Справа № 2-451/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

14 грудня 2011 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

                    головуючого                                                  - судді Шевченка В.В.

при секретарі                                                  - Кримкової Н.В.

за участю:

представника позивача

за зустрічним позовом                              - ОСОБА_1

відповідача за зустрічним позовом          - ОСОБА_2

представника відповідача за зустрічним

позовом                                                   - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Совєтський Совєтського району АР Крим цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5 і посвідченого секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання дійсним заповіту. Позовні вимоги мотивувала тим, що після смерті ОСОБА_5, яка була її матір’ю, залишилось спадкове майно у вигляді житлового будинку №41 по вул.Зарічної у с.Пушкіне Совєтського району АР Крим, присадибної ділянки, земельного паю згідно державних актів на право власності на землю, право на спадкування яких за заповітом має ОСОБА_2 Проте нотаріусом була винесена постанова про відмову в видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивачка зазначає, що заповіт був складений з врахуванням вільного волевиявлення її матері, про що свідчить сам текст заповіту, підпис ОСОБА_5 та надпис секретаря виконавчого комітету Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим ОСОБА_6, яка посвідчила зазначений заповіт у відповідності до вимог ст.ст.1251, 1247 ЦК України. За таких обставин, на думку позивачки є підстави для задоволення позову.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5 і посвідченого секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, стягнення витрат на правову допомогу в сумі 800 гривень, витрат по сплаті судового збору в сумі 94 гривні 10 копійок. Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що заповіт складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, а саме заповіт мав бути прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Проте, при складенні спірного заповіту ці вимоги щодо форми його складання не додержані, що свідчить про його недійсність.

Ухвалою Совєтського районного суду АР Крим від 21 листопада 2011 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом і обидва позови об’єднані в одне провадження.

13 грудня 2011 року ухвалою Совєтського районного суду АР Крим первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_7 районної державної адміністрації АР Крим, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_7 державна нотаріальна контора АР Крим про визнання заповіту дійсним за клопотанням ОСОБА_2 залишений без розгляду, тому предметом розгляду на цей час є зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, складеного 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5 і посвідченого секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, стягнення судових витрат.

Представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 – адвокат     ОСОБА_1 у судовому засіданні зустрічний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у зустрічної позовної заяві. Також пояснив, що заповіт, складений 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5 і посвідчений секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим не відповідає вимогам законодавства, а саме складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, що свідчить про його недійсність. Так, відповідно до положень ч.2 ст.1248 ЦК України та п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України у разі складання заповіту зі слів особи або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, заповіт має бути прочитаний вголос заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. При цьому, представник позивачки зазначає, що він не заперечує проти компетентності складення та посвідчення заповіту секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, оскільки зазначені повноваження секретарів виконкому передбачені діючим на час складання спірного заповіту законодавством України. Разом з цим, це не може свідчити про його дійсність, з огляду на порушення форми його складання. Крім того пояснив, що державний нотаріус, відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, мотивував відмову саме порушенням форми складання заповіту. При цьому, як зазначив представник ОСОБА_4, у разі недійсності заповіту, спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

  Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, надіславши на адресу суду заяву, у якої просить розглянути справу за її відсутністю.

Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 зустрічний позов не визнала у повному обсязі, пояснивши, що на її думку спірний заповіт складений на підставі вільного волевиявлення її померлої матері ОСОБА_5, що підтверджується її підписом, який є у заповіті.      

  Представник відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні зустрічний позов не визнала, пояснивши, що він є безпідставним, оскільки заповіт відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для визнання його недійсним, передбачені ст. 1257 ЦК України, відсутні. Так, спірний заповіт складений та посвідчений уповноваженою на це особою, а саме секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим, у ньому зазначені місце та час його складання, він підписаний заповідачем – ОСОБА_5, яка є матір’ю ОСОБА_2 Також пояснила, що посилання представника ОСОБА_4 на положення п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо порушення форми складання заповіту секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки положення зазначеної Інструкції стосуються порядку вчинення нотаріальних дій лише нотаріусами, а не посадовими особами органів місцевого самоврядування. Крім того, вимоги щодо порядку вчинення нотаріальних дій, зазначені в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України суперечить нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про нотаріат», тому не можуть бути визнані обов’язковими. Більш того, зазначена Інструкція це підзаконний акт, тому при посвідчені заповіту насамперед підлягали застосуванню норми Цивільного Кодексу України та Закону України «Про нотаріат». Крім того, представник відповідачки за зустрічним позовом зазначив, що безпідставні також вимоги ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки адвокат ОСОБА_1 діяв в процесі як представник ОСОБА_4, а не як особа, яка надає правову допомогу, у зв’язку з чим на її думку відсутні передбачені нормами ЦПК України підстави для стягнення зазначених витрат.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

30 грудня 2010 року у віці 75 років у селі Пушкіно Совєтського району Автономної Республіки Крим померла ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2006 року секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим складено заповіт від імені ОСОБА_5, який посвідчено 07 лютого 2006 року і зареєстровано у реєстрі за номером 16, згідно з яким ОСОБА_5 на випадок своєї смерті все належне їй майно, у тому числі житловий будинок №41 по вулиці Зарічної у с.Пушкіно Совєтського району АР Крим, присадибну ділянку, земельний пай згідно державних актів на право власності на землю, заощаджений вклад заповіла ОСОБА_2 (а.с.5).

07 вересня 2011 року державним нотаріусом ОСОБА_7 державної нотаріальної контори АР Крим була винесена постанова про відмову ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_5, у зв’язку з тим, що у заповіті відсутній запис заповідача «З моїх слів записано вірно, мною прочитано вголос та особисто підписано».

Згідно з положеннями ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 ЦК України. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України, зокрема заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Засвідчення правочинів у населених пунктах, де немає нотаріусів, здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про нотаріат" та ст.ст. 38, 42, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.1248 ЦК України, п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис упевняється підписом заповідача, що є безумовною необхідністю.

При цьому, як вбачається зі змісту заповіту відмітка про те, що заповіт був прочитаний заповідачем вголос, відсутня, а це порушення щодо форми та посвідчення заповіту.

Таким чином, враховуючи, що заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про їх недійсність, передбачені ст. 215 ЦК України та ст.203 ЦК України.

Частиною другою ст. 215 зазначеного Кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. З цього випливає, що у разі недотримання законодавчо визнаних вимог щодо форми та посвідчення заповіту, такий заповіт є недійсним і не повинен виконуватися, спадкування має здійснюватися за законом.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. У такому разі спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.   

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8, яка на час складання спірного заповіту працювала секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим та посвідчувала його, пояснила, що нею у межах своїх повноважень за допомогою загальноприйнятих технічних засобів був складений та посвідчений заповіт зі слів ОСОБА_5. При цьому, надпис у заповіті про те, що він прочитаний заповідачем не робився, оскільки вимогами законодавства це не передбачено. Також пояснила, що вона при складанні заповіту керувалася Законом України “Про нотаріат” та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, на час посвідчення заповіту у свідка було прізвище «Андреєва», яке вона змінила на «Бреєва» після реєстрації шлюбу.

Дослідивши докази про справі, враховуючи всі вищезазначені обставини у їх сукупності, суд доходе висновку про нікчемність заповіту, складеного 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5 секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району АР Крим.

При цьому, суд вважає, що зустрічний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

ОСОБА_4 просить визнати спірний заповіт недійсним, тоді як відповідно до ч.1 ст.1257 ЦК України та роз’яснень, які містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК України визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. Разом з цим, згідно роз’яснень, які містяться у пунктах 5, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд у цьому разі в резолютивній частині судового рішення вказує про нікчемність правочину.

За таких обставин зустрічний позов підлягає частковому задоволенню шляхом встановлення нікчемності заповіту.

Щодо доводів представника відповідачки за зустрічним позовом, згідно яких  положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України стосуються порядку вчинення нотаріальних дій лише нотаріусами, а не посадовими особами органів місцевого самоврядування, суд вважає їх неспроможними виходячи з наступного. Згідно статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах. При цьому, статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами  Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Таким чином, зі змісту зазначеної норми Закону випливає, що під час вчинення нотаріальних дій, зокрема складанні заповітів, секретар виконкому також повинен керуватися і Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Доводи ОСОБА_2 та її представника про те, що заповіт складений і посвідчений у повній відповідності із діючим законодавством спростовуються вищенаведеними обставинами в їх сукупності, які стали підставою для часткового задоволення зустрічного позову.

          Доводи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що положення п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України суперечать положенням Цивільного кодексу України є неспроможними, оскільки ч.2 ст.1248 зазначеного Кодексу передбачено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Таким чином, положення п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України кореспондуються з положеннями ЦК України.

          Оцінюючи показання свідка ОСОБА_8, суд вважає, що вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову, оскільки у судовому засіданні сукупністю досліджених доказів встановлена нікчемність спірного заповіту.     

Доводи представника відповідачки за зустрічним позовом щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правову допомогу суд вважає неспроможними виходячи з того, що представник позивачки за зустрічним позовом діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №595 та на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного 14 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.50,57). У зв’язку з цим маються передбачені ст.84 ЦПК України підстави для стягнення витрат на правову допомогу. Разом з цим, є підстави для стягнення лише частини витрат на правову допомогу. Так, 14 листопада 2011 року представник позивачки за зустрічним позовом отримав від ОСОБА_4 за надання правової допомоги 800 гривень, а саме за підготовку матеріалів та доказів позову про визнання заповіту недійсним – 200 гривень, за підготовку позовної заяви про визнання заповіту недійсним 300 гривень, за участь у судовому засіданні по розгляду позову про визнання заповіту недійсним - 300 гривень. Проте, підстави для стягнення витрат з підготовки матеріалів в сумі 200 гривень та за підготовку позовної заяви про визнання заповіту недійсним в сумі 300 гривень відсутні, оскільки ані позивачем за зустрічним позовом, а ні її представником не надано доказів того, що саме адвокат ОСОБА_1 займався підготовкою матеріалів, збором доказів та складанням зустрічної позовної заяви, не надано розрахунку витраченого на це часу. Зустрічна позовна заява підписана особисто ОСОБА_9 і якісь докази, що її готував саме адвокат ОСОБА_1, відсутні.

Таким чином, стягненню підлягають лише витрати на правову допомогу за участь у судовому засіданні та витрати по сплаті судового збору. Згідно квитанцій, витрати на правову допомогу за участь адвоката у судових засідання дорівнюють 300 гривнам, а витрати по сплаті судового збору — 94 гривням 10 копійкам. При цьому, у відповідності зі ст.88 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 належить стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог наступним чином. У рахунок витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню 47 гривень 05 копійок, у рахунок витрат на правову допомогу 150 гривень, тобто по половині витрат, які б підлягали стягненню при повному задоволенні зустрічного позову. Розмір витрат на правову допомогу не перевищує граничних розмірів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» з врахуванням часу участі адвоката ОСОБА_1 у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Встановити, що заповіт, складений 07 лютого 2006 року від імені ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Пушкінської сільської ради Совєтського району Автономної Республіки Крим та зареєстрований у реєстрі за номером 16 є нікчемним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 150 (сто п’ятдесят) гривень у рахунок витрат на правову допомогу, 47 (сорок сім) гривень 05 копійок у рахунок витрат по сплаті судового збору, а всього 197 (сто дев’яносто сім) гривень 05 копійок.

У задоволенні іншої частини зустрічного позову ОСОБА_4 відмовити.      

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                  В.В.Шевченко