Справа № 22ц-3467/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Шершуна В.В.,
суддів: П’єнти І.В. Корніюк А.П.
при секретарі: Лапко Ю.В.
з участю: представника ДП „Новатор” –Долобанько Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року по справі за позовом Державного підприємства „Новатор” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
22 лютого 2011 року ДП „Новатор” звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на житло –секцію із двох кімнат АДРЕСА_2. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що кімната № 404 була виділена ОСОБА_2 згідно рішення профкому № 25 від 28 лютого 1991 року на сім’ю із трьох осіб –ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 31 березня 1992 року на сім’ю було додатково виділено кімната № 403. В тому ж році і сім’ї народилася ОСОБА_5
Однак з червня 2005 року сім’я не проживає у вказаному житлі - вибули на інше постійне місце проживання в АДРЕСА_1, який зареєстрований як приватна власність на ім’я ОСОБА_3 з 29 травня 2006 року. Даний будинок є спільно сумісною власністю подружжя ОСОБА_3. Таким чином позивач вважає, що відповідачі без поважних причин не проживають в спірних кімнатах понад 6 місяців і в наслідок цього втратили право на це житло. Одночасно позивач вказує, що ОСОБА_2 звільнився з роботи за власним бажанням з 31 серпня 2009 року , а ОСОБА_3 звільнилась з роботи в підприємстві 1 червня 1999 року. Таким чином станом на день подання позову, жоден з відповідачів не перебуває з позивачем в трудових правовідносинах.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року позов задоволене. Постановлено визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, такими, що втратили право користування житловим приміщенням –секцією із двох кімнат № 403-404 в гуртожитку ДП „Новатор”, що
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Приступа Д.І. Справа № 22ц-3467
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 44
знаходиться за адресою м. Хмельницький, вул.. Тернопільська, 36. З відповідачів стягнуто на користь позивача судові витрати в сумі 45 грн. 50 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким в позові відмовити. При цьому, апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Він вказує, що на законних підставах –за рішенням адміністрації та профкому вселився із сім’єю в оспорювань житло і проживає в кімнатах разом з дітьми до даного часу. До 2010 року в цих же кімнатах проживала і його колишня дружина –ОСОБА_3, яка з 2010 року проживає в будинку АДРЕСА_1, який належить дружині і побудований за її кошти. Рішенням від 17 березня 2011 року їх шлюб розірвано.
На думку апелянта суд незаконно поклав в основу рішення акти обстеження його житла за 2006, 2007, 2008, 2010, 2011 роки і вважає ці акти сфальсифікованими, оскільки вони не підписані жителями цього гуртожитку. Покази свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, апелянт вважає не об’єктивними і суперечливими та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення, на думку апелянта суд необґрунтовано відмовив йому в допиті його в якості свідка та не взяв до уваги нотаріально посвідчені покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 які підтвердили, що він з сім’єю постійно проживав в гуртожитку. Про це на його думку свідчить і той факт, що він постійно сплачував вартість проживання у гуртожитку.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно протоколу засідання профкому № 25 від 28 лютого 1991 року працівнику підприємства ОСОБА_2 було виділено кімнату № 404 жилою площею 17 кв. м. у гуртожитку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2, для проживання 3 осіб –його та членів його сім’ї у складі дружини ОСОБА_3, сина ОСОБА_4 Згідно протоколу спільного засідання адміністрації та профкому № 44 від 31 березня 1992 року на сім’ю у цьому ж складі була надана додатково кімната № 403 жилою площею 11 кв. м. у цьому ж гуртожитку. Таким чином, сім’я ОСОБА_2 проживала у секції, що складалась із двох кімнат загальною житловою площею 28 кв. м.. У 1992 році склад сім’ї збільшився до 4 осіб в зв’язку з народженням дочки ОСОБА_5 Зазначений гуртожиток побудований за рахунок власних коштів позивача, знаходиться у господарському віданні та перебуває на балансі ДП „Новатор”. Згідно рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 24 вересня 1990 року № 192ж окремі кімнати з № 01 по № 12 кожного поверху одного під’їзду даного гуртожитку виділено для проживання малосімейних. До цієї частини гуртожитку відносяться і кімнати № 403-404, які отримав ОСОБА_2 для проживання сім’ї. У 2006 році при обстеженні житлового фонду гуртожитку житловою комісією профкому та адміністрацією підприємства було виявлено, що сім’я ОСОБА_2 не проживає в гуртожитку з червня 2005 року. Дана обставина підтверджується актами обстеження від 16 березня 2006 року та від 05 вересня 2006 року. Тоді ж позивачем було отримано повідомлення Хмельницького БТІ за № 43405 від 29 травня 2006 року, яким підтверджено наявність зареєстрованої приватної власності на нерухомість на ім’я ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому від 01 липня 2003 року. Враховуючи такі обставини, 20 вересня 2006 року житловою комісією підприємства було встановлено, що сім’я ОСОБА_2 проживає у власному будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Під час перевірки ОСОБА_3 знаходилась вдома, будинок добудований і придатний для проживання, про що було складено відповідний акт. Факт проживання сім’ї за вищезазначеною адресою підтверджується і за наслідками обстеження 27 лютого 2007 року, коли було виявлено, що ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_5 працюють разом по домашньому господарству у будинку за адресою АДРЕСА_1. Тобто, сім’я ОСОБА_2 ще у 2005 році фактично змінила постійне місце свого проживання, пересилилась з гуртожитку до власного будинку із цього часу постійно там проживає. Під час проведення обстеження житлового фонду гуртожитку 26 березня 2008 року було виявлено, що у кімнатах № 403-404, які були надані для проживання сім’ї ОСОБА_2, фактично проживають сторонні люди. Актами обстеження житлового фонду гуртожитку від 22 червня 2010 року, 20 січня 2011 року також було підтверджено, що в кімнатах № 403-404 ніхто не проживає. Таким чином, встановлено, що сім’я ОСОБА_2 більше шести місяців без поважних причин не проживає у гуртожитку. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 звільнений з роботи, в зв’язку з якою йому було надано гуртожиток, з 31 серпня 2009 за власним бажанням без поважних причин згідно ст. 38 КЗпП України. Ще раніше, з 01 червня 1999 року, звільнилась з робити за власним бажанням і його дружина ОСОБА_3 Ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 також ніколи не перебували у трудових відносинах з позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
В зв’язку з викладеним суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що сім’я відповідачів втратила право на житло у вказаному гуртожитку.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 17 березня 2011 року, при цьому як видно з матеріалів справи питання про розподіл майна між ними не ставилось, а тому будинок по АДРЕСА_1 є їх спільною сумісною власністю і колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про те, що будинок належить лише дружині та відхиляє його посилання на те, що їх діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 внаслідок рішення суду позбавленні житла.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на фіктивність актів обстеження його житла в гуртожитку, оскільки вони об’єктивно засвідчили відсутність відповідачів в оспорюваному житлі, що і підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Не може бути прийнято до уваги і посилання ОСОБА_2 на те, що суд не взяв до уваги нотаріально посвідчені покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки свідки повинні бути допитані безпосередньо в суді з попередженням їх про відповідальність за дачу за відомо неправдивих свідчень.
Факт оплати комунальних послуг також не може бути доказом збереження за відповідачами права на житло, оскільки плата за житло не є підставою для збереження права на нього в разі фізичної відсутності наймача в спірному житлі.
Неприйнятними є і посилання апелянта на відмову йому в допиті в якості свідка, оскільки пояснення по справі давав його представник, а він клопотання про його безпосередній допит не заявляв.
Таким чином, рішення суду відповідає матеріалам справи нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун