Справа № 2-721/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

14 грудня 2011 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                                                            Свиргуненко Ю. М.

при секретарі                                                                      Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи, що для викладення доводів та обґрутнувань сторін потребується значний час суд вирішив оголиси вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 19 грудня 2011 року.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 524, 526, 533, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 10501051 ЦК України,  п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, чч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 4,10, 11, 60,63, 88, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 26 червня 2011 року 22 371 (двадцять дві тисячі триста сімдесят одну) гривню 72 копійки основного боргу, 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) гривні 04 копійки відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 (сто двадцять три) гривні 20 копійок трьох відсотків річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 (двадцять дві) гривні 37 копійок інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 13 липня 2011 року 22 371 (двадцять дві тисячі триста сімдесят одну) гривню 72 копійки основного боргу, 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) гривні 04 копійки відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 (сто двадцять три) гривні 20 копійок трьох відсотків річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 (двадцять дві) гривні 37 копійок інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 08 копійок судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Достягнути із ОСОБА_2 на користь держави 28 (двадцять вісім) гривень 91 копійку державного мита.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

Справа № 2-721/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

14 грудня 2011 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді                                                            Свиргуненко Ю. М.

при секретарі                                                                      Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики. Свої вимоги мотивував тим, що 28 червня 2011 року ОСОБА_2 позичила в нього 2 800 доларів США, які обіцяла повернути в повному обсязі в строк до 01 жовтня 2011 року, сплачуючи борг рівними частинами впродовж трьох місяців у сумі по 935 дол. США кожного першого числа. На підтвердження укладення договору позики відповідачка надала йому відповідну розписку. Крім цього, 13 липня 2011 року ОСОБА_2 позичила в нього ще 2 800 доларів США на тих же умовах, що й попередню позику, про що власноручно написала розписку. Однак, в обумовлений строк відповідачка позичені кошти не повернула. Згідно умов розписок, в разі неповернення позичених грошей у строк, відповідачка повинна сплатити 2% від позиченої суми за кожний день прострочення, але не більше ніж за 7 днів. Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_2 борг за договорами позики у сумі 5 600 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 44 640 грн. 40 коп. згідно з офіційним курсом долара, встановленим Національним Банком України на день складання позовної заяви, 1 679 грн. 71 коп. визначених розписками відсотків, 2 087 грн. 06 коп. трьох процентів річних та інфляційних згідно ст. 625 ЦК України, а також судові витрати.

14 грудня 2011 року позивач вернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути із відповідачки на його користь борг у загальній сумі 6 747, 64 дол. США з урахуванням відсотків, визначених розписками, трьох процентів річних та інфляційних згідно ст. 625 ЦК України, що в гривневому еквіваленті становить 53 778 грн. 69 коп. згідно з офіційним курсом долара, встановленим Національним Банком України на 19 вересня 2011 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3 остаточно уточнили позовні вимоги, просили стягнути з відповідачки заборгованість за договорами позики з урахуванням визначених у них відсотків, трьох процентів річних та інфляційних згідно ст. 625 ЦК України станом на день винесення рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала.

Заслухавши позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_3, відповідачку ОСОБА_2, свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 533 цього ж Кодексу грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розписки від 26 червня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в борг 2 800 доларів США, які зобов’язалась повернути в строк до 01 жовтня 2011 року, сплачуючи кожний місяць: 01 серпня 2011 року, 01 вересня 2011 року та 01 жовтня 2011 року по 935 дол. США. Згідно умов вказаної розписки, у випадку неповернення грошей у строк відповідачка повинна сплатити позивачу 2% в день від суми позики, але не більше ніж за 7 днів. (а. с. 7).

Крім того, згідно розписки від 13 липня 2011 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 2 800 дол. США на тих же умовах, що й попередню суму позики (а. с. 8).

Наведене свідчить про те, що між сторонами було укладено договори позики.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 пояснила, що 26 червня 2011 року вона брала у позивача в борг 2 000 дол. США. Але згідно усної домовленості з останнім вона повинна була повернути 2 800 дол. США в строк до 01 жовтня 2011 року. Саме цю суму вона вказала у розписці, яку написала у двох екземплярах, один з яких планувала залишити собі, а інший віддати ОСОБА_1 Однак, враховуючи довірчі стосунки, які між ними склалися, віддала йому обидві розписки. 13 липня 2011 року вона передала матері позивача борг у сумі 2 800 дол. США, на що остання надала їй розписку, згідно якої ОСОБА_1 претензій до неї не має. Вважаючи вказану розписку належним доказом на підтвердження своєчасного і повного виконання фінансових зобов’язань, вона не забрала у позивача написаних нею розписок від 26 червня 2011 року.

Однак, вказані заперечення ОСОБА_2 суд вважає необґрунтованими, оскільки всупереч ст. 60 ЦПК України відповідачка не надала доказів на їх підтвердження.

Надану відповідачкою копію розписки від 13 липня 2011 року суд не може прийняти як належний доказ повернення позивачу боргу, оскільки її оригінал ОСОБА_2 на пропозицію суду не представила. Доводи останньої стосовно того, що саме в такому виді мати позивача представила їй розписку, суд не приймає до уваги, так як вони нічим не підтверджені, і розцінює їх як вибраний відповідачкою спосіб ухилитися від взятих на себе фінансових зобов’язань.

Крім того, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував факт підписання представленої відповідачкою розписки і отримання від ОСОБА_2 зазначеної у ній суми.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що 13 липня 2011 року до неї звернулась ОСОБА_2 з проханням позичити в борг 2 800 дол. США. Оскільки в неї такої суми не було, то вона зателефонувала сину, який в цей час знаходився у відрядженні за кордоном, і попросила дозволу дати відповідачці в борг його гроші, які знаходились у неї на зберіганні. З дозволу сина вона позичила ОСОБА_2 вищевказану суму, про що остання написала розписку. Текст розписки відповідачка переписувала із попередньої, у зв’язку з чим помилково написала дату 26 червня 2011 року. Але побачивши помилку, остання власноручно виправила дату на 13 липня 2011 року. Ніяких грошей в цей день ОСОБА_2 їй не передавала, а вона в свою чергу не надавала їй розписку від імені сина.

Підстав сумніватись у показах свідка у суду немає, оскільки вони не суперечать письмовим матеріалам справи і поясненням позивача.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про повне виконання зобов’язань перед позивачем, відповідачка всупереч ст. 60 ЦПК України суду не представила.

До пояснень відповідачки стосовно того, що позивач вимагав у неї кошти суд відноситься критично, оскільки вони нічим не підтверджені.

Таким чином, у судовому засіданні факт отримання відповідачкою у позивача коштів одноразово в сумі 2 000 дол. США і повернення боргу в повному обсязі достроково в сумі, обумовленій в усній формі, тобто 2 800 дол. США, не знайшов свого підтвердження.

З наданого позивачем розрахунку, викладеного в заяві про уточнення позовних вимог, вбачається, що станом на 19 серпня 2011 року загальна сума заборгованість відповідачки перед позивачем по розписці від 26 червня 2011 року становила 3 733, 82 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідає 26 889 грн. 34 коп. згідно з офіційним курсом долара, встановленим Національним банком України станом на 19 вересня 2011 року, з розрахунку, що 1 дол. США дорівнює 7 грн. 97 коп., з яких 2 800 дол. США – сума основного боргу, 392 дол. США – відсотки згідно договору позики, 5,30 дол. США – три проценти річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01 серпня по 19 вересня 2011 року включно та 176,52 дол. США – інфляційних нарахувань за період з 01 серпня по 19 вересня 2011 року включно.

Заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 13 липня 2011 року згідно розрахунку останнього така ж як за договором позики від 26 червня 2011 року і нарахована аналогічним чином (а. с. 34-36).

В той же час, вказані розрахунки, на думку суду, частково суперечать умовам договорів позики від 26 червня 2011 року та від 13 липня 2011 року відповідно в частині нарахування трьох процентів річних та інфляційних за період з 01 серпня по 19 вересня 2011 року включно, оскільки згідно вказаних договорів позики всю суму боргу ОСОБА_2 повинна була повернути ОСОБА_1 до 01 жовтня 2011 року, у зв’язку з чим нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних згідно ст. 625 ЦК України за період з 01 серпня по 19 вересня 2011 року є невірними, так як на цей період відповідачка виконання зобов’язання не прострочила.

Виходячи з викладеного вище, враховуючи те, що договорами позики визначені відсотки за перші сім днів прострочення виконання зобов’язання, а надалі розмір відсотків сторонами не встановлений, а також, що позивач у судовому засіданні остаточно просив стягнути з відповідачки борг з визначеними договором відсотками, з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних нарахувань згідно ст. 625 ЦК України станом на день винесення рішення, суд вважає за необхідне стягнути із відповідачки на користь позивача борг з урахуванням визначених договорами відсотків за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, трьох процентів річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 09 жовтня 2011 року по день постановлення рішення, тобто по 14 грудня 2011 року включно та інфляційних нарахувань з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно, виходячи із наступних розрахунків:

1)по розписці від 26 червня 2011 року:

- 2 800 дол. США – основна сума боргу;

- 2 800 дол. США х 2 х 7 = 392 дол. США відсотків згідно договору позики за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно; де 2 – розмір відсотків, 7 – кількість днів прострочення згідно договору;

- 2 800 дол. США х 0,03 х 67 : 365 = 15,42 дол. США трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України, де 0,03 –проценти, 67 – кількість днів за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно, 365 – кількість днів у році;

- 2 800 дол. США х 1, 00 х 1, 001 = 2 802, 8 – 2 800 = 2, 8 дол. США інфляційних нарахувань, де 1, 00 – індекс інфляції за жовтень 2011 року, 1, 001 - індекс інфляції за листопад 2011 року;

2)по розписці від 13 липня 2011 року:

- 2 800 дол. США – основна сума боргу;

- 2 800 дол. США х 2 х 7 = 392 дол. США відсотків згідно договору позики за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно; де 2 – розмір відсотків, 7 – кількість днів прострочення згідно договору;

- 2 800 дол. США х 0,03 х 67 : 365 = 15,42 дол. США трьох процентів річних згідно ст. 625 ЦК України, де 0,03 –проценти, 67 – кількість днів за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно, 365 – кількість днів у році;

- 2 800 дол. США х 1, 00 х 1, 001 = 2 802, 8 – 2 800 = 2, 8 дол. США інфляційних нарахувань, де 1, 00 – індекс інфляції за жовтень 2011 року, 1, 001 - індекс інфляції за листопад 2011 року;

Задовольняючи позов в частині стягнення боргу по доларовій розписці в національній валюті України – гривні, суд враховує наступне.

У відповідності до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій , у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами чч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні ліцензії та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період режиму валютного регулювання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1, надаючи ОСОБА_2 позику у доларах США, не мав відповідної ліцензії на здійснення валютних операцій, суд приходить до висновку про стягнення з останньої на користь позивача боргу по доларовим договорам позики у національній валюті України – гривні на момент винесення рішення суду відповідно до офіційного курсу Національного банку України, згідно якого 7, 9899 грн. дорівнюють 1 дол. США, а саме:

-          за договором позики від 26 червня 2011 року 22 371 грн. 72 коп. основного боргу, 3 132 грн. 04 коп. відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 грн. 20 коп. трьох процентів річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 грн. 37 коп. інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно;

-          за договором позики від 13 липня 2011 року 22 371 грн. 72 коп. основного боргу, 3 132 грн. 04 коп. відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 грн. 20 коп. трьох процентів річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 грн. 37 коп. інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно.

А всього стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 51 298 грн. 66 коп., що відповідає 6 420, 44 дол. США.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 604 грн. 08 коп., які складаються із 484 грн. 08 коп. державного мита, сплаченого при зверненні з позовом до суду та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім цього з відповідачки на користь держави необхідно достягнути 28 грн. 91 коп. державного мита.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 524, 526, 533, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 10501051 ЦК України,  п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, чч. 1 і 2 ст. 5, ч. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 4,10, 11, 60,63, 88, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 26 червня 2011 року 22 371 (двадцять дві тисячі триста сімдесят одну) гривню 72 копійки основного боргу, 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) гривні 04 копійки відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 (сто двадцять три) гривні 20 копійок трьох відсотків річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 (двадцять дві) гривні 37 копійок інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 13 липня 2011 року 22 371 (двадцять дві тисячі триста сімдесят одну) гривню 72 копійки основного боргу, 3 132 (три тисячі сто тридцять дві) гривні 04 копійки відсотків згідно договору за період з 02 по 08 жовтня 2011 року включно, 123 (сто двадцять три) гривні 20 копійок трьох відсотків річних за період з 09 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 22 (двадцять дві) гривні 37 копійок інфляційних нарахувань за період з 02 жовтня 2011 року по 14 грудня 2011 року включно.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 08 копійок судового збору і 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Достягнути із ОСОБА_2 на користь держави 28 (двадцять вісім) гривень 91 копійку державного мита.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: