КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2011                                                                                           № 9/231

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 08.08.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2, дов. б/н від 11.02.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудметал»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року

у справі №9/231 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція безпеки «Ратибор»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудметал»

про стягнення заборгованості 39969,58 грн., -

встановив:

У серпні 2011 року ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Міськбудметал» (далі – відповідач) про стягнення заборгованості 39969,58 грн. (33298,40 грн. основної заборгованості за надані охоронні послуги, 1286,60 грн. пені, 853,90 грн. 3% річних, 2530,68 грн. інфляційних збитків) за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором надання послуг від 01.10.2009 року №12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231 відмовлено позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Міськбудметал» на користь ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» 33298,40 грн. основної заборгованості, 1286,60 грн. пені, 2530,68 грн. інфляційних збитків, 853,90 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 379,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем за надані останнім послуги згідно договору від 01.10.2009 року №12.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Міськбудметал» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що протягом квітня 2010 року позивач послуг відповідачеві не надавав (згідно листа від 29.03.2010 року №66/03/10). Також, як стверджує скаржник, послуги позивачем надавались згідно іншого договору від 01.04.2010 року №106-ФО. При цьому, відповідач вважає неправильним нарахування та стягнення розмірів пені.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить залишити їх без задоволення, а спірне рішення суду без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 року у справі №9/231 апеляційну скаргу ТОВ «Міськбудметал» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 06.12.2011 року.

В судовому засіданні 06.12.2011 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2011 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.10.2009 року між ТОВ «Агенція безпеки «Ратибор» (виконавець) та ТОВ «Міськбудметал» (замовник) було укладено договір №12 (договір, а.с. 15-18), згідно п.п. 1, 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. якого відповідач замовляє, а позивач приймає на себе зобов’язання із: надання послуг по охороні об’єкту ТОВ «Міськбудметал» за адресою: м. Київ, вул. Промислова, 7, виставивши о 08:00 години 01.10.2009 року один 10-ти годинний (з 08:00 години до 18:00 голин) пост та один добовий пост охорони з 00:00 години 01.10.2009 року (з 00:00 години до 24:00 годин) годин згідно дислокації та розрахунку (додатки №1, 2 до договору); надання з 01.10.2009 року послуг по спостереженню за цілісністю об’єкта замовника за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 7; надання послуг по обслуговуванню автоматичної системи пожежної сигналізації в приміщеннях замовника за адресою: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 7.

Пунктом 1.1.1.1. договору передбачено, що всі необхідні вихідні данні, в тому числі узгодження з замовником рекомендацій виконавця стосовно умов та режиму охорони об’єкта, технічного оснащення, а також іншої документації по об’єктам охорони, проводяться протягом тижня з моменту підписання цього договору в 2-х примірниках, завірених печатками обох сторін, і є невід’ємною частиною договору (додаток №1 - дислокація; додаток №2 - розрахунок; додаток №3 - акт технічного обстеження; додаток №4 - Інструкція по умовам та режиму охорони).

Пунктом 3.1.1. договору сторони погодили, що вартість послуг по даному договору вказується в додатку №2, завіреному підписами та печатками сторін, який є невід’ємною частиною договору. Щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, замовник перераховує оплату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця, згідно п. 3.1.1. (п. 3.1.2. договору).

Згідно п. 3.1.2. договору щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, замовник перераховує оплату за надані послуги на розрахунковий рахунок виконавця згідно п. 3.1.1. договору.

У відповідності до п. 3.2. договору за п. 1.1.2 даного договору: вартість послуг по даному договору щомісячно складає 1500,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 250,00 грн. (п. 3.2.1. договору). Щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним, замовник перераховує оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт, завіреному підписами та печатками сторін, згідно п.3.2.1. ( п. 3.2.2. договору).

У відповідності до п. 3.3. договору за п. 1.1.3. даного договору: за виконану роботу замовник зобов’язується кожного місяця до 10 числа місяця, наступного за звітним перераховувати зі свого розрахункового рахунку виконавцю суму в розмірі 208,33 грн., крім того ПДВ 20% - 41,67 грн., всього з ПДВ 20% - 250, 00 грн. (двісті п’ятдесят гривень 00 копійок), на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року надано послуг на загальну суму 79210,20 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 31.10.2009 року за жовтень 2009 року на суму 12051,60 грн., від 30.11.2009 року за листопад 2009 року на суму 11683,00 грн., від 31.12.2009 року за грудень 2009 року на суму 12176,0 грн., від 31.01.2010 року за січень 2010 року на суму 11676,60 грн., від 28.02.2010 року за лютий 2010 року на суму 11070,80 грн., від 30.04.2010 року за березень 2010 року на суму 12051,60 грн., від 30.04.2010 року за квітень 2010 року на суму 8500,00грн. (а.с. 31-37). Вказані акти підписані сторонами спору без зауважень або застережень з прикладенням печаток сторін, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов’язань за договором.

Відповідачем вартість наданих позивачем послуг сплачено частково на загальну суму 45911,80 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (а.с. 22-26).

Також, позивачем надано суду акт звіряння взаєморозрахунків між сторонами за договором №12 від 01.10.2009 року, складний станом на 16.05.2011 року (а.с. 21), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 33298,40 грн.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 33298,40 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача на те, що позивачем послуги в квітні 2010 року не надавались спростовуються наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт за квітень 2010 року на суму 8500,00 грн., який підписано з боку відповідача, а отже, надані позивачем послуги прийняті в повному обсязі.

Доводи відповідача про те, що послуги надавались на підставі іншого договору не підтверджуються матеріалами справи у зв’язку з відсутністю іншого договору, укладеного між сторонами спору, зокрема, від 01.04.2010 року№106-ФО. При цьому, акт виконаних робіт за квітень 2010 року на суму 8500,00 грн. містить посилання саме на договір від 01.10.2009 року №12. Відтак, вказані доводи скаржника відхиляються.

Поряд із цим, позивач просив суд стягнути з відповідача 1286,60 грн. пені.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 5.1. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати, вказаної в п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, замовник оплачує виконавцю пеню на користь виконавця в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми, що буде діяти у момент її нарахування, за кожен день прострочення.

Отже, нарахування позивачем на прострочену суму заборгованості відповідача пені відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства України.

Також, позивачем правильно визначено суму заборгованості відповідача – 33298,40 грн., яка виникла в 2010 році, а період нарахування пені з 08.02.2011 року по 08.08.2011 року на всю суму боргу узгоджується з положеннями ст. 232 Господарського кодексу України.

За таких обставин, стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1286,60 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 08.02.2011 року по 08.08.2011 року є правомірним.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2530,68 грн. та 3% річних у розмірі 853,90 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбудметал» на рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року у справі №9/231 залишити без змін.

3.          Справу №9/231 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.12.11 (відправлено)