ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
10 листопада 2011 р. № 5005/2712/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Муравйова О.В.,
суддів:Бакуліної С.В.,
Данилової Т.Б.,
Першикова Є.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "СТІЛБЕЙ"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду від 21.09.2011
у справі№ 5005/2712/2011
за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_6
до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "СТІЛБЕЙ"
простягнення неустойки, штрафу та збитків у розмірі 523 651, 20 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа –підприємець ОСОБА_6 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "СТІЛБЕЙ" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення неустойки у розмірі 346 325, 20 грн., штрафу у розмірі
17 326, 00 грн. та збитків у розмірі 160 000, 00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 у справі № 5005/2712/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 241 652, 24 грн. неустойки, 17 326, 00 грн. штрафу, 2 589, 78 грн. витрат по сплаті державного мита, 116, 71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2011 у справі
№ 5005/2712/2011 касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 задоволено частково; змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2011, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" (49027, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 24, кв. 3, код ЄДРПОУ 23366809) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_6 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 346 325, 20 грн. неустойки, 17 326, 00 грн. штрафу, 3 636, 51 грн. державного мита та 163, 38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю торговельної групи "Стілбей" відмовити."
Товариство з обмеженою відповідальністю торговельна група "СТІЛБЕЙ" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2011 у справі № 5005/2712/2011, в якій просить дану постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як докази неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаної норми права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 15.03.2011 у справі № 25/187-10(40/225), від 15.03.2011 у справі № 5002-24/2845-2010 та від 02.02.2011 у справі № 62/203-10.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, предметом спору у справі № 5005/2712/2011, у якій заявлено про перегляд постанови, є стягнення неустойки у розмірі 346 325, 20 грн., штрафу у розмірі 17 326, 00 грн. та збитків у розмірі 160 000, 00 грн. з посиланням на порушенням з боку відповідача господарського зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору. Вимоги в частині стягнення неустойки заявлені на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).
Судами першої та апеляційної інстанцій позов в частині стягнення неустойки (в частині вимог заявника) задоволено частково, а саме стягнуто неустойку, нараховану в межах передбаченого частиною шостою статті 232 ГК України шестимісячного строку.
У постанові від 21.09.2011 у справі № 5005/2712/2011, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у повному обсязі, тобто за весь період прострочення відповідачем зобов'язання, виходячи з того, що положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини (частина друга статті 785 ЦК України), встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, тому висновок про зменшення строку нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним.
Однак у постановах від 02.02.2011 у справі № 62/203-10 та від 15.03.2011 у справі № 25/187-10(40/225) у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції, застосовуючи одні й ті ж норми матеріального права (частину другу статті 785 ЦК України, частину шосту статті 232 ГК України) за аналогічних встановлених судами фактичних обставин, що і у постанові суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, дійшов протилежних правових висновків, а саме:
- за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій обґрунтовано, з врахуванням обмеженого частиною 6 статті 232 ГК України строку, задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, нарахованої за шість місяців (справа № 62/203-10);
- статтею 785 ЦК України передбачені певні правові наслідки невиконання орендарем свого зобов’язання щодо своєчасного повернення орендованого майна у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. При цьому, позивачем нараховано неустойку за період більш ніж один рік, що суперечить положенням частини шостої статті 232 ГК України. Оскільки договором оренди та статтею 785 ЦК України не встановлено інші строки, ніж передбачені частиною шостою статті 232 ГК України, тому є вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача неустойки за шість місяців (справа № 25/187-10(40/225).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви постанови Вищого господарського суду України від 21.09.2011 у справі № 5005/2712/2011, про перегляд якої подано заяву, та постанов від 02.02.2011 у справі
№ 62/203-10 та від 15.03.2011 у справі № 25/187-10(40/225), на які посилається заявник, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини шостої статті 232 ГК України, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Разом з тим, не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах постанова Вищого господарського суду України від 15.03.2011 у справі № 5002-24/2845-2010, на яку посилається заявник, оскільки у даній справі суд касаційної інстанції дійшов такого ж правового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки, що і у справі № 5005/2712/2011, у якій заявлено про перегляд постанови.
Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Допустити справу № 5005/2712/2011 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяО.Муравйов
Судді
С.Бакуліна
Т.Данилова
Є.Першиков
А.Уліцький
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)