ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2011 року справа № 5020-1552/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,
за участю:
прокурора –не з’явився;
представника позивача –не з’явився;
представника відповідача –ОСОБА_1. (довіреність від 17.08.2011 б/н);
представника третьої особи –ОСОБА_2. (довіреність від 18.10.2011 № 8-1-6/10152)
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу
за позовом прокурора Гагарінського району міста Севастополя
(99014, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 16)
в інтересах держави в особі
Севастопольської міської ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суеста»
(99040, м. Севастополь, вул. М. Геловані, 19)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне Управління Держкомзему у м. Севастополі
(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
28.09.2011 прокурор Гагарінського району міста Севастополя (далі-прокурор) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі –суд) в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі –позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Суеста»(далі –відповідач, ТОВ «Суеста») про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,1213га, розташовану за адресою: м. Севастополь, Західний берег Камишової бухти, 5 згідно плану-схеми, яка використовується відповідачем під штучно створений причал шляхом знесення. Позов обґрунтовує ст.ст. 116, 125, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні», та зазначає, що у результаті проведення перевірки державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м.Севастополі з виходом на місце, шляхом аналізу наданих документів встановлено, що за межами наданої в оренду земельної ділянки, відповідач від точки 18 до точки 1 згідно з кадастровим планом, самовільно використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,1213га під штучно створений причал без правовстановлюючих документів. У зв’язку з чим, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 29.09.2011 порушено провадження у справі та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне Управління Держкомзему у м. Севастополі. У порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) зобов’язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення даного спору.
На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, черговий розгляд справи призначений на 07.12.2011.
У судове засідання прокурор та представник позивача до суду не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, витребувані судом документи не надали.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Крім того, ст.22 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі прокурора та представника позивача за наявними у неї матеріалами.
Під час розгляду даної справи прокурор та представник позивача, у минулих судових засіданнях, підтримали вимоги позовної заяви, та надавали пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача, в порядку ст.59 ГПК України, надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с.65-66), в якому, посилаючись на норми цивільного та земельного законодавства, заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ТОВ «Суеста»у встановленому законом порядку було отримано свідоцтво про державну реєстрацію гідротехнічної споруди від 22.12.2010 №СР-106-4-22-10 та причалу присвоєний номер 237А (а.с.93-95). Наведеним підтверджується факт правомірного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно. Крім того, відповідач звернувся до Севастопольської міської ради із клопотанням про надання земельної ділянки у порядку ст.120 ЗК України (а.с.68), а відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку під причалом не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. У зв’язку із зазначеним, просить у задоволені позову відмовити повністю.
Третя особа надала письмові пояснення (а.с.98), відповідно до яких підтримує позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороню земель», та підтверджує факт відсутності у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Севастополь, Західний берег Камишової бухти, 5.
На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
26.01.2007 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.25-32), відповідно до якого орендодавець у відповідності до рішення Севастопольської міської ради від 08.11.2006 №1037 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування бази технічного обслуговування флоту, з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та інше, яка знаходиться: м. Севастополь, Західний беріг Камишової бухти, 5.
Відповідно до п.2.1 зазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1454га. Договір укладений строком на 25 років (п.3.1).
31.01.2007 сторонами зазначеного договору підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (зворотній бік а.с.32).
04.06.2010 старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі була проведена перевірка використання земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення ТОВ «Суеста», за результатом якої складений акт обстеження земельної ділянки (а.с.20-21) та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства (а.с.13). Перевіркою встановлено, що ТОВ «Суеста»використовує на землях водного фонду земельну ділянку орієнтовною площею 0,1213га –під штучно створений причал без правовстановлюючих документів на землю.
У зв’язку із виявленим порушенням старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі складений протокол про адміністративне порушення від 04.06.2010№ 000254 (а.с.9), винесений припис від 04.06.2010 №000295 (а.с.12) та постанова про накладення адміністративного стягнення від 08.04.2010 №000254 (а.с.10).
Аналогічне порушення було встановлено старшим державним інспектором з контролю за використанням і охороною земель у м. Севастополі під час перевірки 10.09.2010 (а.с.14-19).
У своїх поясненнях щодо встановленого порушення відповідач зазначає, що ТОВ «Суеста» розпочало процедуру оформлення даної ділянки у відповідності з діючим законодавством (зворотній бік а.с.9, 15).
29.04.2010 ТОВ «Суеста»оформлено право власності на комплекс перезавантаження будівельних матеріалів бази технічного обслуговування флоту, який складається, у тому числі із причалу, що підтверджується свідоцтвом про право власності (а.с.67).
08.07.2010 ТОВ «Суеста»звернулось із клопотанням до Севастопольської міської ради щодо надання земельної ділянки в порядку ст.120 ЗК України (а.с.68). Листом від 28.07.2010 Севастопольська міська рада повідомила про перенаправлення вказаного клопотання до Севастопольської міської державного адміністрації для підготування відповідних пропозицій (а.с.123). У свою чергу Севастопольська міська державна адміністрація повідомила про необхідність виконання ТОВ «Суеста»вимог ч.1 ст.123 ЗК України та підготування необхідної технічної документації (а.с.124).
Відсутність у ТОВ «Суеста»правовстановлюючих документів на право користування вищевказаною земельною ділянкою розцінено прокурором та позивачем як порушення вимог земельного законодавства щодо порядку використання земельної ділянки з боку відповідача, що в свою чергу і стало підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з вимогою про звільнення ТОВ «Суеста»самовільно зайнятої земельної ділянки.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються категорії, які, зокрема, включають і землі водного фонду.
За змістом ст.ст.4, 58 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч.4 ст.59 ЗК України).
Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (ст. 85 Водного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що останній фактично користується спірною земельною ділянкою без відповідних правовстановлюючих документів на неї.
Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель»від 19.06.2003 № 963-VI (зі змінами і доповненнями) самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно приписів ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Проте, як зазначено пп.4.1.1 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»(далі –Рекомендації), у питанні про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на неї не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.
За змістом ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на приписи ст.182, ст.331 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.
Із матеріалів справи вбачається, що майно, у тому числі незавершене будівництво бази технічного обслуговування флоту, розташованого за адресою: м. Севастополь, Західний берег бухти Камишова №5, загальною площею 11,145 га, на яке позивач оформив право власності, придбано ним на підставі договору купівлі-продажу індивідуально визначеного майна від 14.09.2006 та зареєстрованого у реєстрі під № 8606 (а.с. 72-78). Зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнавався.
Як встановлено судом 29.04.2010 ТОВ «Суеста»отримано свідоцтво про право власності на комплекс перезавантаження будівельних матеріалів бази технічного обслуговування флоту, в тому числі на причал (а.с. 67), який був зареєстрований ТОВ «Суеста»у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-1064-22-10 від 22.12.2010 та якому присвоєний номер 237А (а.с. 93-95). Наведеними обставинами та документами підтверджується факт правомірного набуття відповідачем права власності на нерухоме майно. До того ж позивач звертався до Севастопольської міської ради щодо оформлення права користування спірною ділянкою в порядку ст. 120 Земельного кодексу України (а.с.68). Доказів протилежного прокурором та представником позивача суду надано не було.
Ураховуючи викладене, а також наявність у відповідача свідоцтва про право власності на комплекс перезавантаження будівельних матеріалів бази технічного обслуговування флоту, свідоцтва про реєстрацію гідротехнічної споруди від 22.12.2010, вживання відповідачем заходів для отримання земельної ділянки у користування в поряду ст. 120 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючого документу (договору оренди тощо), а не самовільне її зайняття.
Проаналізувавши вищезазначене, суд вважає, що в даному випадку відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель». А тому положення ст.212 ЗК України застосуванню не підлягають.
Крім того, примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані ст.41 Конституції України. Зазначена позиція також викладена у пп. 4.1.4 Рекомендацій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на позивача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України (у редакції, що діяла на час звернення до суду).
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
Суддя підпис О.С. Янюк
Повне рішення в порядку
ст.ст. 84-85 ГПК України
оформлено і підписано
19.12.2011.