КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2011 № 6/210
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 22.09.2011
за скаргою фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
на дії відділу Державної виконавчої служби
Голосіївського районного
управління юстиції у місті Києві
по справі № 6/210 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Асканія-Нова селищного благодійного фонду
«Відроджений степ»
до фізичної особи-підприємця
ОСОБА_1
третя особа Біосферний заповідник «Асканія-Нова»
імені Ф.Е. Фальц-Фейна
Української аграрної академії наук
про розірвання договору та стягнення 56 749,68 грн.
за участю представників:
позивача ОСОБА_3 – дов. від 26.08.2011
відповідача не з’явився
третьої особи не з’явився
ДВС ОСОБА_4 – дов. від 11.01.2011
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 02.09.2011 звернувся до Господарського суду міста Києва по справі № 6/210 зі скаргою № 01/09 від 01.09.2011 в порядку ст.121-2 ГПК України, у відповідності до якої просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві від 29.12.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження по виконавчому провадженню № 21548912;
- визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві від 29.12.2010 про розшук майна боржника по виконавчому провадженню № 21548912.
Вказана скарга мотивована тим, що державним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження порушено приписи ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки оскаржувані постанови винесені щодо рухомого майна скаржника (транспортного засобу – автомобіля Mitsubishi GRANDIS 2,4, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1), яке перебувало та на даний час перебуває у заставі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 6/210 скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві відхилено.
Ухвала суду мотивована тим, що доводи скаржника визнані судом необґрунтованими, оскільки чинне законодавство про виконавче провадження (у тому числі й ст.54 Закону України «Про виконавче провадження») не містить заборон державному виконавцю щодо арешту заставленого майна, а тому оскаржувані постанови винесені органом ДВС правомірно.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 06.10.2011, у відповідності до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 6/210 та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити, визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 29.12.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження по виконавчому провадженню № 21548912, а також визнати протиправною та скасувати постанову ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві від 29.12.2010 про розшук майна боржника по виконавчому провадженню № 21548912.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали допущено порушення норм матеріального права, оскільки висновок суду першої інстанції про відсутність обмежень щодо арешту заставленого майна та відсутність заборони щодо арешту заставленого майна є необґрунтованим, так як ст.ст. 54, 57 Закону України «Про виконавче провадження» містять лише перелік умов, за наявності яких орган ДВС має право на дії щодо звернення стягнення на заставлене майно.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Від органу ДВС надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у відповідності до яких він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки постанова від 29.12.2010 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанова від 29.12.2010 про розшук майна боржника є такими, що винесені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Представники позивача та органу ДВС у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.
Відповідач (апелянт) та третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції не скористалися, своїх представників не направили. Про час та місце судового засідання судом повідомлені (копія реєстру поштових відправлень за їх юридичними адресами наявна в матеріалах справи).
Враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія позбавлена можливості відкласти розгляд справи у зв’язку з неявкою в судове засідання учасників процесу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та органу ДВС, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2010 року Асканія-Нова селищний благодійний фонд «Відроджений степ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору № 0107/08 про створення експозиції історичного залу в музеї природи Таврії від 01.07.2008 та стягнення з відповідача 56 749,00 грн. (з яких: 50 502,00 грн. - основний борг, 1 652,00 грн. – 3% річних та 4 595,68 грн. - інфляційне збільшення заборгованості).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 у справі № 6/210:
- позов задоволено частково;
- розірвано договір № 0107/08 від 01.07.2008 про створення експозиції історичного залу в музеї природи Таврія, укладений між Біосферним заповідником “Асканія-Нова”імені Ф. Е. Фальц-Фейна Української академії аграрних наук, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Асканія-Нова селищним благодійним фондом “Відроджений степ”.
- стягнуто з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 на користь Асканія-Нова селищного благодійного фонду “Відроджений степ” 50 502,00 грн., 585,02 грн. державного мита та 210,02 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- в іншій частині позову відмовлено.
Господарським судом міста Києва 21.08.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2010 у справі № 6/210 було видано наказ.
22.09.2010 відділом ДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 6/210, виданого 21.08.2010, та боржнику було надано 7-денний строк для добровільного виконання.
Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконав, органом ДВС було розпочато примусове виконання наказу.
В межах примусового виконання наказу відділом Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві 29.12.2010 було винесено постанову ВП № 21548912 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у відповідності до якої було накладено арешт на все рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1, а саме: Mitsubishi GRANDIS 2, 4, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1, у межах суми звернення стягнення (51 297,04 грн.).
Також 29.12.2010 відділом Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову ВП № 21548912 про розшук вказаного майна боржника.
Скаргу на дії ДВС (щодо оскарження вказаних постанов органу ДВС) боржником подано у зв’язку з тим, що скаржник вважає, що оскільки належний йому транспортний засіб (Mitsubishi GRANDIS 2, 4, 2008 року випуску, д.н.з НОМЕР_1) є предметом застави по договору застави № 013/554-3 від 04.07.2008 (який укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк» за кредитними договорами № 013/141-КО від 04.07.2008 та № 013/142-К від 04.07.2008), а стягувачем за виконавчим провадженням є позивач (а не заставодержатель – АКБ «Укрсоцбанк»), тому, на думку скаржника, у відповідності до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діє з 08.03.2011), дії державного виконавця щодо накладення арешту, заборони відчуження та розшуку вказаного майна скаржника є протиправними.
Однак, з таким твердженням скаржника судова колегія не погоджується з огляду на наступне.
Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Оскільки вказані постанови (які оскаржуються апелянтом) були винесені в грудні 2010, то при оцінці правильності дій органу ДВС при їх винесенні необхідно керуватися положеннями Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, чинній станом на грудень 2010.
У відповідності до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення державного мита надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
У відповідності до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі – в редакції Закону, що діяла станом на грудень 2010) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника встановлений Главою 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, що діяла станом на грудень 2010 року).
Згідно ч.1 ст.50 названого Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч.2 ст.50 названого Закону).
Згідно ч.5 ст.50 названого Закону у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Майно, на яке згідно з законом не може бути звернено стягнення, станом на грудень 2010 було передбачено статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинній на той час), у відповідності до якої не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до цього Закону).
Як вбачається з Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток до Закону України «Про виконавче провадження»), будь-яких обмежень щодо майна боржника, що перебуває у заставі третіх осіб, цей перелік не містить.
Крім того, частиною 6 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунка, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.
Таким чином, доводи апелянта про протиправність винесених державним виконавцем постанов від 29.12.2010 (про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про розшук майна боржника) нормативно та документально не підтверджуються.
Доводи апелянта щодо неможливості звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог позивача, який не є заставодержателем, також спростовуються положеннями частини 4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинній на грудень 2010), якою передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Таким чином, оскаржувані постанови від 29.12.2010 були винесені державним виконавцем правомірно, у відповідності до положень Глави 5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на грудень 2010 року).
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 у справі № 6/210 з мотивів, наведених у апеляційній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.09.2011 у справі № 6/210 – без змін.
2. Матеріали справи № 6/210 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді