донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
28.11.2011 р. справа №10/116/2011
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддівТатенко В.М.
Бойко І.А., Марченко О.А.
За участю представників сторін:
від позивача:не з’явився
від відповідача:не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4
м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 13.10.2011 р.
у справі№ 10/116/2011 (суддя: Т.М. Мінська),
порушеній за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
м. Луганськ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс»м. Луганськ
простягнення 91’282 грн. 86 коп.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі –«Позивач») звернулася до господарського суду Луганської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Марс»(далі –«Відповідач») заборгованості за договором по фрахтуванню транспортного засобу для перевезення пасажирів та багажу від 01.04.2010 у розмірі 91’282 грн. 86 коп., з яких основний борг –90’000 грн. 00 коп., штраф - 500 грн. 00 коп., 3% річних –782 грн. 86 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. у справі № 10/116/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 7’500 грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 111 грн. 57 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 76 грн. 11 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 19 грн. 68 коп. В решті вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 13.10.2011р. у справі № 10/116/2011 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції була надана неправильна оцінка наявним у справі доказам та –невірно визначена правова природа позовних вимог Позивача, чим були порушені норми матеріального права, зокрема, приписи ч. 2 ст. 903 Господарського кодексу («ГК») України.
Крім того, на думку Позивача судом при розгляді справи був порушений принцип змагальності сторін, визначений ст.. 43 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надіслав. Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив
Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак –законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу –такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 01.04.2010 між сторонами був укладений договір фрахтування транспортного засобу для перевезення пасажирів (надалі –«Договір»), згідно якого Позивач як Перевізник зобов’язався за плату доставити згідно визначених Відповідачем як Замовником маршрутів руху пасажирів в кількості 200 осіб, а Відповідач –сплатити за таке перевезення встановлену цим договором плату.
Згідно п. 3.1. Договору за перевезення пасажирів і багажу Відповідач сплачує Позивачу плату у розмірі вартості перевезення, що становить 15’000 грн. на місяць. Оплата здійснюється двічі на місяць рівними частинами від загальної вартості укладеного договору.
Відповідно до п. 4.3. Договору у разі відмови Відповідача від перевезення без попередження Перевізника за дві години чи простою автобуса під час посадки в місці відправлення чи місці призначення більш однієї години Відповідач сплачує 100 грн. до вартості одного дня.
Строк дії договору відповідно до п. 6.2. – визначений сторонами до 01.04.2011р.
Позивач зазначає, що по жовтень 2010 року включно Відповідачем здійснено розрахунки за послуги з перевезення.
15.11.2010р. Позивач виїхав на встановлений маршрут, однак перевезення пасажирів –працівників Відповідача здійснив інший транспортний засіб. Після цього Позивач перевезень не здійснював.
Позивач вважає, що Відповідач таким чином відмовився від перевезення з порушенням умов п. 4.3. Договору і це порушення тривало до 19.11.2010р., за що ним на Відповідача нарахований штраф у загальній сумі 500,00 грн.
Позивач просить стягнути заборгованість в сумі 90’000 грн., по 15’000 грн. за 6 місяців (з листопада 2010 року по квітень 2011 року) і річні відсотки за період 01.01.2011 по 01.07.2011. також Позивач просить стягнути штраф за 5 днів порушення умов п. 4.3. Договору –500 грн.
На підставі актів виконаних робіт Відповідачем було проведено оплату за надані послуги з перевезення по жовтень 2010 року включно, що підтверджено наданими Відповідачем платіжними документами.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором встановлений строк оплати, отже зобов’язання по оплаті в силу ст. 530 ЦК України має бути виконано в цей строк.
Як вбачається з наданих платіжних документів (а.с. 80-95) до жовтня 2010 року Відповідач проводив оплату за доставку працівників згідно договору від 01.04.2010
Позивач просить стягнути заборгованість за період з листопада 2010 року по квітень 2011 року.
Договором не передбачено яким чином оформлюється сторонами виконання послуг з перевезення. Факт виконання Позивачем послуг з перевезення з 01.11.2010 по 15.11.2010 підтверджено дорожніми листами, та Відповідачем не заперечується. Отже, виконання Позивачем зобов’язань за договором від 01.04.2010 за цей період визнається доведеним. За умовами Договору розрахунок за ці послуги здійснюється двічі на місяць, тобто не пізніше 30.11.2010 року в сумі, що становить 1/2 місячної плати, а саме –7’500 грн.
Господарський суд дійшов правильного висновку, що Відповідач не виконав зобов’язання по оплаті суми 7’500 грн., яка має бути з нього стягнута на користь Позивача. Окрім того суд правомірно, на підставі приписів ст. 625 ЦК України додатково стягнув з Відповідача на користь Позивача 3 % річних у сумі 111,57 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення решти заборгованості задоволенню не підлягають, адже Позивач не здійснював перевезення за період з 16.11.2010р. по квітень 2011р.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що сума, яку просить стягнути Позивач за період з 16.11.2010р. по квітень 2011р. не є за своєю правовою природою заборгованістю. Більш того, власне Позивач визнає це, адже в заяві від 25.08.2011 Позивач визначив вказану суму як недоотриманий дохід, тобто –збитки. Проте, намагаючись змінити предмет позову вже пісдя початку розгляду справи по суті, Позивач порушив приписи ст.. 22 ГПК України. Тому суд першої інстанції цілком правомірно відмовив у прийнятті та врахуванні цієї заяви при розгляду справи.
Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення штрафу 500,00 грн., адже Позивачем належними доказами не доведений власне факт саме відмови Відповідача від перевезення у період 15-19.11.2010р. Пропозиція Відповідача розірвати Договір не може розцінюватися судом відмовою від перевезення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на Позивача
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 13.11.2011р. у справі № 10/16/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя:В.М. Татенко
Судді:І.А. Бойко
О.А. Марченко
Надруковано примірників:
1 –позивачу;
1 –відповідачу
1 –до справи;
1 - ГСЛО
1 –ДАГС