КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011                                                                                           № 15/65

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:            Мартюк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу   Малого підприємства «Елетон»

на рішення                Господарського суду Чернігівської області

від                               07.06.2011

у справі                              № 15/65 (суддя Федоренко І.В.)

за позовом                 Малого підприємства «Елетон»

до                                Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант»

про                              визнання договору недійсним

за участю представників:

позивача                  не з’явився

відповідача             ОСОБА_1 – дов. від 01.02.2011

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Елетон» (надалі – позивач, апелянт) у квітні 2011 року звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» (надалі – відповідач) про визнання недійсним договору поставки обладнання № 21-07/10/1 від 21.07.2010, укладений між Малим підприємством «Елетон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провіант».

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 у справі № 15/65 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір поставки обладнання № 21-07/10/1 від 21.07.2010 є недійсним на підставі ч.1 ст.207 ГК України. З аналізу спірного договору вбачається, що сторонами при його укладенні досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, за своїм змістом  договір відповідає вимогам законодавства, яке регулює правовідносини поставки, зокрема,  визначено: предмет договору, складено детальну специфікацію обладнання, визначено зобов’язання сторін, якість і комплектність товару, вартість і порядок оплати обладнання, передача прав власності на товар, відповідальність сторін, строк дії договору, інші умови. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що сторони приступили до виконання  договору № 21-07/10/1 від 21.07.2010, а саме: відповідачем було сплачено аванс у рахунок майбутніх поставок обладнання у сумі 1 360 000,00 грн., а позивачем було здійснено його часткову поставку вартістю 505 400,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 28.09.2010 та додатком до неї.

Мале підприємство «Елетон», не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 20.07.2011, у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 у справі № 15/65 та прийняти нове рішення, яким позов про визнання договору недійсним задовольнити та визнати недійсним договір поставки обладнання № 21-07/10/1 від 21.07.2010.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що спірний договір не містить жодних посилань на Правила Інкотермс щодо місця приймання-передачі товару, будь-яких обов’язків продавця щодо поставки товару до місця передачі та розподілу ризиків випадкової загибелі товару до його передачі покупцю. Крім того, позивач зазначає, що судове засідання, в якому оголошувалось рішення, було проведено за відсутності представника останнього.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення – без змін.

У судовому засіданні 01.12.2011 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 06.12.2011.

У зв’язку зі зміною колегії суду (у відповідності до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/2 від 05.12.2011) ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 15/65 від 05.12.2011 колегією суддів справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 06.12.2011 та розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідач в судовому засіданні 06.12.2011 проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник позивача у судове засідання 06.12.2011 не з’явився. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (копія реєстру про направлення поштового повідомлення за юридичною адресою позивача наявна в матеріалах справи).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.07.2010 між Малим підприємством «Елетон» (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Провіант» (як замовником) був укладений договір поставки обладнання № 21-07/10/1 (копія договору –а.с.6), відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність замовнику, а останній зобов’язався прийняти та оплатити обладнання та матеріали для влаштування парової газової котельні (далі – товар).

Відповідно до розділу 2 вказаного договору:

- постачальник зобов’язується здійснити поставку товару в асортименті і кількості, згідно специфікації (додаток № 1), яка є невід’ємною частиною даного договору (п.2.1.1);

- постачальник зобов’язується здійснити поставку товару замовнику на протязі 60 днів з моменту виконання замовником першої оплати у розмірі 30% вартості товару у відповідності з п. 4.2 даного договору (п.2.1.2);

- замовник зобов’язується своєчасно у відповідності до передбаченого даним договором графіку прийняти і оплатити товар, що поставлений постачальником.

У розділі 4 вказаного договорі сторони передбачили вартість та порядок оплати.

Так, зокрема, згідно п.4.1 договору вартість обладнання і матеріалів, які комплектуються і поставляються постачальником на адресу замовника по цьому договору, складає 1 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 233 333,33 грн.

Пунктом 4.2 договору № 21-07/10/1 від 21.07.2010 встановлено, що замовник здійснює оплату за обладнання та матеріали шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку у наступному порядку:

-          30% передплати протягом 10-ти днів з моменту підписання даного договору;

-          20% - оплата протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання даного договору;

-          30% - оплата по факту поставки товару;

-          10% - оплата протягом 3-х днів після підписання акту комплексного опробування товару, змонтованого у котельній;

-          10% - оплата протягом 3-х днів після завершення пусконалагоджувальних робіт товару, встановленого у котельній.

Відповідно до ст. 9.1 договору № 21-07/10/1 від 21.07.2010 вказаний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань.

Як вбачається зі спірного договору, з боку постачальника даний договір укладений Малим підприємством «Елетон» в особі директора Піменова Е.В, який діє на підставі статуту, та скріплений печаткою цього підприємства.

З матеріалів справи судом також встановлено, що після укладення спірного договору № 21-07/10/1 від 21.07.2010 сторони приступили до його виконання, а саме: відповідачем було сплачено позивачу аванс у рахунок майбутніх поставок обладнання у сумі 1 360 000,00 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями (копії - а.с.25-27) та позивачем було здійснено часткову поставку обладнання вартістю 505 400,00 грн., що підтверджується видаткової накладної № РН-0000006 від 28.09.2010 з додатком (копії - а.с. 21-24).

В обґрунтування своїх вимог про визнання договору поставки обладнання № 21-07/10/1 від 21.07.2010 недійсним позивач посилається на те, що цей договір є недійсним на підставі ч.1 ст.207 ГК України, як такий, що не відповідає нормам ч.4 ст.265 ГК України, оскільки не містить жодних посилань на Правила Інкотермс щодо місця приймання-передачі товару, будь-яких обов’язків продавця щодо поставки товару до місця передачі та розподілу ризиків випадкової загибелі товару до його передачі покупцю.

Судова колегія з доводами позивача не погоджується та вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» визначено, що відповідно до частини четвертої статті 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Відповідно до пункту 1 «Інкотермс» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Міжнародної торгової палати» (у редакції 2000 року) метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Інкотермс від початку завжди призначалися для застосування при продажі товарів, що поставляються через національні кордони, тобто, вони є міжнародними торговельними термінами. Однак, на практиці Інкотермс також включаються у договори купівлі-продажу товарів виключно в межах внутрішніх ринків.

Таким чином, розробники Інкотермс визначають, що застосування цих правил має  практичне значення саме при зовнішній торгівлі, з метою уніфікувати торгові норми законодавства різних країн. В той же час допускається їх застосування у внутрішніх поставках.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У частині четвертій ст.265 ГК України мова йде про форму закріплення істотних умов поставки. Отже, якщо сторони договору вказали в ньому всі істотні умови поставки, але виклали їх не за правилами Інкотермс (у випадку, якщо ні одна зі сторін не вимагала застосування правил Інкотермс), то в такому випадку не можна вважати договір поставки неукладеним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки у даній статті мова йде про відповідність закону саме змісту правочину (а не його форми), тому договір поставки не може бути визнаний недійсним лише на тій підставі, що він не містить вказівки на правила Інкотермс.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що з аналізу спірного договору вбачається, що сторонами при його укладенні досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, за своїм змістом договір відповідає вимогам законодавства, яке регулює правовідносини поставки (зокрема, визначено предмет договору, складено детальну специфікацію обладнання, визначено зобов’язання сторін, якість і комплектність товару, вартість і порядок оплати обладнання, передача прав власності на товар, відповідальність сторін, строк дії договору, інші умови).

Таким чином, доводи апелянта (позивача) про те, що спірний договір не відповідає вимогам закону (так як не містить жодних посилань на Правила Інкотермс), судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Отже, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Апелянтом (позивачем) в апеляційній скарзі не наведено достатніх доводів та суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.

Посилання апелянта про розгляд місцевим господарським судом даної справи за відсутності представника позивача (у зв’язку з неможливістю його явки в судове засідання), не можуть бути взяті судовою колегією до уваги з огляду на те, що про час та місце судового засідання позивач був повідомлений, клопотання про відкладення розгляду справи позивачем було подано вдруге, та відповідно до норм ГПК України повноваження на представництво інтересів сторони в господарському процесі не обмежено певним колом осіб, а відтак, позивач (за дійного бажання взяти участь у судовому засіданні) мав можливість направити в судове засідання іншого представника.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 у справі № 15/65.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.     Апеляційну скаргу Малого підприємства «Елетон» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2011 у справі № 15/65 за позовом Малого підприємства «Елетон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провіант» – без змін.

2.   Матеріали справи № 15/65 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3.  Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Мартюк А.І.