Справа № 2-1932/2008року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2008 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
в складі головуючого- судді Закаблук О.В.,
при секретарі Чайка О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з даним позовом , посилаючись на те, що вони на праві спільної сумісної власності являються власниками житлового будинку АДРЕСА_1, де з їх дозволу зареєстровані та проживають в даний час відповідачі по справі ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5, які заважають позивачам користуватись, розпорядитись житловим будинком, чим порушують їх право на власність, а тому просять зобов"язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні належною позивачам власністю та виселити відповідачів з будинку.
В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, суду пояснили, що вони являються рідними братом та сестрами, відповідачка ОСОБА_4 являється бувшою співмешканкою позивача ОСОБА_1, який мешкає в будинку, власниками якого вони являються на підставі свідоцтва на право на спадщину. В 2006 році відповідачка ОСОБА_4 та її син ОСОБА_5 були з їх дозволу прописані в будинку та між ними було укладено договір найму житлового будинку з відповідачами, терміни дії договору найму в договорі ОСОБА_4 закінчились 09.02.2008 року, у відповідача ОСОБА_5- закінчується 13.04.2008 року. Під час спільного проживання з позивачем ОСОБА_1 у відповідачки та її сина не склались дружні відносини, відповідачка та син ображають та створюють неможливі для спільного проживання позивача, син відповідачки ніде не працює, приводить до будинку сторонніх осіб, виносить майно, внаслідок чого між ними часто виникають сварки, бійки, відповідачі викликають дільничного інспектора міліції. Позивачкам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відповідачі взагалі не дозволяють мешкати та користуватись належним їм будинком. В зв»язку з тим, що відповідачі створюють їм перешкоди у користуванні належним їм житловим будинком, вчинюють сварки з ОСОБА_1, позивачі просять виселити відповідачів з належного їм житлового будинку та зобов»язати їх не чинити перешкоди в користуванні власністю, позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, та суду пояснила, що вона на прохання позивача разом з сином переїхала проживати до нього в будинок разом з повнолітнім сином ОСОБА_5. Під час спільного проживання позивачі дійсно зареєстрували їх в будинку, однак між ними не було домовленості про те, що відповідачі будуть зареєстровані тимчасово. Спільне проживання з позивачем ОСОБА_1 у неї не склалось, часто виникають сварки між нею і сином з одного боку та позивачами по справі з іншого боку. Позов не визнає, так як їй та сину немає де жити, так як власного житла у них немає.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні також позов не визнав та пояснив, що він захищає матір під час сварок між нею та позивачем ОСОБА_1, нічого з будинку не виносить та не створює перешкод в користуванні житлом позивачам. Про те, що його зареєстрували в будинку тимчасово, йому відомо нічого не було. У нього та в матері немає власного житла, а тому він заперечує проти задоволення позову.
Свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, показав, що він являється сільським головою с.Яблунівка Білоцерківського району, та йому відомо про відносини, які склались між сторонами по справі. Вважає що позов підлягає до задоволення, так як дійсно між позивачами та відповідачами склались неприязне ні стосунки, договори найму житла між сторонами були укладені строкові, термін дії договору найму житла відповідачки закінчився 09.02.2008 року, відповідача ОСОБА_5- закінчується 13.04.2008 року, а тому вважає за необхідне позов задовольнити, так як сумісне проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачами може привести до негативних наслідків, відповідачі дійсно створюють перешкоди в користуванні власниками житлом.
Свідок у справі ОСОБА_8 суду показала, що вона працює паспортистом Яблунівської сільської ради, куди взимку звернулись позивачі та відповідачі для того, щоб укласти договора найму житла позивачів. Відповідачі ОСОБА_4 власноручно посвідчили заяви про реєстрацію їх в житловому будинку позивачів та підписи в заявах поставили всі позивачі по справі. Договора найму житлового приміщення між сторонами укладались строкові, на два роки.
Заслухавши сторони, свідків, оглянувши та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку що позов підлягає до задоволення частково по таким підставам.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.01.2003 року являються співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, де зареєстрований та проживає позивач ОСОБА_1
Згідно домовленості між сторонами, 3.02.2006 року між позивачами та відповідачкою ОСОБА_4 та 12.04.2006 року між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договори найму житлового приміщення, які посвідчені сторонами, та на підставі названих договорів відповідачі на строк два роки були зобов»язані не перечити в користуванні будинку власникам, проплачувати всі витрати по обслуговуванню названого житла, а по закінченню терміну договору звільнити житлову площу або продовжити договір на проживання. На підставі названих договорів найму житлового приміщення за заявами відповідачів, вони були зареєстровані зі згоди позивачів в житловому будинку АДРЕСА_1.
За час спільного проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачами, між позивачами та відповідачами склались неприязнені відносини, так як між ними постійно виникали сварки, відповідачка ОСОБА_4 разом з сином чинять перешкоди у користуванні власністю позивачам - власникам будинку, тобто умови договорів найму житлового приміщення не виконуються, терміни дії договорів найму позивачки ОСОБА_4 скінчився 09.02.2008 року, відповідача ОСОБА_5 закінчується 13.04.2008 року, а тому відповідачів слід виселити з займаного ними житлового будинку, чим будуть усунені перешкоди в користуванні власністю позивачам, позов слід задовольнити частково.
Суд вважає, що вимоги позивачів про зобов»язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні житлом поглинаються вимогами про виселення відповідачів, так як виселення відповідачів із житла автоматично усуне перешкоди в користуванні позивачам власним житловим будинком, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Суд не приймає посилання відповідачів на те, що вони мають право проживати в житловому будинку позивачів, не чинять позивачам перешкод в користуванні житлом, та не мають у власності іншого житла, так як вказані заперечення суперечать вимогам закону, обставинам справи.
Вищенаведене підтверджується окрім показань сторін, свідків, свідоцтвом про право на спадщину позивачів від 27.01.2003 року, довідками Яблунівської сільської ради від 20.12.2007 року
№ 02-22-872, від 03.03.2008 року № 02-22-44, довідкою характеристикою відповідачки
ОСОБА_4 № 02-14-135 від 12.12.2007 року, довідкою виконкому Озернянської сільської ради від 12.12.2007 року № 3021, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи Білоцерківського РВГУ від 25.02.2008 року, договорами найму житлових приміщень між сторонами
№ 1 від 03.02.2006 року та № 4 від 12.04.2006 року, які зареєстровані в Яблунівській сільській раді Білоцерківського району.
Суд не приймає до уваги довідку Яблунівської сільської ради № 02-22-871 від 20.12.2007 року в частині того, що відповідач ОСОБА_5 зареєстрований АДРЕСА_1 до 06.06.2008 року, так як вона суперечить в цій частині договору найму відповідача ОСОБА_5 та з врахуванням показань свідка ОСОБА_7 вказана довідка видана та підписана ним помилково.
Оцінивши та проаналізувавши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що між позивачами та відповідачами було укладено договора найму житлового будинку, які позивачі не бажають продовжувати, виникли договірні відносини, відповідачі ОСОБА_4 вчиняють перешкоди в користуванні власним будинком, не бажають в добровільному порядку звільняти займане ними житлове приміщення, не виконують договірних зобов»язань, а тому позов слід задовольнити.
Відповідно до ст.158 Житлового Кодексу України договір найму житлового приміщення в приватному будинку укладається між власниками житлового будинку та наймачем в письмовій формі з послідуючою реєстрацією в виконавчому комітеті місцевої ради та повинен мати вказівки на предмет договору, термін, на який він укладений, визначать права та обов»язки сторін.
Згідно договорів найму № 1 від 03.02.2006 року між позивачами та відповідачкою ОСОБА_4 та № 4 від12.04.2006 року між позивачами та відповідачем ОСОБА_5 відповідачі зобов»язались користуватись житловим приміщенням відповідно до 9.02.2008 року та 13.04.2008 року, по закінченню терміну звільнити житлову площу, однак відповідачі продовжують користуватись житлом, не бажають звільнити займану ними житлову площу згідно договорів найму, а тому відповідачів слід виселити з займаного ними житлового приміщення.
Відповідно до ст.155 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати , власник не може бути позбавлений права користування житловим будинком.
Відповідно до вимог ч.3,4 ст.168 ЖК України договір найму житлового приміщення, укладений на невизначений строк може бути розірваний за вимогою наймодавця, якщо житлове приміщення необхідне для проживання членам сім"ї наймодавців, або якщо відповідач систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі. Про розірвання договору найму власник квартири зобов"язаний попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
Як вбачається з копії позовної заяви відповідачів до позивача ОСОБА_1 від 12.12.2007 року, яка підписана відповідачко. ОСОБА_4 та надана нею суду, спір з приводу спільного проживання в будинку виник за 2 місяці до підпису позовної заяви відповідачкою, тобто на час розгляду справи минуло 5 місяців з часу виникнення спору між сторонами з приводу користування житлом позивачів, що суд розцінює як належним чином попередження відповідачам про звільнення займаного згідно договору найму житла.
Згідно ст.317 ЦК України право власності являє собою право на володіння, користування та розпорядження майном , причому відповідно до Конституції України, ст.48 Закону України "Про власність" та ст.386 ЦК України захист права власності забезпечується державою.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тобто вимагати поновлення його порушеного права власності.
Таким чином, враховуючи, що відповідачі безпідставно та протиправно залишаються користувачами житла позивачів, чим перешкоджають у вільній реалізації ними своїх прав по безперешкодному володінню та користуванню належним їй майном, виходячи з принципу розумності та враховуючи те, що подальше спільне проживання та користування житловим будинком між сторонами неможливе, суд вважає за необхідне позов задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.155,158,168 ЖК України, ст.ст.317,319, 383,386 ЦК України, ст.48 Закону України "Про власність", ст.ст. 10,60,61, 208,209,212-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користуванні власністю, виселивши ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з 13.04.2008 року з будинку АДРЕСА_1.
В задоволенні інших позовних вимог- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області серез Білоцерківський міськрайонний суд протягом 20 днів з часу подачі до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в 10 денний строк з часу проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Закаблук О.В.