ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2011 р. Справа №18/2638/11
За позовом Приватного акціонерного товариства "Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат", вул. Тельмана, 2, м. Докучаєвськ, Донецька область, 85740
до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта", 39609, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 4
про стягнення 25956,18 грн.
Суддя Білоусов С. М.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ковальчук О.М.
від третьої особи: не з'явився
В судовому засіданні 06.12.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 25956,18 грн. заборгованості, в т.ч. 25071,78 грн. - вартість недостачі дизельного пального та 884,40 грн. - послуги експерта Донецької торгово –промислової палати.
Позивач направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника з підстав зазначених в клопотанні (вх.№ 18980д від 01.12.2011 року а.с. 87). Суд клопотання прийняв та задовольнив.
Відповідач - ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" у відзиві (вх. № 17012д від 01.11.2011 року а.с. 65) проти позову заперечує, посилаючись на те, що нафтопродукти які підлягали поставці були відвантажені в залізничний транспорт за вагою, зазначеною вантажовідправником (ТОВ "Торговий Дім "Укртатнафта"), його ж засобами, та передані перевізнику, який прийняв нафтопродукти за вказаною вагою до перевезення, про що свідчать відповідні залізничні накладні.
Третя особа -ТОВ "Торговий Дім "Укртатнафта" проти позову заперечує (пояснення № 16182 д від 17.10.2011 року а.с. 47), посилаючись на те, що не несе відповідальності за недостачу вантажу, яка виникла після передачі транспортній організації (перевізнику) - залізниці, відповідно до 5.4 Договору № 2570/10 від 01.07.1999р. укладеного з позивачем. Крім того, за інструкцією №281 приймання нафтопродуктів оформлюється актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, що складається одразу після прийому вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання. В порушення вимог Інструкції №281 акт приймання нафтопродуктів по кількості за формою №5-НП позивачем не складався.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до договору № 4560/2/2118/574 від 22.12.2010р. (далі – Договір а.с. 11), укладеного між позивачем та відповідачем - ПАТ ТФНК “Укртатнафта” (далі – Компанія), Компанія (постачальник) зобов’язалась поставити позивачу (Покупцю) нафтопродукти узгодженими партіями, а позивач зобов’язався їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості згідно поданих заявок, узгодженим з постачальником. Обсяги нафтопродуктів для поставки визначені в договорі (п.1.1 Договору).
Додатковою угодою № 4 від 21.07.2011р. сторони внесли зміни в п.1.1. Договору, щодо обсягів поставки.
На підставі даного Договору та Додаткової угоди № 4 позивачеві були поставлені нафтопродукти (дизельне паливо) 28.06.2011р. за залізничною накладною № 44300150 в чотирьох вагоно-цистернах № 774729351, №74733338, №75079772, №74003948 (а.с.15).
При прийманні даного вантажу позивачем були виявлено недостачу в вагоні – цистерні №74003948 в кількості 2440 кг, згідно акту зважування від 28.06.2011р. (а.с.39).
Позивач листом від 29.06.2011р. за №1763 звернувся до відповідача з вимогою з'явитися уповноваженому представнику позивача для прийняття участі у прийманні товару, згідно з накладною №44300150 в зв'язку з виявленням факту недостачі дизельного пального.
29.06.2011р. за № 1000-1279 відповідач відмовив позивачу в направленні представника для прийняття товару, оскільки товар при відправки був визначений на електронних вагах в автоматичному режимі. (а.с.18).
Позивачем було складено акт експертизи № 3802 від 30.06.2011р. Проведення якої доручено Донецькій торгово – промисловій палаті (а.с.19).
Позивач у позові прохає зобов’язати відповідача сплатити вартість недостачі дизельного пального в сумі 25071,78 грн. та 884,40 грн. за оплату послуг експерта.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що поставка нафтопродуктів здійснюється на підставі базису поставки: FCA (франко-перевізник на естакаді наливу, м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3) згідно “ІНКОТЕРМС –2000”.
Відповідно до пункту А.4 правил “ІНКОТЕРМС –2000” продавець зобов’язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 “а”, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем та іншою особою, що діє від імені останнього. Пунктом А.5. правил визначено, що продавець зобов’язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.
Відповідно до п. 3.2 Договору вантажовідправником по даному договору є ПАТ “Торговий дім “Укртатнафта”.
В п. 3.9 Договору сторони узгодили, що датою поставки постачальником товару по залізниці вважається дата приймання вантажу до перевезення, зазначена в залізничній накладній станції вантажовідправника.
Згідно п. 3.11 Договору постачальник вважається таким, що виконав свої зобов’язання з поставки товару з моменту передачі його в розпорядження транспортній організації (перевізнику), а при відвантажування в транспорт вантажоодержувача –з моменту передачі товару в розпорядження вантажоодержувача в місці передачі, визначеному відповідно пункту 3.1 договору. При цьому, з вказаного моменту від постачальника до покупця переходить право власності на товар, а також всі ризики, пов’язані зі втратою та пошкодженням товару. Постачальник не несе відповідальності за недостачу товару, що виникла після його передачі транспортній організації (перевізнику) та/або вантажоодержувачу (у випадку відвантаження в транспорт останнього). Вагою фактично поставленого товару вважається вага, зазначена у відвантажувальній документації (перевізних документах).
Факт передачі постачальником – ТОВ “Укртатнафта” вантажовідправнику - ПАТ “Торговий дім “Укртатнафта” (згідно договору №2570/10 від 01.07.1999р.,а.с.53) нафтопродуктів у чотирьох вагоно-цистернах № 774729351 у кількості 55150кг., №74733338 у кількості 53050кг, №75079772 у кількості 58500кг, №74003948 у кількості 53900кг підтверджується квитанціями про приймання вантажу від 24.06.2011р. та від 04.10.2008р. (а.с. 58) та квитанціями зважування від 23.06.2011р. (а.с.59-60), відомостями ЗПУ (а.с.95-96). Загальна вага відвантаженої продукції була визначена вантажовідправником на електронних вагах вантажопідйомністю 200 тон (а.с.97).
Крім того, факт відповідності маси дизельного пального зазначеного в перевізних документах масі фактично завантаженій ТОВ “Укртатнафта” у вказаних вагоно-цистернах підтверджується вантажовідправником - ПАТ “Торговий дім “Укртатнафта” у відзиві на позов (а.с.65-66).
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.1998р. № 457, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Отже, Статут залізниць України визначає вичерпний перелік осіб, до яких або які можуть заявити претензії з приводу перевезень. До цих осіб у даному випадку відносяться залізниці (перевізник), вантажовідправник, вантажоодержувач або уповноважені на це особи.
Відповідач –ПАТ ТФПНК “Укртатнафта” не є ні перевізником, ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем, також факт належного виконання відповідачем договірних зобов’язань за вказаними поставками підтверджено відповідними доказами. Таким чином, матеріалами справи не підтверджено факту порушення договірних зобов’язань з боку постачальника - ПАТ ТФПНК “Укртатнафта”, оскільки він виконав свій обов’язок з поставки товару за договором шляхом передачі його перевізнику, як це передбачено п.3.11 договору. Отже, ПАТ ТФПНК “Укртатнафта” є неналежним відповідачем по справі.
Крім того, єдиний порядок приймання нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі –Інструкція 281).
Відповідно до п.5.2.6 Інструкції результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.
Позивачем не надано суду доказів додержання вимог Інструкції при приймання вантажу за формою N 5-НП.
Крім того, позивачем не надано суду доказів додержання вимог Інструкції при приймання вантажу, а саме:
- наказ керівника про створення комісії з приймання нафтопродуктів (п.5.2.5 Інструкції);
- доказів наявності у осіб, що здійснювали приймання вантажу, відповідної освіти, кваліфікації та досвіду роботи з питань визначення кількості нафтопродуктів (п.5.2.5 Інструкції);
- довіреності представників, що здійснювали приймання нафтопродуктів (п.5.2.12 Інструкції).
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 25071,78 грн. - вартості недостачі дизельного пального з відповідача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
У позові в частині стягнення 884,40 грн. за оплату послуг експерта теж слід відмовити, оскільки дані вимоги є похідними від вимог про стягнення основного боргу, правомірність яких не доведена позивачем.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя Білоусов С.М.
Повне рішення складено: 09.12.2011 року