Справа № 463/2613/25                        Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/811/893/25                        Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року                                                м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі

                               головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Літиня, Дрогобицького району, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332, ч. 1 ст. 377 КК України,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

та його захисника адвоката ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з утриманням у Львівській установі виконання покарань №19, без визначення розміру застави.

Клопотання мотивував тим, що обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами. Зазначав, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема оскільки злочин, який інкримінується підозрюваному є тяжким, у разі доведення його вини може бути призначено покарання у вигляді дев`яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, без альтернативи призначення більш м`якого покарання, відтак останній, будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також підозрюваний, володіючи документами для виїзду за кордон, може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон, або на тимчасово непідконтрольну територію України.

Наголошував, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінального правопорушення, перевіряється можлива причетність підозрюваного до інших протиправних дій), відтак у випадку обрання стосовно підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній достовірно знаючи про місце перебування документів або речей, за допомогою яких було реалізовано злочинний намір, може їх знищити, спотворити, приховати не надавши органам досудового розслідування можливості встановити місце їх перебування та вилучити у встановленому законом порядку. Окрім того, перебуваючи на волі, підозрюваний може спілкуватися з невстановленими спільниками з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності та зможе надавати останньому допомогу у переховуванні від органу досудового розслідування.

Також отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний володітиме інформацією стосовно характеризуючи, в тому числі біографічних, даних свідків, потерпілих, зокрема тих, які сприяли у викритті його протиправної діяльності, які надали та можуть у подальшому надати органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючих на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз, з метою зміни або відмови їх від показів.

Вважав, що обрання підозрюваному запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до забезпечення ним конспірації злочинної діяльності, зокрема шляхом надання порад та вказівок стосовно завуальованого спілкування в телефонних розмовах з використанням маршрутизаторів (інтернет роутерів) та месенджерів на базі соціальних мереж, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю. Вказував, що зухвалість вищевказаних кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що останній, розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, та усвідомлюючи факт вчинення ним протиправних дій, обставини яких на даний час встановлюються органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, що вказує на наявність ризику, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Окрім того, підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Додатково зазначав, що підозрюваний ОСОБА_6 одночасно є обвинуваченим у кримінальному провадженні №42023140000000039 від 3 лютого 2023 року за ч. 3 ст. 369-2 КК України, обвинувальний акт перебуває на розгляді у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області.

Відтак наголошував, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та єдиним запобіжним заходом, який забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначав, що вказане підтверджується також тим, що незважаючи на раніше обраний запобіжний захід у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 369-2 КК України, обвинувальний акт у котрому перебуває на розгляді у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, ОСОБА_6 належних висновків не зробив і знов вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких безпосередньо проти правосуддя.

Також зазначав, що враховуючи обставини вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зокрема, вчинення злочину із застосуванням погрози насильства щодо судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, корисливий мотив вчинення злочину у сфері недоторканості державних кордонів, вчинення злочину під час воєнного стану, розмір неправомірної вигоди, можливість переховування від органу досудового розслідування та високу ймовірність вжиття заходів ОСОБА_6 щодо тиску на учасників кримінального провадження, зокрема шляхом погроз, орган досудового розслідування вважав за необхідне обрати підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 березня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою ОСОБА_6 постановлено рахувати з часу фактичного затримання 21 березня 2025 року.

Строк дії ухвали становить 60 днів, тобто до 19 травня 2025 року включно.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, та постановити нову, якою клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові задоволити частково, обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 23 год. до 6 год. або заставу

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Наголошує, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим.

Звертає увагу, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні.

Повідомляє, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання у м. Дрогобичі, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце роботи (адвокат), має на утриманні матір ОСОБА_11 (1962 року народження), яка є інвалідом II групи, потребує постійного стороннього догляду, він не притягувався до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного та його захисника на підтримку аргументів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи та дані які характеризують особу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).

Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові здійснюється досудового розслідування кримінального провадження за №42025140000000066 від 11 березня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 377 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , діючи у порушення вимог законодавства, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, вчинив кримінальні правопорушення. Так, з метою працевлаштування за межами України ОСОБА_12 , за попередньою домовленістю із адвокатом ОСОБА_6 , 7 березня 2025 року близько 14.00 год., зустрівся з ним у приміщенні, де він здійснює свою адвокатську діяльність за адресою: м. Дрогобич, вул. Війтівська Гора, 37, Львівської області. В ході вказаної зустрічі ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що ОСОБА_12 є особою призовного віку, підлягає мобілізації та в нього відсутні законні підстави для перетину державного кордону України під час дії воєнного стану, повідомив про можливі способи організації незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України до країн Євросоюзу, в тому числі з використанням зв`язків ОСОБА_6 у правоохоронних органах. В цей же час ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на цей час працівниками правоохоронних органів, повідомив, що за організацію незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_12 необхідно надати йому, ОСОБА_6 , грошові кошти в сумі 16000 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 7 березня 2025 року становило 660387,2 грн.), частину з яких - 6000 доларів США необхідно передати при наступній зустрічі, а 10000 доларів США – після перетину ОСОБА_12 державного кордону України. У свою чергу ОСОБА_12 , усвідомивши незаконність вище вказаних дій ОСОБА_6 , та інших невідомих йому осіб, погодився на пропозицію останнього щодо незаконного переправлення його через державний кордон України до країн Євросоюзу, однак з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_6 та інших осіб, звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та в подальшому діяв під їх контролем.

15 березня 2025 року, під час телефонної розмови ОСОБА_12 із ОСОБА_6 , останній зменшив до 5000 доларів США суму першої частини грошових коштів, яку при наступній зустрічі ОСОБА_12 необхідно передати за організацію незаконного переправлення його через державний кордон України, а другу частину в сумі 11000 доларів США – після перетину державного кордону України. В ході цієї ж розмови, ОСОБА_6 повідомив спосіб та алгоритм незаконного перетину кордону, зокрема зазначив про необхідність оформлення документів для ОСОБА_12 як особи, що буде супроводжувати його матір – ОСОБА_13 , достовірно знаючи, що вона не є особою, яка потребує постійного догляду, чи особою з інвалідністю I чи II групи, а також не потребує лікування за кордоном, а відповідно у ОСОБА_12 відсутні законні підстави для перетину державного кордону в якості супроводжуючої особи. У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 21 березня 2025 року о 15.40 год. зустрівся із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на території АЗС «ОККО», що розташована на автодорозі «Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочне», 69 км + 100 м, с. Почаєвичі Дрогобицького району Львівської області, та під час розмови повідомив їм, що з метою незаконного перетину державного кордону ОСОБА_12 , його матері – ОСОБА_13 він, ОСОБА_6 , та інші невстановлені на цей час особи, виготовлять документи про нібито її хворобу, яка потребує лікування за кордоном та відповідно такі дадуть підставу ОСОБА_12 супроводжувати матір через державний кордон України. Під час цієї ж розмови, близько 15.46 год., ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою із невстановленими на цей час працівниками правоохоронних органів, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, перебуваючи на території АЗС «ОККО», що розташована на автодорозі «Турка-Трускавець-Дрогобич-Пісочне», 69 км + 100 м, с. Почаєвичі, Дрогобицького району, Львівської області, отримав від ОСОБА_12 раніше обумовлену частину грошових коштів у сумі 5000 доларів США (згідно офіційного курсу валют Національного банку України станом на 21 березня 2025 року становило 207705 грн.) для себе та інших, на цей час невстановлених працівників правоохоронних органів, за організацію незаконного переправлення ОСОБА_12 через державний кордон України до країн Євросоюзу. Після цього, протиправна діяльність ОСОБА_6 була припинена працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти у сумі 5000 доларів США вилучені.

Окрім цього, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення проти правосуддя. Так 8 січня 2025 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у провадження судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_14 надійшла справа №442/73/25, провадження №3/442/141/2025, відносно ОСОБА_6 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Матеріали даної справи було скеровано для розгляду до суду уповноваженою особою Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області. 5 березня 2025 року суддею ОСОБА_14 за результатами розгляду вказаної справи винесено постанову, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Судове рішення проголошено цього ж дня, 5 березня 2025 року, в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_6 . Після цього, у зв`язку із обуренням та незгодою з вказаним судовим рішенням, у ОСОБА_6 , якому достовірно було відомо про правовий статус та встановлені законодавством гарантії незалежності суддів, виник умисел на застосування відносно судді ОСОБА_14 насильства у вигляді погрози її вбивством у зв`язку з діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення погрози вбивством судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_14 у зв`язку із її діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя, ОСОБА_6 , 12 березня 2025 року близько 10.53 год., перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, будучи незгодним з вищезгаданим рішенням судді ОСОБА_14 від 5 березня 2025 року, усвідомлюючи статус судді, пов`язаний зі здійсненням нею правосуддя та маючи на меті помститися за винесення нею вказаного рішення, маючи номер мобільного телефонну судді ОСОБА_14 , за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», за яким закріплений його номер мобільного оператора НОМЕР_1 надіслав у цьому ж додатку на номер мобільного оператора НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_14 , повідомлення з погрозами вбивством, а саме – фотознімок аркуша паперу, на якому містився рукописний текст із погрозою вбивством та нецензурною лексикою. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_6 у період з 10.53 год. по 10.56 год. за допомогою мобільного додатку «WhatsApp», за яким закріплений його номер мобільного оператора НОМЕР_1 , надіслав у цьому ж додатку на номер мобільного оператора НОМЕР_2 , яким користується суддя ОСОБА_14 смс-повідомлення, які містили нецензурну лексику та погрози вбивством щодо судді. Описаними умисними протиправними діями, ОСОБА_6 висловив погрозу вбивством щодо судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_14 21 березня 2025 року злочинна діяльність адвоката ОСОБА_6 була припинена співробітниками Державного бюро розслідувань.

22 березня 2025 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 377 КК України.

22 березня 2025 року старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

23 березня 2025 року клопотання старшого слідчого задоволено слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова.

Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави, слідчий суддя в повному об`ємі, правильно дослідив усі обставини справи та вірно прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо підозрюваного ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні старшого слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 377 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.

Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного.

Згідно з наданими стороною обвинувачення даними, ОСОБА_6 підозрюється у вчинені тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, окрім того незважаючи на раніше обраний запобіжний захід у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 369-2 КК України, обвинувальний акт у котрому перебуває на розгляді у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, ОСОБА_6 належних висновків не зробив і знов вчинив кримінальні правопорушення, одне з яких безпосередньо проти правосуддя, у зв`язку із чим підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, відтак застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення та даних про особу підозрюваного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваного іншого більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування, в тому числі щодо належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження доказах.

Наведене в апеляційні скарзі захисника, не спростовує доводів обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, а його належна процесуальна поведінка може бути врахована в подальшому, в тому числі й при призначенні покарання.

Наявність тих обставин, що ОСОБА_10 має постійне місце проживання у м. Дрогобичі, має на утриманні двох малолітніх дітей та матір ОСОБА_11 (1962 року народження), яка є інвалідом II групи, постійне місце роботи (адвокат), він не притягувався до кримінальної відповідальності, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови у застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Однак, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється, в тому числі, у скоєнні злочину вчиненого із погрозою застосуванням насильства, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З огляду на зазначене, колегія суддів, погоджується з висновками слідчого судді, щодо відсутності підстав для визначення розміру застави.

Інших доводів, які б безумовно свідчили про існування підстав для скасування ухвали слідчого судді, апеляційна скарга захисника не містить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Відтак, ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника слід відхилити.

Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суд м. Львова від 23 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

                                       СУДДІ:

ОСОБА_2                                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4