ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року Справа № 04/5026/2382/2011
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Головко Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси про стягнення 38234,52 грн.-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю " Рибпродукт 97" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 34969,76 грн. боргу, 394,64 грн. нарахувань згідно індексу інфляції, 2492.27 грн. пені, а також відшкодування витрат на сплату держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг представника.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 червня 2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу №46, в порушення умов якого відповідач не повністю сплатив вартість поставленої продукції.
У заяві від 08.11.2011 року про уточнення обставин і збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 34969,76 грн. боргу, 394,64 грн. нарахувань згідно індексу інфляції, 2952,90 грн. пені, а також 383,17 грн. відшкодування витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на ІТЗ, 2000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг представника; уточнив, що відповідач проводив оплату за накладними, вказаними у позовній заяві не тільки грошовими коштами, а й погасив заборгованість на суму 3513,14 грн. шляхом повернення продукції.
Дана заява відповідає праву позивача, встановленому ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.
Відповідач у письмовому відзиві від 15.11.2011 року позовні вимоги визнав частково, згідний з сумою за поставлену продукцію, інфляційними нарахуваннями, пенею, відшкодуваннями витрат на сплату держмита та інформаційно-технічного забезпечення, у розмірі 38936,47 грн.; з відшкодуванням витрат на оплату послуг представнику сумі 2000,00 грн. не згідний, так як вважає це рішенням позивача наймати представника за певну суму чи представляти інтереси у суді самостійно.
У заяві від 30 листопада 2011 року про відмову від частини позовних вимог (в частині інфляційних нарахувань) і збільшення розміру позовних вимог в частині пені позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 34969,76 грн. боргу, 3264,76 грн. пені, а також 382,35 грн. відшкодування витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг представника; вказав, що відмовляється від позовних вимог в частині нарахувань згідно індексу інфляції.
Дана заява відповідає праву позивача, встановленому ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.
У судове засідання представники сторін не з’явилися.
Ухвалою суду від 15 листопада 2011 року явка у судове засідання представників сторін визнана необов’язковою, зобов’язано сторони направити суду докази.
Позивач ухвалу суду від 15.11.2011 року про відкладення розгляду справи на 06.12.11 отримав, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 21.11.2011 року та тим, що позивач направив документ на виконання вимог даної ухвали суду.
У раніше поданій заяві від 08.11.2011 року представник позивача просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав, окремо зазначив, що у випадку подання відповідачем заперечень щодо суті позову, розгляд справи відкласти для вивчення позивачем відзиву на позов і подання заперечень; пояснив щодо доданої банківської виписки те, що перші три платежі згідно підстави платежу здійснено в оплату продукції. Поставленої за іншими накладними, не вказаними у позовній заяві, однак були частково зараховані позивачем в оплату продукції за накладними, вказаними у позовній заяві у зв'язку та після зарахування в оплату накладних, вказаних в підставі платежу.
Відповідач у судове засідання не з’явився, представника не направив, докази про виконання вимог ухвали суду не надав.
Суд вважає можливим завершення вирішення спору без представника позивача та відповідача за наявними доказами.
Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
02 червня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" (постачальник за договором, позивач у справі) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір купівлі-продажу №46 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов’язується поставити у власність відповідачу продукцію, в кількості і асортименті згідно товарно-супровідної документації позивача, а відповідач зобов’язується прийняти цю продукцію і оплатити її .(п. 1.1.Договору)
Договір містить, зокрема, такі умови:
- про готовність до відвантаження постачальник сповіщає покупця (в тому числі по телефону, факсом тощо) не менше ніж за дві доби до дати поставки (п.2.1.);
- місцем передачі продукції є АДРЕСА_2. Вантажні роботи в цьому випадку здійснюються за рахунок постачальника. За домовленістю сторін місце передачі продукції може відбуватися за адресою АДРЕСА_3. Вантажні роботи в цьому випадку здійснюються за рахунок покупця. Датою відвантаження вважається дата фактичного прийняття покупцем продукції постачальника (п.2.2.);
- приймання-передача продукції по кількості та якості здійснюється шляхом відповідної відмітки про прийняття в товарно-супровідній документації (п.3.1.);
- ціни на продукцію узгоджуються з покупцем до дати поставки і вказані в товарно-супровідній документації (п.5.1.);
- розрахунки за відвантажену продукцію здійснюються покупцем в термін до 28 (двадцяти восьми) календарних днів з дати відвантаження (п.5.2.);
- у випадку порушення термінів розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання) зобов’язання (п. 6.2.);
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 44969, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-00212 від 21.04.2011 на суму 22473,84 грн., № РН-00221 від 22.04.2011року на суму 7,49 грн., № РН-00225 від 28.04.2011 року на суму 22488,48 грн.
Позивач здійснену відповідачем часткову оплату за отриману продукцію та повернення продукції зарахував в загальній сумі 10000,05 грн. за накладними, вказаними у позовній заяві, інші оплати - по інших накладних. Часткова оплата підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача з 08.07.2011 по 31.10.2011. Повернення продукції на суму 3513,14 грн. підтверджується товаро-транспортними накладними (повернення) №РН-0002113 від 17.08.2011 року на суму 3173,84 грн., № РН-0002112 від 17.08.2011 на суму 339,30 грн. Сума боргу становить 34 969,76 грн.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Сторони правовідносин є суб’єктами господарювання, зобов’язання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.
Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).
Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Договір купівлі-продажу № 46 від 02.06.2010 року, укладений між сторонами, суд вважає договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.
Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію, яку відповідач прийняв, однак не повністю розрахувався за неї. Строк оплати за отриманий товар, що встановлений п. 5.2. Договору настав, однак відповідач оплату у повному обсязі не здійснив.
Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 34969,76 грн. основного боргу з оплати за поставлену продукцію.
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У п. 6.2. Договору сторони визначили, що у випадку порушення термінів розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент порушення, за кожен день порушення (неналежного виконання) зобов’язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем нарахована пеня за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання. Початок прострочення визначений вірно (19.05.2011 року наступив строк оплати за накладною № РН-00212 від 21.04.2011; 20.05.2011 року - за накладною № РН-00221 від 22.04.2011 року; 26.05.2011 року - за накладною № РН-00225 від 28.04.2011 року). Пеня нарахована позивачем по 06.12.2011 року (розгляд справи), фактично по 05.12.2011 року в сумі 3264,76 грн.
Суд відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК вважає необхідним припинити нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. А саме пеня за період з 19.05.2011 року по 16.11.2011 року (182 дні) з суми боргу 34969,76 грн. становить 2982,61 грн.
З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 34 969,76 грн. основного боргу, 2982,61 грн. пені.
Щодо заявлених позивачем 2000,00 грн. витрат на оплату послуг представника, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 44 судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до Листа Вищого господарського суду від 14.07.2004 року №01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" вказано, що ст. 44 ГПК передбачено відшкодування витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (також Постанова Верховного Суду України від 01.10.2002 року по справі № 30/63).
Згідно поданих позивачем доказів вбачається, що договір № б/н на надання юридичних послуг від 17.10.2011 року укладений позивачем (замовником за договором) з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (виконавець за договором), а не адвокатом.
З огляду на вище викладені норми законодавства та докази у справі, вимога позивача про стягнення 2000,00 грн. витрат на оплату послуг представника не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 379,52 грн. витрат на оплату державного мита та 234,26 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, а всього: 613,78 грн.
Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариству з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" (юридична адреса: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1; місцезнаходження (поштова адреса:) м. Київ, вул. Куренівська, 2-б, ідентифікаційний код 36643851) - 34969,76 грн. основного боргу, 2982,61 грн. пені та 613,78 грн. судових витрат.
В іншій частині позову відмовити.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Рибпродукт 97" (юридична адреса: м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1; місцезнаходження (поштова адреса:) м. Київ, вул. Куренівська, 2-б, ідентифікаційний код 36643851) з Державного бюджету України 17,65 грн. надміру сплаченого державного мита згідно платіжного доручення № 1904 від 17 жовтня 2011 року.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.
Суддя І.І.Гура
Повне рішення складено 12 грудня 2011 року /понеділок/.