ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 1/218
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 жовтня 2011 року 16:30 № 2а-10092/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2011 р. № 8/17-04,
№ 9/17-04, від 23.05.2011 р. № 236/17-04,
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1;
представник позивача ОСОБА_2;
представник позивача ОСОБА_3;
представник відповідача Мазніченко О.В.,
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
13 липня 2011 року фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі –позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі –відповідач, ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2011 р. № 7/17-04, № 8/17-04 та № 9/17-04.
До позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.07.011 р. в адміністративній справі № 2а-9202/11/2670 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень № 7/17-04 від 19.01.2011 р., № 8/17-04 від 19.01.2011 р., № 9/17-04 від 19.01.2011 р. було залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10092/11/2670.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2011 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-10092/11/2670 та справу призначено до судового розгляду.
04 жовтня 2011 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла уточнена позовна заява позивача. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8/17-04 від 19.01.2011 р., відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 78 602,00 (сімдесят вісім тисяч шістсот дві гривні нуль копійок) та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 880,50 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень п'ятдесят копійок);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 9/17-04 від 19.01.2011 р., відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 40 000,00 (сорок тисяч гривень нуль копійок) за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 236/17-04 від 23.05.2011 р., відповідно до якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 88 483,65 грн. (вісімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні шістдесят п'ять копійок).
В судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
24 листопада 2010 року за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. співробітниками ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва було складено Акт № 178/17-04/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
На підставі даного Акта перевірки 19.01.2011 р. відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №№ 7/17-04, 8/17-04 та 9/17-04, якими позивачеві визначено наступні суми податкових зобов'язань:
- з податку з доходу фізичних осіб - підприємців в сумі 88 483,65 грн. податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 120,91 грн.;
- з податку на додану вартість в сумі 78 602,00 грн. податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 880,50 грн.;
- штрафних (фінансових) санкцій в сумі 40 000,00 грн. за порушення вимог Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Рішенням про результати розгляду скарги № 476/с/25-214 від 04.04.2011 ДПА у м. Києві скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва від 19.01.2011 р. № 7/17-04 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 22 120,91 грн., в іншій частині дане рішення залишено без змін.
23 травня 2011 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 236/17-04, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - підприємців в сумі 88 483,65 грн.
Підставою для винесення вищевказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені співробітниками ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва щодо порушення позивачем вимог ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” –перевищення граничного обсягу виручки від реалізації товарів у 2008 році на суму 14 578,12 грн. Крім цього, в Акті перевірки зазначено, що позивачем було проведено розрахункові операції за готівкові кошти з реалізації товарів медичного та ортопедичного призначення без застосування реєстратора розрахункових операцій (далі –РРО) та без роздрукування відповідних розрахункових документів за І квартал 2010 року у сумі 8 000,00 грн.
Разом з тим, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1, виходячи з наступних мотивів.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (далі –Указ № 727/98); Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі –Закон № 265/95-ВР).
З пояснень відповідача вбачається, що перевищення позивачем граничного обсягу виручки від реалізації товарів у 2008 році на суму 14 578,12 грн. виникло у зв'язку із зарахуванням коштів (гривневого еквіваленту) на належний позивачеві як ФОП гривневий рахунок від часткового продажу 22.02.2008 р. 6 000,00 (шести тисяч) доларів США, отриманої 17.01.2008 р. від МЕКOS ЕSТАВLISHМЕNТ валютної виручки в сумі 9 780,00 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США.
Судом встановлено, що 17.06.2007 р. між позивачем та гр. ОСОБА_5 було укладено договір поставки № 9 від 17.06.2007 р. на поставку і комплектацію стоматологічного кабінету гр. ОСОБА_5 За даним договором розрахунки (авансові платежі) проводились готівкою частинами у зв'язку з тим, що гр. ОСОБА_5 не мав поточного рахунку в банківській установі.
Громадянин ОСОБА_5 був допитаний судом в якості свідка та в судовому засіданні підтвердив нижчевикладені обставини щодо взаємовідносин з позивачем, в тому числі факт повернення позивачем коштів.
У 2007 році за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р. гр. ОСОБА_5 сплатив наступні авансові платежі, які вносились позивачем на власний поточний рахунок і відображались в Книзі доходів і витрат:
- 12.07.2007 р. суму 1 700,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 12.07.2007 р., виданий позивачем;
- 27.07.2007 р. суму 6 200,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 27.07.2007 р., виданий позивачем;
- 22.08.2007 р. суму 6 200,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 22.08.2007 р., виданий позивачем;
- 21.09.2007 р. суму 6 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 21.09.2007 р., виданий позивачем;
- 11.10.2007 р. суму 2 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 11.10.2007 р., виданий позивачем;
- 23.10.2007 р. суму 1 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 23.10.2007 р., виданий позивачем;
- 19.11.2007 р. суму 2 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 19.11.2007 р., виданий позивачем;
- 27.11.2007 р. суму 20 600,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 27.11.2007 р., виданий позивачем;
- 28.11.2007 р. суму 2 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 28.11.2007 р., виданий позивачем;
- 31.12.2007 р. суму 6 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 31.12.2007 р., виданий позивачем.
Всього в 2007 році гр. ОСОБА_5 було внесено авансових платежів за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р. на загальну суму 53 700,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями вищевказаних товарних чеків.
Судом встановлено, що у зв'язку із затриманням строків поставки, передбаченої договором поставки № 9 від 17.06.2007 р., позивач повернув гр. ОСОБА_5 частину авансу, отриманого в 2007 році, в сумі 45 000,00 грн. на підставі його вимоги, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія розписки гр. ОСОБА_5 від 17.01.2008 р.
17.01.2008 р. дана сума була повернута гр. ОСОБА_5 готівкою, оскільки гр. ОСОБА_5 не мав поточного рахунку в банківській установі. 17.01.2008 р. на валютний рахунок позивача надійшли грошові кошти від МЕКOS ЕSТАВLISHМЕNТ за Контрактом на надання послуг від 04.07.2007 р. в сумі 9 780,00 доларів США, що становило за поточним курсом на дату надходження 49 389,00 гривень. Позивачем на виконання підпункту 5 пункту 5 “Порядку ведення книги обліку доходів і витрат”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 р. було відображено рух грошових коштів за 17.01.2008 р. сумарно за день.
Оскільки договір поставки № 9 від 17.06.2007 р. не припинив своєї дії, гр. ОСОБА_5 у 2008 році було сплачено додатково аванс в сумі 36 300,00 грн. Оплати проводилися готівкою, про що свідчать записи у книзі обліку доходів і витрат та відповідні товарні чеки:
- 21.05.2008 р. в сумі 19 300,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 21.05.2008 р., виданий позивачем;
- 26.05.2008 р. в сумі 16 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 26.05.2008 р., виданий позивачем;
- 26.06.2008 р. в сумі 1 000,00 грн., що підтверджується товарним чеком від 26.06.2008 р., виданий позивачем.
Всього у 2008 році гр. ОСОБА_5 було внесено авансових платежів за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р. на загальну суму 36 300,00 грн.
З наведеного вище вбачається, що всі авансові платежі були внесені гр. ОСОБА_5 готівкою за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р., внесені позивачем на власний поточний рахунок та відображені в Книзі доходів та витрат протягом одного банківського дня. Судом встановлено, що виключення складає сума 1 000,00 грн., яка була сплачена гр. ОСОБА_5 26.08.2008 р. о 17:30 та внесена позивачем на поточний рахунок наступного дня 27.08.2008 р. У той же банківський день, 27.08.2008 р., отримання грошових коштів позивачем відображено і в Книзі доходів та витрат.
З пояснень позивача вбачається, що такої розбіжності позивач припустився з метою уникнення подвійного зарахування доходу в сумі 1 000,00 гривень, оскільки 26.08.2008 р. позивач зобов'язаний був відобразити в Книзі доходів та витрат внесену готівку, а 27.08.2008 р. ця сума вноситься на безготівковий поточний рахунок. Тому сплату 1 000,00 грн. було відображено позивачем в Книзі доходів та витрат саме в день зарахування суми на безготівковий рахунок з метою уникнення плутанини. Позивач визнав, що мало місце порушення з його боку пункту 5 “Порядку ведення книги обліку доходів і витрат”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 р. Разом з тим, суд звертає увагу, що сукупний річний дохід позивача при цьому не змінився.
Судом встановлено, що у зв'язку із неможливістю виконання позивачем своїх договірних зобов’язань за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р. названий договір за згодою сторін припинив дію. 27.06.2008 р. за вимогою гр. ОСОБА_5 позивачем був проведений остаточний розрахунок за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р. та повернутий залишок авансу в сумі 45 000,00 грн.
Відповідно до абзацу 5 пункту 1 Указу № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Судом встановлено, що співробітниками податкового органу в ході проведення перевірки розрахунок обсягу виручки позивача проводився виключно по надходженням на поточний рахунок без врахування наведених вище положень абзацу 5 пункту 1 Указу № 727/98, тому суд дійшов висновку, що мало місце подвійне зарахування торгової виручки співробітниками податкового органу при власному розрахунку обсягу від реалізації позивачем як суб'єктом підприємницької діяльності товарів та зарахування продажу власних валютних коштів, які були раніше ним обліковані, що відображено в таблиці 7 Акту перевірки.
Відповідно до Комісійного висновку спеціалістів-економістів від 23.06.2011 р. виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 в період 2008 рік - І півріччя 2010 року становила:
1) у 2008 році - 499 706,30 грн.: 486 617,30 + 49 389,00 –36 300,00 = 499 706,30,
де: 486 617,30 - сумарні надходження в гривнях позивача у 2008 році;
49 389,00 - гривневий еквівалент валютних надходжень 17.01.2008 р. від МЕКOS ЕSТАВLISHМЕNТ за Контрактом на надання послуг від 04.07.2007;
36 300,00 - повернення частини отриманого у 2008 році авансу від гр. ОСОБА_5 за договором поставки № 9 від 17.06.2007 р.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обсяг фактично отриманої виручки від здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2008 рік - 499 706,30 грн., що повністю відповідає умовам статті 1 Указу № 727/98.
2) у 2009 році - 477 992,32 грн.
За 2009 рік обсяг фактично отриманої виручки від здійснення позивачем підприємницької діяльності складає 477 992,32 грн., яка і була зазначена ним в Звіті суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік, що також повністю відповідає умовам статті 1 Указу Президента №727/98.
3) у І-му півріччі 2010 року - 284 988,50 грн.
Відтак, оскільки позивачем не було перевищено обсяг фактично отриманої виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2008 та 2009 роках, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 88 483,65 грн. податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 120,91 грн. є безпідставним.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло зобов'язання щодо переходу на загальну систему оподаткування та реєстрації платником ПДВ з 01.10.2008 р., як передбачено пунктом 9.4. статті 9 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість”.
Відповідно до пункту 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість. Документальним підтвердженням спеціального податкового режиму, а саме застосування позивачем спрощеної системи та сплати єдиного податку у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. є копії наявних у матеріалах справи відповідних свідоцтв. Відтак, суд дійшов висновку, що нарахування відповідачем податку на додану вартість в сумі 78 602,00 грн. податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 22 880,50 грн. є безпідставним.
Крім цього, суд критично ставиться до твердження відповідача, що отримання готівкових коштів у сумі 8 000,00 грн. за І кв. 2010 р. було здійснене позивачем без застосування РРО та розрахункових книжок, оскільки відповідно до пункту 6 статті 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів, за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат. Судом встановлено, що на виконання вимог Указу № 727/98 позивач вів Книгу обліку доходів і витрат, яка зареєстрована 23.02.2000 р. в ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 8/17-04 від 19.01.2011 р.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 9/17-04 від 19.01.2011 р.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 236/17-04 від 23.05.2011 р.
5. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В. Клочкова