.1994 року № 64/94 «Про внесення змін до Закону України «Про формування місцевих органів самоврядування», ст. 8, а також Розпорядження Голови ОСОБА_9 обласної ради народних депутатів від 29.07.1994 року № 164, яким були припинені повноваження ОСОБА_9 обласної державної адміністрації. Інших правових підстав в обґрунтування позовних вимог позивачем не наведено.

Окрім того, вважає, що саме рішенням про створення ВАТ «ДЗГА»права позивача ніяк не порушувалися, тому просила у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи Приватного підприємства «Слав Консалтинг»ОСОБА_7, діючий на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не підтримував та пояснив, що можливість приватизації будівлі гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку в процедурі приватизації Державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»вже була перевірена Київським районним судом Донецької області в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ДЗГА»та ПП «Слав Консалтинг»про визнання правочину недійсним, за результатом розгляду якої було винесено рішення від 13.04.2004 року. У вказаному рішенні, зокрема, зазначається, що ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачає вичерпний перелік тих об'єктів, які не підлягають приватизації. В указаному переліку будівля гуртожитку не міститься, що свідчить про відсутність заборони на приватизацію будівель гуртожитків. Суд вважає, що правочин по відчуженню цієї будівлі на користь ПП «Слав Консалтинг»відповідає положенням ст. 41 Конституції України та ст. 225 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року). Вказане рішення набрало законної сили, адже залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06.09.2004 року та Ухвалою Верховного суду України від 04.07.2005 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Оскільки наведене судове рішення Київського районного суду Донецької області від 13.04.2004 року в світлі приписів ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для розгляду даної справи в частині встановленої можливості і правомірності приватизації будівлі гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку, і наведені обставини не підлягають доказуванню і не можуть бути спростовані, адже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили щодо ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», остільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню як такі, що повністю спростовуються вказаними преюдиційними обставинами.

Також можливість включення гуртожитків до статутних капіталів товариств в процедурі приватизації (корпоратизації) прямо підтверджується Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», окремі положення якого, зокрема, сформульовані в ст. ст. 1, 3, 4, 8, 14 тощо, спрямовані на регулювання відносин з приводу гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, що були створені у процесі приватизації (корпоратизації). Попри те, що наведений закон не застосовується до гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку, що належить ПП «Слав Консалтинг», сам факт регулювання законодавцем на рівні нормативно-правового акту вищої юридичної сили відносин щодо приватизованих гуртожитків однозначно свідчить про можливість включення гуртожитків до статутних капіталів товариств, що були створені у процесі приватизації (корпоратизації), що повністю спростовує всі доводи позовних вимог.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

Як встановлено в судовому засіданні, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_9 обласної ради від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»на базі державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»створено відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури».

Відповідно до Закону України «Про представника Президента України»та Указу Президента України від 14.04.1992 року «Про Положення про місцеву державну адміністрацію»розпорядженням Представника Президента України у Донецькій області від 22.04.1992 року № 4 була створена ОСОБА_9 обласна державна адміністрація та припинена діяльність виконавчого комітету ОСОБА_9 обласної ради народних депутатів.

Згідно з пунктом 3 зазначеного Указу та пунктом 2 цього розпорядження Представника Президента України ОСОБА_9 обласна державна адміністрація виступила правонаступником виконавчого комітету ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів щодо прийнятих ним рішень, взятих зобов'язань та покладених на нього законодавством обов'язків в тій їх частині, що не суперечили Закону України «Про представника Президента України»та Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

07.07.1994 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про формування місцевих органів влади і самоврядування», статтею 8 якого встановлено, що після виборів депутатів, голів обласних Рад та формування виконавчих комітетів Рад втрачає чинність Закон України «Про Представника Президента України», а повноваження обласних державних адміністрацій, передбачені цим Законом, передаються головам і виконавчим комітетам відповідних Рад.

Так, на виконання цього Закону розпорядженням голови ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів від 29.07.1994 року № 164 р у зв'язку з виборами голови, депутатів обласної Ради, формуванням виконавчого комітету обласної Ради, повноваження ОСОБА_9 обласної державної адміністрації були припинені з 27.07.1994 року.

Таким чином, під час прийняття рішення від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»ОСОБА_9 обласна Рада народних депутатів діяла в межах повноважень, передбачених чинним на той час законодавством.

Одночасно, вказаним рішенням затверджений Статут відкритого акціонерного товариства.

Пунктом 2 рішення виконкому ОСОБА_9 обласної Ради народних депутатів від 24.09.1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»затверджений акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства.

Згідно цього акту, складеного комісією, яка була створена наказом ОСОБА_9 регіонального відділення Фонду держмайна України від 29.04.1994 року № 1243, відповідно до передавального балансу і документації за результатами інвентаризації станом на 01.06.1994 року, вилучення вартості майна державного житлового фонду не відбулось.

Отже, зазначеним актом оцінки не відокремлюється будівля за адресою: м. Донецьк, вул. Левицького, 6, як об'єкт державного житлового фонду.

Приймаючи вказане рішення виконавчий комітет ОСОБА_9 обласної ради діяв відповідно до Указів Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств»та від 21.02.1994 року № 61/94 «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, ОСОБА_9, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності».

Зазначеними Указами Президента України встановлено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства. Засновниками відкритих акціонерних товариств, що створювалися відповідно до цих Указів на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Відповідно до цього, під час складання акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який було затверджено рішенням виконкому ОСОБА_9 обласної ради від 24.09.1994 року, оціночна вартість проводилась згідно із Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року № 717.

Згідно з пунктом 42 зазначеної Методики вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціального-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об’єктів сфери охорони здоров’я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно із пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»кімнати у гуртожитках не підлягали приватизації як об'єкти житлового фонду, та нормами Закону України «Про приватизацію державного майна»(який діяв на час корпоратизації підприємства) не було визначено заборону приватизації будівлі гуртожитків.

Відповідно до частини 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств,   організацій  та  установ,  за  їх  бажанням   може   передаватись  у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Тобто, ця норма не має обов'язкового характеру.

Отже, упродовж 1993-1995 років не існувало нормативних актів, згідно з якими встановлювався обов'язок та порядок (процедура) передачі житла до комунальної власності.

Ураховуючи відсутність чітких актів законодавства щодо обов'язкової передачі гуртожитків, інших об'єктів державного житлового фонду, що належали державними підприємствами, у комунальну власність, органи приватизації включали вартість гуртожитків до вартості цілісних майнових комплексів підприємств, що підлягали приватизації.

У матеріалах інвентаризаційної справи наведений наказ Фонду державного майна України в Донецькій області від 04.01.2002 року про передачу у власність заводу об’єкти нерухомості, зокрема житлова 3-х поверхова будівля гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку. На якій підставі Фондом державного майна України в Донецькій області в 2002 році зазначено про передання у власність заводу житлової будівлі, невідомо, так як зазначена будівля ніколи не була повністю житловою, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи, наданої БТІ.

Відповідно до ст. 4 ч. 4 Житлового кодексу УРСР (в редакції 1994 року) до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках. Тобто спірна будівля не була повністю житловою.

Окрім того, виходячи із матеріалів інвентаризаційної справи, наданої КП БТІ м. Донецька, запитів Голови Київської районної у м. Донецьку ради, спірна будівля не перебувала у віданні місцевих рад народних депутатів, так як ніколи не відносилася до державного житлового фонду, а мала статус об'єкту відомчого соцкультбуту (гуртожитку), що призначалася (в частині жилих кімнат) для тимчасового помешкання одинаків на період працевлаштування на ДП «ДЗГА».

На підставі ст. 5 Житлового кодексу УРСР (в редакції 1994 року) державний житловий фонд мав перебувати у віданні місцевих рад народних депутатів.

Матеріалами справи підтверджується, що у віданні зазначених рад будівля гуртожитку не перебувала, а перебувала у віданні та на балансі ВНПО «Респіратор», а потім ДП «ДЗГА».

Виходячи з вищевикладеного, матеріалами справи спростовується, що спірна будівля гуртожитку відносилася за станом на дату корпоратизації або будь-коли до державного житлового фонду.

ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», як власник, реалізував передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про власність»право розпорядитися своєю власністю шляхом відчуження на платній основі на користь приватного підприємства «Слав Консалтинг».

Можливість приватизації будівлі гуртожитку по вул. Левицького, 6 у м. Донецьку в процедурі приватизації Державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»вже була перевірена Київським районним судом Донецької області в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ДЗГА»та ПП «Слав Консалтинг»про визнання правочину недійсним, за результатом розгляду якої було винесено рішення від 13.04.2004 року.

У вказаному рішенні, зокрема, зазначається, що ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»передбачає вичерпний перелік тих об'єктів, які не підлягають приватизації. В указаному переліку будівля гуртожитку не міститься, що свідчить про відсутність заборони на приватизацію будівель гуртожитків. Суд вважає, що правочин по відчуженню цієї будівлі на користь ПП «Слав Консалтинг»відповідає положенням ст. 41 Конституції України та ст. 225 Цивільного кодексу України (у редакції 1963 року).

Вказане рішення набрало законної сили, адже залишено без змін Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06.09.2004 року та Ухвалою Верховного суду України від 04.07.2005 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. ст. 4, 5, 127-131 Житлового кодексу УРСР, керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_9 обласної державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_9 міська рада, ВАТ «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», ПП «Слав Консалтинг»про визнання незаконним рішення виконкому ОСОБА_9 обласної ради від 24 вересня 1994 року № 29 «Про створення відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури», в тому числі пунктів 2, 3, 4 в частині затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк, статутного фонду відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_9 завод гірничорятувальної апаратури»без виключення вартості будівлі гуртожитку по вулиці Левицького, 6 у місті Донецьк та затвердження Статуту ВАТ «ДЗГА»з визначенням статутного фонду без виключення вартості вказаної будівлі гуртожитку –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                            І.О. Бухтіярова