Справа № 22-412-2008 Головуючий в 1 інстанції: Кушнір Н.В.
Доповідач: Демянчук С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 березня 2008 року м.Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Буцяка З.І.
суддів: Демянчук С.В., Григоренко М.П.
при секретарі: Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Городищенська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з заявами в яких просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 27 грудня 2006 року секретарем виконавчого комітету Городищенської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7 та свідоцтво про право на спадщину від 20 листопада 2007 року, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори на ім”я ОСОБА_1., стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які склали 1201 грн., а саме 51 грн. судового збору, 30 грн, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, 1120 грн. - витрати на правову допомогу.
В обгрунтування своїх вимог покликається на те, що заповідачка через фізичні вади зору не могла сама прочитати заповіт і тому відповідно до абз.З ч.2 ст.1248 його посвідчення мало відбуватися при обов”язковій участі не менше як двох свідків, що у даному випадку відсутнє. Крім того, вважає, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, тому відновлюється її попередній заповіт від 21 березня 2005 року, згідно якого ОСОБА_3 заповіла по 1 / 2 частині свого будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2. та ОСОБА_4
Крім того, під час судового засідання стало відомо, що відповідач на підставі заповіту від 27 грудня 2006 року, який позивач просить визнати недійсним, отримав свідоцтво про право на спадщину від 20.11.2007 року, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори.
Оскільки дане свідоцтво видане на підставі заповіту, складеного та посвідченого із порушенням загальних та спеціальних норм, позивач вважає, що його також необхідно визнати недійсним.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2008 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1., третя особа: Городищенська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину задоволено повністю.
Визнано недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений 27 грудня 2006 року секретарем виконавчого комітету Городищенської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 20 листопада 2007 року, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори на ім”я ОСОБА_1..
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 1201 грн. судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням судуОСОБА_1. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду є необгрунтованими та суперечать дослідженим в ході справи доказами.
Вказує, що висновки суду про відсутність наміру у заповідача скласти заповіт та того, що під час посвідчення заповіту не було дотримано процедури посвідчення заповіту спростовується матеріалами справи.
Крім того зазначає, що висновок суду про те, що заповіт у зв”язку з фізичними вадами спадкодавця повинен був укладатися в присутності свідків, суперечить дослідженим в ході судового засідання доказам.
Даний висновок ґрунтується виключно на витягу із акту огляду МСЕК № 036552, згідно якого ОСОБА_3 була інвалідом першої групи по зору і потребувала постійної сторонньої допомоги.
Однак, дослідженими в судовому засіданні доказами такий висновок суду спростований і встановлено, що ОСОБА_3 хоча і мала проблеми з зором, однак могла читати та писати з допомогою окулярів.
Так, представник третьої особи -ОСОБА_7, показав, щоОСОБА_3довго читала заповіт та власноручно поставила свої підписи у необхідних документах та у відповідних графах (в двох екземплярах заповіту, журналі реєстрації нотаріальних дій, квитанції про сплату держмита). Тому, будь-яких сумнівів щодо волевиявлення та вад зоруОСОБА_3у представника третьої особи не виникло. Зміст заповіту ним було прочитано в голос.
В порушення вимог ст.212 ЦПК України суд не дав оцінку вказаним доказам, обійшовши їх в рішенні мовчанням .
Суд, не будучи фахівцем у питаннях медицини і не маючи спеціальних знань в галузі офтальмології, без вивчення історії хвороби покійної ОСОБА_3 та не заслухавши пояснень спеціаліста та лікуючого лікаря - офтальмолога, грубо порушуючи вимоги ст. 212 ЦПК України, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, лише на підставі витягу із акту огляду у МСЕК № 036552 від 13.10.2000 року зробив безапеляційний висновок (арк. рішення 6), що „заповідачка через фізичні вади зору не могла сама прочитати заповіт”.
Судом не було встановлено обставин, які б вказували, що до спадкодавця застосовувались фізичний чи психічний тиск. Не встановлено, що складання заповіту на користь ОСОБА_1., суперечило волі спадкодавця.
Просив рішення Рівненською районного суду від 15 січня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину скасувати та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.
В поданих на апеляційну скаргу запереченнях представник позивача - адвокат ОСОБА_5 вказує на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу відхилити, оскільки вона необгрунтована, а факти, викладені в ній, недостовірні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В апеляційному судіОСОБА_1., його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.
Представник ОСОБА_2. - ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнала. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням в справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Задовільняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 була інвалідом першої групи по зору і відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК № 036552 потребувала постійної сторонньої допомоги, тобто, заповідачка через фізичні вади зору не могла сама прочитати заповіт і тому відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України посвідчення заповіту мало відбутися при свідках.
Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посвідчення заповіту не відповідало справжній волі ОСОБА_3 , оскільки остання не усвідомлювала що саме вона підписувала, мало місце порушення встановленого законом порядку посвідчення заповіту, ініціатором складання заповіту був відповідач, в присутності якого відбулося підписання заповіту.
А, оскільки вказаний заповіт визнано недійсним, тому і свідоцтво про право на спадщину від 20.11.2007 року видане на ім"я відповідача, визнано недійсним.
Проте, з таким висновком погодитися не можна виходячи з наступного.
Згідно з вимогами пунктів 3, 4 ст.202-1 ЦПК України при ухваленні рішення суд встановлює характер правовідносин, зумовлених фактами, що мають місце, та правові норми, якими врегульовані ці правовідносини.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства / ст.11 ЦПК України/ суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Обов"язок доказування і подання доказів процесуальним Законом / ст.60 ЦПК/, покладено на сторони.
На порушення зазначених вимог Закону, суд належним чином не встановив характеру правовідносин, що виникли, не дав належної оцінки наявним доказам по справі, в зв"язку з чим висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, що і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по справі.
З матеріалів справи беззаперечно вбачється, що за формою та змістом заповіт / а. с.89/ відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України, оскільки складений в письмовій формі, особисто підписаний заповідачем, посвідчений службовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.1251 та Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України".
Колегія суддів вважає, що встановлені обставини в сукупності свідчать про те, що при посвідченні 27 грудня 2006 року секретарем виконавчого комітету Городищенської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області ОСОБА_7 заповіту, яким покійна ОСОБА_3 особисто розпорядилася на випадок своєї смерті на користь ОСОБА_1., волевиявлення спадкодавиці було вільним та відповідало її волі.
Позивачка ОСОБА_2 підпису та належності підпису покійній ОСОБА_3 на спірному заповіті не заперечує.
Дані обставини підтверджуються сукупністю доказів по справі, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки та не спростував їх.
Так, з показань свідкаОСОБА_7 вбачається, що при посвідченні спірного заповіту він, як секретар сільської ради на той час, діяв відповідно до вимог Інструкції " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України" та загальних вимог ЦК. При цьому він пересвідчився в дієздатності ОСОБА_3, впевнився в дійсності її намірів щодо волевиявлення про розпорядження своїм майном на випадок смерті, роз"яснив наслідки цього. Зміст заповіту ОСОБА_3 близько 20 хвилин прочитала особисто, окрім того, він ,щоб впевнитися , що заповідачка зрозуміла зміст прочитаного, ще раз прочитав їй зміст заповіту. ОСОБА_3 власноручно підписала текст заповіту. При ознайомленні зі змістом заповіту на останню ніхто тиску не вчиняв, вони були в кімнаті вдвох, решта присутніх в будинку знаходилися в іншій кімнаті.
Про намір ОСОБА_3 заповісти своє майно особам, які за нею доглядали, підтвердили всі свідки, які були допитані судом, які вказали, що про це їм було відомо від самої ОСОБА_3, яка неодноразово про це говорила.
Окрім того, свідки ОСОБА_8та ОСОБА_9 підтвердили про те, що від покійної ОСОБА_3 їм було відомо про те, що остання заповіла свій будинокОСОБА_10., що підтверджує, що заповідачка і в подальшому усвідомлювала своє волевиявлення щодо складеного оспорюваного заповіту.
Доказів про зміну ОСОБА_3 свого волевиявленя відносно складеного спірного заповіту не встановлено .
Необгрунтованими колегія суддів вважає і висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки ОСОБА_3 була інвалідом першої групи по зору і відповідно до витягу із акту огляду у МСЕК № 036552 потребувала постійної сторонньої допомоги, тому, заповідачка через фізичні вади зору не могла сама прочитати заповіт і тому відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 1248 ЦК України посвідчення заповіту мало відбутися при свідках.
Всі допитані судом свідки , які були сусідами заповідачки / ОСОБА_11., ОСОБА_9, ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. та інші/, листоноша ОСОБА_15., секретар сільської ради ОСОБА_7., пояснили, що ОСОБА_3 в відповідних окулярах читала і мала змогу це робити.
ТакОСОБА_15., листоноша, підтвердила, що при отриманні пенсії ОСОБА_3 брала окуляри і пидписувалася в відомостях про отримання пенсії.
Свідки ОСОБА_9,. ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. беззаперечно пояснили, що покійна ОСОБА_3 читала в окулярах, рахувала гроші, впізнавала людей.
Зазначені показання свідків, як доказ того, щоОСОБА_3мала змогу прочитати оспорюваний заповіт, та прочитала його, будь-якими належними та достатніми доказами не спростовані, тому висновок суду першої інстанції про те, що заповідачка не могла сама прочитати заповіт є недоведеним.
За вказаних обставин не може залишатися чинним і рішення в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 20 листопада 2007 року, видане державним нотаріусом Рівненської районної державної нотаріальної контори на ім”я ОСОБА_1..
Керуючись ст.ст. 11, 60, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст.ст.202, 203, 328, 1233, 1251,1257 ЦК України, Інструкцією " Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських., селищних, міських рад народних депутатів України", колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 січня 2008 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Городищенська сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину відмовити.
Скасувати окрему ухвалу Рівненського районного суду від 15.01.2008 року.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскар- жене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Буцяк З.І.
Судді : Демянчук С.В.
Григоренко М.П.