донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.11.2011 р. справа №10/677/08-31/5009/3656/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.,
Мартюхіної Н.О., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1. –за довіреністю №159 від 16.05.11
від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю №б/н від 04.04.11
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від05.10.2011 року
по справі№ 10/677/08-31/5009/3656/11 (головуючий суддя Хуторной В.М., суддя Кричмаржевський В.А., Соловйов В.М.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя
простягнення боргу за спожиту електроенергію, пені інфляції та річних
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, про стягнення суми основного боргу в розмірі 1 505 207 грн. 30 коп., пені в розмірі 59799,11 грн., інфляційних витрат в розмірі 13 710,42 грн., 3 % річних в сумі 7474 грн. 88 коп., суми боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії в розмірі 8 628, 91 грн.
Позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, та остаточно позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача суми заборгованості за спожиту активну та реактивну електричну енергію за період з серпня 2008 р. по вересень 2008 р. в розмірі 1513836,21 грн., пені за період з 23.09.2008 р. по 13.05.2009 р. в розмірі 256547,99 грн., інфляційних втрат за період з 19.08.2008 по 30.04.2009 р. в розмірі 194913,69 грн. та 3% річних за період з 19.08.2008 по 13.05.2009 р. в розмірі 32068,49 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 10/677/08-31/5009/3656/11 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, задоволені частково, а саме - стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» 1505207,3 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»8628,91 грн. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії; 182772,53 грн. пені; 32068,49 грн. 3 % річних, 194913,69 грн. втрат від інфляції, 19235,91 грн. державного мита та 113,65 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року у справі № 10/677/08-31/5009/3656/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом невірно застосовані норми процесуального права та не прийнято до уваги, що станом на 01.02.1993р. ще не існувало як юридичних осіб ані позивача, ані відповідача, які були створені та зареєстровані державою у 1995 р. та 1994 р. відповідно.
У своїй скарзі заявник стверджує про те, що матеріали справи не містять доказів або будь-яких документів, які б підтверджували, що відповідач є правонаступником ВО «Арматуробудування», а позивач є правонаступником Запорізького центрального підприємства електричних мереж ВЕО «Дніпроенерго», який укладали Договір №40 від 01.02.1993 р.
15 листопада 2011 року від представника позивача до Донецького апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.11 р. законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а зазначене рішення суду без змін.
Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Мартюхіна Н.О., Скакун О.А.
Представники позивача у судовому засіданні 21.11.11 р. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання 21.11.11 р. не з’явився, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомив.
Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.1993 р. Запорізьким центральним підприємством електричних мереж Виробничого енергетичного об’єднання «Дніпроенерго», (далі-Постачальник електричної енергії) та Виробничним об’єднанням «Арматуробудування», (далі-Споживач) укладено договір на користування електричною енергією №40 від 01.02.1993 р. (далі Договір) з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди від 01.03.2006 р. до Договору, передбачено обов'язок Постачальника електричної енергії продавати електроенергію Споживачу, а Споживач зобов'язаний оплачувати вартість купленої електроенергії.
Згідно із п. 2.4. Угоди від 01.09.2002 р. до Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати вартість спожитої активної електричної енергії та вносити плату за перетікання реактивної електроенергії.
Згідно із п. 1 Додаткової угоди від 01.01.2007 р. до Договору, Споживач зобов'язаний у термін 5-ти операційних днів після дати отримання здійснити оплату рахунків або платіжних вимог - доручень, що направляються йому Постачальником електричної енергії.
З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2007 р. рішенням господарського суду Запорізької області було винесено рішення по справі №20/86/07, яким встановлено: «01.02.1993 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (енергопостачальна організація, позивач у справі, згідно з статутом - правонаступник ВЕО «Дніпроенерго»та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(абонент, відповідач у справі) був укладений договір на користування електричною енергією №40 (зі змінами та доповненнями)». Зазначене рішення на сьогоднішній день є чинним.
18 листопада 2009 р. господарським судом Запорізької області було винесено рішення по справі №18/123/08, яким встановлено: «01.02.1993 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»(постачальник електричної енергії) та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(споживач) уклали договір про використання електричної енергії №40.»На сьогоднішній день дані судові акти є чинними.
Також, 30.06.2011 р. Донецьким апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі №27/180/09-10/5009/1736/11, якою було встановлено, що між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (постачальник електричної енергії) та ВАТ «Запорізький арматурний завод» (споживач) 01.02.1993 р. укладено договір на користування електричною енергією №40, за умови якого позивач зобов'язувався відпускати електричну енергію, а відповідач оплачувати її вартість на умовах договору.
Відповдіно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу даний встановлений судом факт не повинен доводиться знову при вирішенні даного спору, в якому беруть участь ті самі сторони.
Отже, позивач є правонаступником Постачальника електричної енергії, а відповідач –Споживача за договором №40 від 01.02.93р.
З матеріалів справи вбачається, що у липні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 1038156,26 грн., та позивачем виставлена платіжна вимога-доручення № 6022 від 08.08.2008 р. на суму 1038156,26 грн., у серпні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 416491,42 грн. На оплату позивачем також була виставлена платіжна вимога-доручення № 6776 від 05.09.2008 р. на суму 416491,42 грн. У вересні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 50559,62 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 7721 від 06.10.2008 р. на суму 50559,62 грн. Відповідачем жодна платіжна вимога-доручення оплачена не була. Таким чином загальна сума боргу за спожиту активну електроенергію склала 1505207,3 грн.
Також, як свідчать матеріали справи, у серпні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про об'єм перетікання реактивної електроенергії, виникла заборгованість на суму 6136,38 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 7325 від 11.09.2008 р. на суму 6136,38 грн., яку відповідачем не оплачено. У вересні 2008 року Відповідачем, відповідно до акту про об'єм перетікання реактивної електроенергії, виникла заборгованість на суму 2492,53 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 8312 від 13.10.2008 р. на суму 2492,53 грн., яку відповідачем не оплачено, з огляду на що, загальна сума боргу за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії склала 8 628,91 грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 01.01.2007 р. до Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог - доручень за активну електроенергію та надання послуг по компенсації перетікання електричної енергії, Споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого невиконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затверджениим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за N 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями, далі - ПКЕЕ). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до п. 10.2 ПКЕЕ, Споживач електричної енергії зобов'язаний:
1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);
2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, Договором встановлено, що відповідач є споживачем другого класу напруги (додаток 2.1 до Договору, п. 8 додаткової угоди від 01.03.2006 р.), оскільки йому встановлено точку продажу електричної енергії на ЦРП-6 на вводах №1 та №2 із ступенем напруги 6 кВ., відповідно до п. 3.2 «Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги», який затверджений Постановою НКРЕ від 13.08.1998 р. за №1052.
Постановою Вищого господарського суду від 19.01.2011 р. по справі №4/364д/09-12/39д/10 від 19.04.2010 р., було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, якою було задоволено позовні вимоги ВАТ «Запорізький арматурний завод»до ВАТ «Запоріжжяобленерго»про визнання недійсним пункту 8 додаткової угоди від 01.03.2006 р. до Договору №40 від 01.02.1993 р. в частині викладення Додатку №13, де була встановлена точка продажу електричної енергії в точці з напругою 6 кВт, що надавало можливість позивачу відносити відповідача до споживачів електричної енергії 2-го класу.
Постановою Вищого господарського суду від 08.12.2010 р. по справі №22/141/08 - 21/156/10 було скасовано Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р., відповідно до якої за ВАТ «Запорізький арматурний завод» було визнано право власності на вказаний трансформатор, а рішення господарського суду Запорізької області по даній справі, яким у задоволені позовних вимог ВАТ «Запорізький арматурний завод»відмовлено, набрало законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 28.04.1999 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»звернулося до ВАТ «Запоріжжяобленерго»з листом №16/59 від 28.04.1999 р. та просило призупинити дію договору №40 від 01.02.1993 р. на користування електричною енергією в частині електропостачання на термін оренди приміщень та обладнання заводу ЗАТ «Запоріжтехкомплект». На період призупинення Договору, між ГАЕК «Запоріжжяобленерго»та ЗАТ «Запоріжтехкомплект»було укладено договір на користування електричною енергією за №22 від 1.05.1999 р. 29.08.2002 року на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго»надійшов лист від ЗАТ «Запоріжтехкомплект»з пропозицією розірвати договір №22 від 01.05.1999 р. у зв’язку з припиненням оренди приміщень та обладнання ВАТ «Запорізький арматурний завод». ВАТ «Запоріжжяобленерго»направило листа від 30.08.2002 р. за 4-/1181 про згоду розірвання договору. Однак, 28.08.2002 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»звернулося з листом №247 від 28.08.2002 р., в якому просило відновити дію договору №40 від 01.02.1993 р. на користування електричною енергією з 01.09.2002 р. у зв'язку з припиненням оренди приміщень та обладнання ЗАО «Запорожтехкомплект», внаслідок чого, сторонами було підписано додаткову угоду про відновлення терміну дії Договору з 01.09.2002 р. та внесені відповідні зміни в Договір.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача використаної активної енергії на суму 1505207,3 грн. та послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії на суму 8628,91 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 194913,69 грн. інфляційних нарахувань за період з 19.08.2008р. по 30.04.2009р. та 3% річних у розмірі 32068,49 грн. за період з 19.08.2008р. по 13.05.2009р.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірним та обґрунтованим висновок господарського суду, відносно того, що стягненню підлягає сума 3% річних в розмірі –194913,69 грн., та інфляційних нарахувань в розмірі 32068,49 грн.
Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 256547,99 грн. за період з 19.08.2008 р. по 13.05.2009 р.
Пунктом 4.7 Договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін від 01.09.20007р. про внесення змін у договір № 40 від 01.02.1993 р.), сторони визначили, що при недодержанні строків сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електричну енергію та за надання послуг по компенсації перетікання реактивної електричної енергії, споживач сплачує постачальнику пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов’язання по сплаті у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочки (але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені) по день фактичної сплати.
Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованим висновок господарського суду, відносно того, що вимога позивача про стягнення із відповідача пені підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення із відповідача 182772,53 грн., оскільки для нарахування пені за прострочення оплати активної електроенергії слід рахувати з 19.08.2008 р. по 19.04.2009 р., що складає 181747,11 грн., а для нарахування пені за прострочення оплати за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії слід рахувати з 23.09.2008 р. по 23.03.2009 р., що складає 1025,42 грн., а разом - 182772,53 грн.
Отже, судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 10/677/08-31/5009/3656/11 підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 10/677/08-31/5009/3656/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 10/677/08-31/5009/3656/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Н.О.Мартюхіна
Суддя О.А.Скакун