донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2011 р. справа №32/5009/4943/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівДонця О.Є.,
Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.
при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.
за участю представників:
від позивача: не з»явився
від відповідача:не з»явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя
на рішення господарського судуЗапорізької області
від05.10.2011 року
по справі№ 32/5009/4943/11 (суддя Колодій Н.А.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжя-Авто», м. Запоріжжя
до Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя
простягнення 1112 грн. основного боргу, 249,06 грн. –суми інфляції, 3 % річних –76,68 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжя-Авто», м. Запоріжжя, звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя, про стягнення 1112 грн. основного боргу, 249,06 грн. –суми інфляції, 3% річних –76,68 грн. за проведення технічного обслуговування автомобіля «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, що належить ПП «Фабрика делікатесних сирів».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 32/5009/4943/11 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжя-Авто», м. Запоріжжя, до Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя, задоволені частково, а саме - стягнуто Приватного підприємства “Фабрика делікатесних сирів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжжя - Авто” 1 112 грн. 00 коп. основного боргу, 75 грн. 13 коп. –3 % річних, 245 грн. 47 коп. втрат від інфляції, 101,63 грн. державного мита та 235,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року у справі № 32/5009/4943/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає те, що господарським судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 28.11.11 р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Донець О.Є.(головуючий), Ломовцева Н.В., Скакун О.А.
Сторони в судове засідання 28.11.11 р. не з’явилися, причин нез’явлення апеляційному суду не повідомили.
Неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 23.03.2009р. № 124 відповідач просив позивача здійснити технічне обслуговування автомобіля ЗАЗ, державний номер НОМЕР_1 та гарантував оплату робіт протягом 3-х днів.
24 березня 2009 р. автомобіль був переданий позивачу для проведення ремонту, про що було складено Замовлення-наряд №3Но-002787 від 24.03.2009р. з переліком всіх виконуваних робіт по відношенню працездатності автомобіля «ЗАЗ»на суму 1 112 грн. 00 коп., яке було підписано та погоджено відповідачем. Отже, позивач взяв на себе зобов’язання провести технічне обслуговування автомобіля «ЗАЗ»державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу.
Пунктом 34 «Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів»передбачено, що оформлення Замовлення-наряду проводиться у випадках, якщо не укладається письмовий договір про надання послуг, але є підтвердженням договірних взаємовідносин сторін по наданню послуг з взаємними правилами та обов’язками.
Як свідчать матеріали справи, позивачем всі роботи були виконані, а відповідачем прийняті, про що свідчить підпис обох сторін скріплений печатками та Акту виконаних робіт № ЗАо-002816 від 24.03.2009р.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 837 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, внаслідок дій сторін (звернення відповідача до позивача із проханням здійснити технічне обслуговування технічного засобу, прийняття позивачем від відповідача цього засобу для технічного обслуговування, виконання позивачем робіт, оформлення сторонами факту їх виконання, тощо) між сторонами виникло господарські правовідносини підряду, за якими відповідач є замовником, а позивач-підрядником.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки письмовий договір підряду сторонами не укладався, позивач направив відповідачеві Вимогу №16 від 19.10.10 р. (а.с.12), яку відповідач отримав 28.10.10р. (а.с.13), про сплату заборгованості в сумі 1112грн., 585,64 грн. –суми 3 % річних, 114,94 грн. –суми втрат від інфляції.
У зв»язку із тим, що у встановлений ст. 530 Цивільного кодексу України строк відповідач не задовольнив вищезазначену вимогу, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду із даним позовом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 112 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 249 грн. 06 коп. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 76,68 грн. за період прострочення 28.03.2009р. по 28.06.2011р.
Судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними та обґрунтованими висновки господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині, та вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 245 грн. 47 коп. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 75 грн. 13 коп.
Отже, судом першої інстанції винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя, не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 32/5009/4943/11 підлягає залишенню без змін з підстав, викладених у даній постанові.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Приватне підприємство «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 32/5009/4943/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2011 року по справі № 32/5009/4943/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.Є.Донець
Суддя Н.В.Ломовцева
Суддя О.А.Скакун
Надруковано 5 прим.:
1- позивачу;
1 - відповідачу;
1 - у справу;
1 - ДАГС;
1 –ГСЗО.