ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №

За позовом          Дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»

До          Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної

акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»

Про          стягнення 20 160,00 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача:          Баландін Л.Л. –представник по довіреності від 14.01.2008

від відповідача:          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2007 року Дочірнє підприємство «Харківський науковий центр ВЛ»звернулося з позовом до Господарського суду Полтавської області до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»про стягнення 20 160,00 грн. збитків від інфляції внаслідок невиконання зобов'язань за Договором № 118/98 від 01.10.1998.

Дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Газопромислове управління «Полтавагазвидобування»на адресу Господарського суду Полтавської області було надіслано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що відповідно до положення про філію Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»Газопромислове управління «Полтавагазвидобування», остання не має права представляти інтереси Дочірньої компанії «Укргазвидобування»в господарському суді.

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 N 02-5/492 «Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб»якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи.

В зв'язку з вищенаведеними обставинами, матеріали справи № 20/181 були направлені за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2007 справі присвоєно номер № 1/182 та розгляд справи призначено на 06.12.2007.

В судове засідання 06.12.2007 повноважні представники позивача та відповідача не з’явились та не виконали вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, в зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 17.01.2008.

17.01.2008 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 13.08.2007, поданого до Господарського суду Полтавської області (знаходиться в матеріалах справи), відповідач проти позову заперечує з наступних підстав:

Відповідно до мирової угоди, укладеної Дочірнім підприємством «Харківський науковий центр ВЛ»та Дочірньою компанією «Укргазвидобування», що затверджена Господарським судом Полтавської області від 30.09.2005 по справі № 8/244, сторони домовились, що Позивач припиняє зобов'язання Відповідача шляхом прощення боргу на загальну суму 115 256грн., у тому числі 100 000грн. основного боргу, 15 205 річних, 51грн. держмита. Відповідач зобов'язується погасити решту заборгованості в сумі          270 000грн. основного боргу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача. Зазначена мирова угода була виконана ДК «Укргазвидобування»шляхом перерахування грошових коштів загальною сумою у 270 000грн. на розрахунковий рахунок Дочірнім підприємством «Харківський науковий центр ВЛ», що підтверджується платіжними дорученнями за №№ 4777, 5054, 5273.

На думку відповідача, мирова угода є новацією. Відповідно до вимог ст. 604 ЦК України: «Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором».

Новація припиняє право застави, поруку та гарантію. Новація припиняє також обов'язок боржника сплатити неустойку чи відшкодувати збитки за ті порушення зобов'язання, що були допущені до новації зобов'язання.

Ст. 625 ЦК України встановлено, що: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення». У зв'язку із укладенням і виконанням мирової угоди, відсутнє зобов'язання в сумі боргу по попередньому зобов'язанню, тому, у зв'язку із відсутності обов'язку повернути таку суму боргу, неможливо повернути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, відповідач заявляє про необхідність застосування строків позовної давності до позовних вимог Дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ».

В зв’язку з чим, просить суд відмови в позові Дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ».

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання 17.01.2008 не з’явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Суд розглядає справу у відсутності відповідача, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

          Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 1998 року між Акціонерним товариством «Харківський науковий центр ВЛ»(виконавець) та Підприємством «Полтавагазпром» (замовник) був укладений договір № 118/98 на створення (передачу) науково-технічної продукції, згідно умов якого, замовник доручає (приймає), а виконавець бере на себе (передає) виконання робіт за договором «Підрахунок московського ярусу (М-4, М-5, М-6, М-7) та верхньобашкирського під'ярусу (Б-5, Б-6) Яблунівського родовища»(є в матеріалах справи).

01 грудня 1998 року, між сторонами був підписаний Акт здавання-прийняття науково-технічної продукції за IV квартал 1998 (є в матеріалах справи).

01 грудня 2000 року між Акціонерним товариством «Харківський науковий центр ВЛ»та Дочірнім підприємством «Харківський науковий центр ВЛ»(позивач) було укладено договір № 1/2 (далі - Договір) (є в матеріалах справи).

Відповідно до Договору Акціонерне товариство «Харківський науковий центр ВЛ»надало право вимоги позивачу до Підприємства «Полтавагазпром»щодо заборгованості за виконані роботи відповідно договорів № 38/97 від 01.04.1998 на суму 50 000,00 грн.; № 105/98 від 01.04.1998 на суму 160 000,00 грн.; № 114/98 від 02.07.1998 на суму 100 000,00 грн.; № 1 3 к/98 від 03.06.1998 на суму 60 000,00 грн., а всього на загальну суму 370 000,00 грн.

Оскільки, в подальшому Підприємством «Полтавагазпром»не було сплачено позивачу вартість виконаних робіт згідно договору № 118/98 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 01.10.1998, останнім було подано позов до господарського суду про стягнення боргу.

Рішенням Арбітражного суду Полтавської області від 10.07.2001 у справі № 8/244 позов позивача було задоволено частково (є в матеріалах справи).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2001 у справі № 8/244/634П рішення суду першої інстанції було змінено, в частині стягнення інфляційних витрат відмовлено (є в матеріалах справи).

На стадії виконавчого провадження, відкритого 12.10.2001року постановою державної виконавчої служби у Шевченківському районі №598/4, сторони уклали мирову угоду, яку 30.09.2005 року затверджено ухвалою Господарського суду Полтавської області (є в матеріалах справи). Зазначеною угодою сторони домовились про виконання зазначеного судового рішення шляхом прощення частини боргу на загальну суму 115 256,00 грн. та погашення решти заборгованості на суму 270 000,00 грн. у строк до 15.09.2005 (є в матеріалах справи).

В мировій угоді, зокрема п. 2 , є посилання на статтю 605 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Факт оплати відповідачем боргу в розмірі 270 000,00 грн. (13.10.2005 відповідач сплатив позивачу 50 000,00 грн., 25.10.2005 - 70 000,00 грн., 02.11.2005 - 150 000,00 грн.) підтверджується належним чином засвідченими банківськими виписками з рахунку позивача (є в матеріалах справи).

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є стягнення позивачем інфляційних збитків з відповідача за період з жовтня 2001 року по жовтень 2005 року за Договором № 118/98 на створення (передачу) науково-технічної продукції від 01.10.1998, право вимоги, за яким передано ДП «Харківський науковий центр ВЛ»на підставі договору №1/2 від 01.12.2000 року про уступку права вимоги.

Згідно із п. 4. Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За таких обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок невиконання основного зобов'язання по зазначеному договору на даний момент слід застосовувати положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 204 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

Отже, внаслідок новації між сторонами виникає нове зобов'язання, яке повинно містити умови про інший предмет або інший спосіб виконання. При новації сторони повинні обумовити в угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло і заміну його новим зобов'язанням.

Між тим зі змісту укладеної між сторонами мирової угоди, яка затверджена ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.09.2005 року, вбачається, що сторони домовились по часткове прощення боргу на підставі ст.605 ЦК України в сумі 115 256 грн., а також погашення решти частини заборгованості в сумі 270 000 грн. шляхом перерахування на поточний рахунок позивача до 15.09.2005 року.

Отже, враховуючи приписи ст.605 ЦК України в частині стягнення 115 256 грн. зобов'язання припинилось шляхом прощення боргу, однак стосовно погашення решти заборгованості в розмірі 270 000 грн. заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням не відбулося, оскільки ані предмет такого зобов'язання (погашення боргу за договором), ані його спосіб (перерахування коштів на поточний рахунок позивача) залишились незмінними.

За таких обставин Господарський суд міста Києва приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.604 ЦК України до спірних правовідносин, що виникли при укладенні та затвердженні судом мирової угоди. Крім того суд звертає увагу на те, що стягнення інфляційних збитків за період з жовтня 2001 року по жовтень 2005 року не були і не могли бути предметом мирової угоди, оскільки зазначені збитки за судовим рішенням з відповідача на користь позивача не стягувались.

Враховуючи відсутність новації щодо вимог за основним зобов'язанням, суд приходить до висновку про наявність у позивача права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних збитків. При цьому суд

виходить також з наступного:

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких і відшкодування збитків.

Отже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає ч.2 ст.16 ЦК України.

Водночас у відповідності до ст.256 ЦК України з вимогою про захист порушеного права особа може звернутися до суду лише в межах строку позовної давності.

Згідно ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з рішення Господарського суду Полтавської області у справі №8/244 від 10.07.2001 року (є в матеріалах справи) на момент звернення до суду в 2001 році позивач знав про порушення свого права на своєчасне погашення заборгованості, а також стягнення інфляційних збитків, чим і скористався заявляючи позовні вимоги про стягнення, серед іншого, і 89 910 грн. збитків від інфляції.

У відповідності до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як встановлено судом на момент, коли позивач дізнався про порушення свого права чинним був ЦК УРСР (в редакції 1963 року із змінами і доповненнями), згідно ст.71 якого загальний термін позовної давності складав три роки.

Отже на момент набуття чинності ЦК України (01.01.2004 року) зазначений строк позовної давності не минув.

За таких обставин суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин сторін норм про позовну давність за ЦК України.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Підстав для застосування спеціальної позовної давності (ст.258 ЦК України) не вбачається.

Враховуючи встановлену судом дату початку перебігу строку позовної давності, а також враховуючи її тривалість у три роки (ст.257 ЦК України), суд приходить до висновку про її сплив на момент звернення позивача до Господарського суду Полтавської області з цим позовом (09.07.2007 року). При цьому суд також враховує, що строк позовної давності переривався зверненням позивача до Господарського суду Полтавської області в 2001 році (ст.79 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. З ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності викладену у відзиві на позовну заяву від 13.08.2007 року, керуючись ч. 3 та ч.4 ст.267 ЦК України, суд застосовує позовну давність та приходить до висновку про необхідність відмови в позові в повному обсязі.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові Дочірнього підприємства «Харківський науковий центр ВЛ»відмовити повністю.

Суддя                                                                                                    В.І. Мельник