ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

03.04.2008                                                                                        Справа №  16/177

Суддя Л.М.Якимчук, розглянувши  заяву відділу державної виконавчої служби  головного управління юстиції у Закарпатській області

про відстрочку виконання рішення господарського суду від 08.08.2007 по справі №16/177 строком на    один рік

Представники:

від заявника (органу ДВС) –Гайданка М.М. - головний державний виконавець ПВР ДВС ГУЮ у Закарпатській області, довіреність від 10.12.2007;

від   стягувача –Мерза Р.І. - представник, довіреність від 01.06.2007;

від боржника - Смоляр Ю.Б. - директор.

          Представник відділу ДВС у судовому засіданні  вимоги, викладені у заяві підтримав, просить суд задоволити заяву про відстрочку виконання рішення посилаючись на її обгрунтованість. Зокрема, посилається на те, що  радгосп-завод  "Великолазівський" (боржник) знаходиться у важкому фінансовому становищі. Погашення наявної заборгованості можливе тільки шляхом реалізації основних засобів підприємства, що суперечитиме Закону України  "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та Розпорядженню Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2007 року №1231-р "Про деякі питання розпорядження об"єктами  державної власності".

         Представник стягувача у судовому засіданні та у поясненні заперечив проти  задоволення заяви. Зокрема  зазначає, що станом на день розгляду зави  ОП Ужгородський коньячний завод  не повідомлено про результати проведення заходів по виконанню проавансованого виконавчого провадження. Крім того, Підрозділом примусового виконання рішень відділу  державної виконавчої служби  головного управління юстиції у Закарпатській області лише 19.02.2008  винесено постанову про арешт коштів боржника, тобто через  4 місяці  з моменту отримання виконавчих документів до свого провадження, що дало змогу боржнику вільно розпоряжатись та витрачати наявні  на рахунках кошти.

       Представник  стягувача також вважає безпідставним посилання виконавчої служби на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки  рішенням суду від 08.08.2007 встановлений спосіб його виконання у формі стягнення коштів,  а  про зміну способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника ні виконавча служба, а ні боржник не звертались до суду  із заявою, тоді як вказаним законом мораторій встановлено щодо застосування примусової реалізації майна. Крім того,  Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 18.05.2006 №01-8/1114 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію  майна", встановлено, що дія мораторію не поширюється на ту частину  майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні  активи, а саме, грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу.  

          У судовому засіданні 17.03.2008 оголошувалась перерва до 10:00год. 03.04.08.

                                                        

                                                    СУД    ВСТАНОВИВ:

          

Рішенням  господарського суду Закарпатської області від  08.08.2007 по справі №16/177 позовні вимоги  орендного підприємства Ужгородського коньячного заводу задоволено повністю, присуджено до стягнення з радгосп-заводу "Великолазівський" суму 1294998грн. заборгованості, а також  12949,98грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу. На виконання вказаного рішення судом видано наказ від 27.08.2007, який стягувачем пред’явлено до виконання у підрозділ примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

Державним  виконавцем  04.10.2007, в порядку статтей 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження", відкрито виконавче провадження  та надано боржнику строк для добровільного виконання до 10.10.2007.

У зв"язку з невиконанням у добровільному порядку судового рішення, 19.02.2008 виконавчою службою було винесено постанову про арешт  коштів боржника та направлено  її для виконання у банківські установи.

Боржник 20.02.2008 звернувся до підрозділу  примусового виконання із заявою про відстрочку виконання рішення суду, яку мотивував відсутністю коштів на погашення вказаної заборгованості та неможливістю їх стягнення за рахунок реалізації майна  через заборону, встановлену  Законом  України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".  На підставі вказаної заяви боржника підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Закарпатській області звернувся до суду із заявою про відстрочку  виконання рішення, яку обгрунтовує важким  фінансовим становищем боржника. Крім того, виконавча служба посилається на те, що погашення  заборгованості по виконавчих документах можливе тільки шляхом реалізації основних засобів підприємства, проте дія Закону України "Про введення  мораторію на примусову реалізацію майна" та розпорядження Кабінету Міністрів  України від 24.12.2007 №1231-р "Про деякі питання розпорядження  об"єктами державної власності" не дозволяє здійснювати реалізацію майна боржника для погашення наявної заборгованості, у зв"язку з чим  просить відстрочити виконання рішення суду від 08.08.2007 строком на 1 рік.

Оцінивши подані докази, заслухавши пояснення уповноважених представників  стягувача, боржника  та державної  виконавчої служби, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення  заяви підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Закарпатській області з огляду на наступне.

Відповідно до статті 121 Господарського кодексу України  підставою для  надання  відстрочки чи розстрочки виконання рішення є  наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виконавчою службою обгрунтувується неможливість виконання рішення  відсутністю коштів на рахунках боржника,   а також забороною  реалізації основних засобів підприємства,    через приписи  Закону України "Про введення  мораторію на примусову реалізацію майна" та розпорядження Кабінету Міністрів  України від 24.12.2007 №1231-р "Про деякі питання розпорядження об"єктами державної власності", які не дозволяють здійснити реалізацію майна боржника для погашення  заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій  на  застосування  примусової реалізації майна державних підприємств, до яких належить і боржник (довідка №8061 про включення до ЄДРПОУ) та господарських товариств, у  статутних  фондах  яких   частка  держави  становить  не  менше 25 відсотків,  до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Для цілей цього Закону під примусовою  реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів  виробництва,  що  забезпечують  ведення виробничої діяльності цими підприємствами,  а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення  стягнення  на  майно  боржника  за  рішеннями,  що підлягають виконанню Державною  виконавчою  службою,  крім  рішень щодо  виплати  заробітної  плати  та  інших  виплат,  що  належать працівнику  у  зв'язку  із  трудовими  відносинами (стаття 2  Закону).

Отже, дія мораторію  не поширюється  на ту частину майнових активів підприємства, що обліковуються як оборотні активи, а саме, грошові кошти  та їх еквіваленти, що не обмежені  у використанні, а також  інші активи, призначені для реалізації  та споживання протягом дванадцяти місяців з дати складання балансу (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18.05.2006 №01-8/1114 "Про Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна").

          Щодо важкого фінансового стану підприємства, то  вказана обставина також не є підставою для відстрочки виконання рішення, оскільки не є такою, що перешкоджає його виконанню.

          Крім того, як правомірно зауважив стягувач, підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Закарпатській області не звертався до суду із заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення, а тому  передчасним є його посилання на Закон України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", як на підставу, що ускладнює виконання рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 86,  121Господарського процесуального кодексу України,

                                         СУД УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Закарпатській області про відстрочку виконання рішення господарського суду від 08.08.2007 по справі №16/177 відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя                                                                                                    Якимчук Л.М.