ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/8435/11

вх. № 8435/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 12.10.2011 року

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 63 від 16.02.2011 року   3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Корпорація Магнетик",  м. Полтава 3-я особа < Текст > 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська скляна компанія", м. Мерефа 3-я особа < Текст > 

про стягнення 6565,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 6565,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16 травня 2011 року №110516/5, а саме на виникнення простою транспортних засобів при здійсненні митного оформлення вантажу, при цьому позивач посилається на п.7.3. зазначеного договору яким передбачено накладення штрафу за порушення термінів розвантаження транспортного засобу. З урахуванням викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 6565,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/8435/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07 листопада 2011 року об 11:40.

В призначене судове засідання 07 листопада 2011 року позивач з'явився, через канцелярію суду, до матеріалів справи, супровідним листом (вх.№22227) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 07 листопада 2011 року відповідач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду надав заяву (вх.№33571) з додатковими документами. Також, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.№33493) в якому проти позову заперечує вважає його необґрунтованим. Надані відповідачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07 листопада 2011 року було оголошено перерву до 16 листопада 2011 року, відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

16 листопада 2011 року після перерви розгляд справи було продовжено.

В призначене судове засідання 16 листопада 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги та заяву про  забезпечення позову підтримав, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 23243) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 16 листопада 2011 року відповідач з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених в раніше наданому відзиві на позов.

Ухвалою суду від 28 листопада 2011 року в задоволенні заяви про забезпечення позову позивач відмовлено, розгляд справи відкладено на 05 грудня 2011 року.

В призначене судове засідання 05 грудня 2011 року позивач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (х. № 35881) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи позивач надав заяву (вх. № 35883) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 6565.00 гривень штрафу за порушення термінів розвантаження двох автомобілів. Заяву позивача (вх. № 35883) досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 05 грудня 2011 року відповідач з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених в наданому раніше відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

16 травня 2011 року між сторонами було укладено договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 110516/5. На виконання умов зазначеного договору (п.2.2) сторонами були узгоджені умови відповідних перевезень та підписані дві заявки на перевезення вантажу № 8 від 16.05.2011 року та № 6 від 17.05.2011 року.

Позивач виконав умови вищезазначеного договору від 16 травня 2011 року, і здійснив перевезення вантажу з України до Росії двома автомобілями.

Так, відповідно до умов заявки № 8 від 16.05.2011 року, автомобіль позивача ВІ5241ВА прибув на передбачену адресу розвантаження у місто Ростов 18.05.2011 року де був розвантажений лише 26.05.2011 року, що підтверджується відміткою у посвідченні про відрядження №КУ-0000074 від 06.05.2011 року водія ОСОБА_3 (вх.№35881), а також відповідною відміткою про прийняття вантажу у п.24 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0007059 (арк.с.46).

Другий автомобіль ВІ0403АК, відповідно до умов заявки № 6 від 17.05.2011 року, прибув на передбачену адресу розвантаження у місто Ростов 24.05.2011 року де був розвантажений лише 31.05.2011 року, що підтверджується відміткою у посвідченні про відрядження №КУ-0000052 від 04.04.2011 року водія Ткач А.В. (вх.№35881), а також відміткою про прийняття вантажу у п.24 міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0030490 (арк.с.39).

Позивач, з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви (вх.№35883), посилається на п. 7.3 спірного договору про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом № 110516/5 від 16.05.2011р., відповідно до якого винна сторона сплачує іншій стороні штраф, за порушення термінів завантаження, розвантаження, подання транспортного засобу, у розмірі 505,00 грн., якщо порушення відбулося на території іноземної держави, та 250,00 грн., якщо порушення відбулося на території України.

На підставі зазначеного позивачем складено розрахунок позову відповідно до якого штраф за понаднормативний простій автомобіля ВІ 5241 ВА складає 3535,00 грн. (7 діб по 505,00 грн.). Штраф за понаднормативний простій автомобіля ВІ 0403 АК складає 3030,00 грн. (6 діб по 505,00 грн.).

У зв’язку з вищевказаними обставинами позивач направив на адресу відповідача претензію від 26 липня 2011 року, в якій просить останнього в термін до 10 серпня 2011 року провести оплату штрафу за виникнення простою транспортних засобів, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму штрафу позивачу не сплатив.

Сума фрахту відповідно до вищезазначених заявок № 6 та № 8 відповідачем сплачено в повному обсязі, проте штраф за виникнення простою транспортних засобів на даний час не сплачено.

Зазначене змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 6565,00 грн., за виникнення простою транспортних засобів при здійсненні розвантаження.

Відповідач проти позову заперечує, вказує на те що положення спірного договору не містять можливості нарахування штрафу за кожен випадок та/або за кожен день порушення строків виконання зобов'язань.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 15 ГПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст. 611 ЦК України)

Крім того, у відповідності до положень ч. 1 ст. 230 Господарського суду України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір №110516/5 від 16 травня 2011 року на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом укладений при вільному волевиявленні сторін, його не було розірвано або визнано недійсним в установленому законом порядку.

У пункті 3.1.4. спірного договору сторони віднесли до обов'язків замовника (ТОВ "Мерефянська скляна компанія" - Відповідач) забезпечення завантаження (вивантаження) транспортного засобу силами вантажовідправника (вантажоодержувача).

У пункті 7.3. спірного договору сторони погодили, що винна сторона сплачує іншій стороні штраф, за порушення термінів завантаження, розвантаження, подання транспортного засобу, у розмірі 505,00 грн., якщо порушення відбулося на території іноземної держави, та 250,00 грн., якщо порушення відбулося на території України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення термінів розвантаження транспортних засобів підлягають задоволенню частково, а саме - 505,00 гривень за понаднормативний простій кожного транспортного засобу.

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства, суд вважає що нарахування позивачем штрафних санкцій за кожен день понаднормативного терміну розвантаження транспортних засобів є безпідставним не відповідає умовам укладеного договору, що суперечить вимогам діючого законодавства. На підставі вищезазначеного, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5555,00 грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 1010,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 3, 6, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 627 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 15, 22, 33-34, 38, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; суд -   < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні  задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Мерефянська скляна компанія", 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-а (р/р 26002036392400 в ХФ АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 32952061) на користь Приватного підприємства "Корпорація Магнетик", 36020, м. Полтава, вул. П. Комуни,26 (р/р 260071493501 ПАТ Банк "Фінанси та Кредит", МФО 331832, код ЄДРПОУ 23545653) - 1010.00 грн. штрафу, 15,69 грн. державного мита та 36,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/8435/11 підписано 09 грудня 2011 року.