РІШЕННЯ

Іменем України

04.02.2011 року                                                                                                                Справа № 2-32/11

        Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого –судді  Спаї В.В.,  

при секретареві -  Гудим О.І.,     

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої  в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

       Позивачі звернулися до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що в результат дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.11.2001 р. на перехресті вул. Ростовська та пр. Воронцова у м. Дніпропетровську, та за участі водіїв ОСОБА_2 (керував  транспортним засобом ВАЗ -2106 р/н А НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (останній кервав транспортним засобом ВАЗ -2108 р/н  НОМЕР_2,  було пошкоджено належний на праві власності ОСОБА_1, вартість поновлювального ремонту якого відповідно до висновку автотоварознавця складає  3 491, 74 грн. Як зазначається позивачем при зверненні до суду,  в момент пошкодження транспортного засобу в автомобілі також  знаходилася   ОСОБА_1, яка отримала струс головного мозку та нервовий стрес, через що була вимушена звертатися за медичною допомогою. Посилаючись на спричинення матеріальної та моральної   шкоди, позивачі просили суд  стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди –4011,74 грн., на відшкодування моральної шкоди –1000 грн., та з відповідача  на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі  2 000 грн.

       У судове засідання 04.02.2011 р.  позивачі не з’явилися, утім, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, в якій також  просили  суд повністю задовольнити поданий позов.

       Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

       У судове засідання відповідач,  належним чином повідомлений через оголошення у персі,  повторно не з’явився, причини неявки  не повідомив,  не надав заяви про розгляд справи у його  відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову,   у зв’язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України   вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

       Дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність  підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

       Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.   Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного  Кодексу. Отже, виходячи зі змісту приписів чинного ЦК України, саме на кредитора покладається тягар доказування розміру збитків. Виконуючи обов’язок доказування, на переконання суду, позивачі довіли  розмір збитків, підстави відповідальності за завдану матеріальну шкоду.

       Так, як було встановлено судом, 07.11.2011 р.  о 21.00 год. на перехресті просп. Воронцова та вул. Ростовської у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участі водіїв автомобіля  ВАЗ 2108 під керуванням гр. я ОСОБА_3О, та автомобіля ВАЗ 2106 під керуванням гр.  ОСОБА_2 Дана справа  розглядалася судом та сторони у даній  цивільній справі давали суперечливі пояснення щодо механізму зіткнення.

        За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.  Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

       Так, відповідно до пояснень  водія ОСОБА_2 останній у зазначений у протоколі час виїжджав  з вул. Ростовської на просп. Воронцова в м. Дніпропетровську, та, виконуючи вимоги  знаку  2.1 «дати дорогу»пропустив дорогу транспортним засобам, що рухалися по пр. Воронцова в бік «старого моста», і, переконавшись у відсутності транспортних засобів в обох напрямках, по найкоротшому шляху із швидкістю  5-1- км/год. перетнув зустрічну смугу головної дороги так, щоб не заважати руху транспорту, що рухався з ним в одному напрямку, з подальшим перестроюванням праворуч.  Від’їхавши  від   перехрестя приблизно 10 метрів побачив автомобіль  ВАЗ 2108  під керуванням водія ОСОБА_4, що рухається по смузі зустрічного руху зі швидкістю  приблизно 60 км/год., оскільки траєкторія руху автомобіля ВАЗ 2108 не відповідала смузі його руху і була направлена на його автомобіль, він практично зупинив хід свого автомобіля, після чого через 2-3 сек. Відбувся удар в лівий бік його автомобіля  ВАЗ 21061.

       Водночас, відповідно до пояснень  іншого водія пригоди –ОСОБА_3,  в указаний час він слідував на автомобілі НОМЕР_3 по просп. Воронцова в м. Дніпропетровську зі швидкістю приблизно 40 км/год., на перехресті з вул. Ростовською на відстані 30-40 метрів побачив автомобіль ВАЗ 21061, що стоїть і поступається дорогою; продовжуючи рух, на відстані 20 метрів зробив гальмування, але зіткнення уникнути не вдалося, час тривання безпеки для руху 5 с.

       Відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи від 15.01.2008 р., неможливо встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди, пояснення водіїв щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди суперечать один одному, оскільки неможливо встановити механізм даної пригоди а тому і усунути суперечності в поясненнях водіїв також неможливо, тому висновки були надані по  двох варіантах дорожньої обстановки6 зі слів водія ОСОБА_2 та зі слів водія ОСОБА_3 (Т. 2 а.с. 14). Так, згідно з  варіантом №1 зі слів водія ОСОБА_2 в діях водія ОСОБА_2А невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які  могли б знаходитися в причинному зв’язку з  дорожньо-транспортною пригодою, з технічної точки зору не вбачається. В даному варіанті дорожньої обстановки водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3  Правил дорожнього руху України. В даному варіанті обстановки водій ОСОБА_3 за умови дій у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді.  В даному варіанті дорожньої обстановки водій автомобіля ВАЗ –2108 ОСОБА_3,  діючи не у відповідності до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, своєчасно не знижуючи швидкість руху, сам для себе створив небезпеку для руху. В даному варіанті дорожньої обстановки в діях водія ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.        

      Разом з тим, відповідно до варіанту №2 дорожньої  обстановки зі слід водія автомобіля ВАЗ -2108 ОСОБА_3О, в діях водія ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам знаку 2.1 та п. 10.1, 16.10 Правил дорожнього руху України,  які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. В даному варіанті водій ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. В даному варіанті дорожньої обстановки встановити чи мав водій автомобіля ВАЗ-2108 ОСОБА_3 технічну можливість запобігти даній ДТП неможливо по причинам, вказаним в дослідницькій частині висновку (в даному варіанті дорожньої обстановки в поясненнях водія а/м ВАЗ -2108 відсутні вихідні дані в частині того, на якій відстані від місця зіткнення  розташовувався а/м ВАЗ-2108 в момент початку руху а/м ВАЗ-2106, не чітко вказаний час тривалості небезпеки, а саме до 5 с (4 с, 3 с, 2 с, 1 с), тому експертним шляхом встановити вказану величину  на основі  наданих на дослідження матеріалів справи  не є можливим, оскільки в поясненнях водія а/м ВАЗ-2108  відсутні  відомості в частині того,  на якій відстані від місця зіткнення розташовувався автомобіль  ВАЗ -2108 в момент початку руху а/м ВАЗ-2106, а експертним шляхом встановити  вказану величину на основі  наданих на дослідження матеріалів  не дозволяється можливим, то і встановити чи мав водій автомобіля ВАЗ -2108 ОСОБА_3 технічну можливість запобігти даній ДТП неможливо).  В даному варіанті дорожньої обстановки вирішити питання про те, чи вбачаються в діях водія автомобіля ВАЗ -2108 ОСОБА_3 невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які  могли б знаходитися в причинному зв’язку з даною дорожньо-транспортною пригодою  неможливо по причинам, вказаним в дослідницькій частині висновку (в даному варіанті дорожньої обстановки в поясненнях водія а/м ВАЗ -2108 відсутні вихідні дані в частині того, на якій відстані від місця зіткнення  розташовувався а/м ВАЗ-2108 в момент початку руху а/м ВАЗ-2106, не чітко вказаний час тривалості небезпеки, а саме до 5 с (4 с, 3 с, 2 с, 1 с), тому експертним шляхом встановити вказану величину  на основі  наданих на дослідження матеріалів справи  не є можливим, оскільки в поясненнях водія а/м ВАЗ-2108  відсутні  відомості в частині того,  на якій відстані від місця зіткнення розташовувався автомобіль  ВАЗ -2108 в момент початку руху а/м ВАЗ-2106, а експертним шляхом встановити  вказану величину на основі  наданих на дослідження матеріалів  не дозволяється можливим, то і встановити чи мав водій автомобіля ВАЗ -2108 ОСОБА_3 технічну можливість запобігти даній ДТП неможливо).   

       Відповідно до ст.  212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

       Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.  

       Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

       Постановою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2002 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 124 КУпАП  було закрито на підставі  п.  7 ст. 247 КУпАП; висновку щодо вини особи, відносно якої було складено протокол, постанова не містить, на постанову судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2002 р. скаргу у встановленому законом порядку подано не було.

       Не зважаючи на це,  та з урахуванням того, що джерела доказів вичерпані, при прийнятті даного рішення  суд виходить з наступного.    

       Згідно схеми міста дорожньо –транспортної пригоди (які знаходяться в матеріалах,  зібраних ДАІ) до протоколу огляду місця дорожньо-ранспортної пригоди  від 07.11.2001 року місто осипу (часток землі, скла и т.п.) вказано на схемі на  відстані 6,4 м. від бордюру, який знаходиться поруч з будинком № 50 по пр. Воронова, шириною 05,5 метра. Це місце вказано ОСОБА_2 як місце зіткнення транспортних засобів.  Суд вважає, що твердження ОСОБА_2  про місце зіткнення транспортних засобів є більш ґрунтовним, так як вказане місце зіткнення зі слів ОСОБА_5  знаходиться поза зоною осипу, по напрямку його руху, що не може характеризувати вказане ними місце,  як  місце зіткнення транспортних засобів.  Місце зіткнення автомобілів визначається по знаходженню землі, яка в момент удару осипалася, та яка була нашарована  на нижніх частинах транспортного засобу, при русі,  оскільки  при зіткненні відбувається  відкидання часток землі з великою швидкістю, тому вони падають на поверхню дороги в тому  місці, де відбувся  удар. Тому суд вважає, що місце зіткнення транспортних засобів вказане ОСОБА_6  не відображає  дійсності.

         Відповідно схеми  пригоди ширина дороги в районі, де відбулася дорожньо-транспортна пригода,  складає 17,0 м; при складанні схеми  учасники пригоди незгоду із схемою  не висловлювали. Тому,  суд вважає, що водій автомобіля  ВАЗ 2108  ОСОБА_6,  перетинаючи  вказане вище перехрестя,  виїхав на смугу зустрічного руху на відстані 2.1 м. від всієї лінії, у зв’язку з чим відбулося зіткнення  транспортних засобів, та саме у зв’язку з   недотриманням  ОСОБА_6О п. 12.3 Правил дорожнього руху   та здійснення  виїзду на смуху зустрічного руху, трапилася дана дорожньо - транспортна пригода.

         Щодо висновку (Т. 1 а.с.48), затвердженого начальником ВДАІ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 по матеріалам додаткової перевірки за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участі водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_5, то суд критично ставиться та не приймає даний документ, як доказ: останній не  передбачений законом, разом з тим, не є передбаченою законом (ст. 61 ЦПК України)  підставою для звільнення від доказування.        

        Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

       За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

       Відповідно до матеріалів судової справи  пошкоджений транспортний засіб  ВАЗ 2106,  який належить  на праві власності ОСОБА_1, було фактично відремонтовано та позивач надав докази щодо вартості відновлювального ремонту, розмір якого становить  5 905,00 грн.;  разом з тим, оскільки суд розглядає  справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України) та позивач підтримував позов саме в тій редакції, в якій первісно він надійшов до суду,  для суду вбачаються  підстави для задоволення даної вимоги позову та  ухвалення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2  на відшкодування матеріальної шкоди   3 766,74 грн. (розмір визначений у висновку спеціаліста –автотоварознавця 25.02.2002 р. /Т. 1 а.с. 11/).   

        З приводу вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, то, на переконання суду, доводи позивачів  є слушними,  тому суд  виходить із наявності передбачених ЦК України підстав для її відшкодування (ст.ст. 16, 23 ЦК України) , через  що вбачаються підстави для ухвалення про присудження до стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів на відшкодування моральної шкоди  по 500  грн.

        Разом з тим, щодо вимоги позову про стягнення з відповідача витрат на допомогу адвоката, то, відмовляючи в її задоволенні, суд виходить з наступного.    За ст. 10 ЦПК України  (ч. 2 та ч. 3 ) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виконуючи даний обов’язок, позивачем було надано суду документ про перерахування коштів в сумі 180 грн. відповідно до рахунку  за юридичні послуги.  Утім, матеріали справи не містять та жодних доказів не було надано суду (договору, акти виконаних робіт і т.ін.) з приводу підстав  надання правової допомоги,  витраченого часу на надання правової  допомоги у даній справі (складання позовної заяви, здійснення представництва інтересів в суді і т.ін.), через що не вбачається підстав для присудження до стягнення з відповідача даної грошової суми.  

       Вирішуючи при ухваленні судового рішення на виконання ст. 215 ЦПК України в обов’язковому порядку питання про розподіл судових витрат, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у зв’язку з чим, зважаючи на часткове задоволення судом позову судові витрати підлягають присудженню позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та в розмірі  65,00 грн.

        Керуючись  ст.ст. 11, 15,  ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215,  224 та ст. 226 ЦПК України,    суд                                   

ВИРІШИВ:

        Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої  в результаті дорожньо-транспортної пригоди,  задовольнити частково.   

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди  500 (п’ятсот) гривень.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди  500 (п’ятсот) гривень.

        Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 3 766,74 грн.  

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно судові витрати, пов’язані  зі сплатою судового  збору в  розмірі  65,00 грн.

        В задоволенні решти вимог позову відмовити.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

       Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської  області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя