Єдиний унікальний номер 317/3149/24

Провадження № 2/317/68/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2025 року                                                        м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:        

головуючого судді                                                        Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання                                        Сидоренка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання права власності. Позивач просить:

– визнати об`єктами самочинного будівництва майстерню площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2, які розташовані на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на землях комунальної власності;

– визнати за власником земельної ділянки – Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області, право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, а саме на: майстерню площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2;

– стягнути з відповідачки судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що комісією з перевірки дотримання вимог законодавства Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що діє на підставі розпорядження сільського голови № 34 від 14.03.2024 «Про створення комісії з перевірки дотримання вимог законодавства», 18.03.2024 під час обстеження земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що розташована поблизу та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 2322183500:10:002:1105, було встановлено об`єкти самочинного будівництва, а саме: майстерню площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2, які безпідставно використовуються ОСОБА_1 .

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане нерухоме майно, належить територіальній громаді Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та віднесена до земель комунальної власності, ніколи не передавалась відповідачці та/або її родичам під будівництво нерухомого майна, право власності чи користування на неї не оформлювалось. Крім того, між ОСОБА_1 та Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області договорів щодо користування спірною земельною ділянкою не укладалось, сервітут не встановлювався, право суперфіцію на вказану земельну ділянку за відповідачкою не визнавалось. Будь-яких рішень органів місцевого самоврядування про надання дозволу на здійснення відповідачкою побудови свинарника, майстерні та складу позивачем не приймались.

З метою досудового врегулювання спору 02.05.2024 Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області направлено претензію № 1028/02-26 на адресу ОСОБА_1 . Відповідь на претензію не надано, жодних заходів реагування не вжито.

16.05.2024 Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області отримано лист від Державної інспекції архітектури та містобудування України № 2462/04/18-24 від 07.05.2024 в якому містяться відомості про те, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності з параметрами пошуку: «адреса об`єкта – АДРЕСА_1 » інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату відповіді не виявлено.

Таким чином, у відповідачки фактично не виникло право власності на вищевказані споруди, які знаходяться на земельній ділянці комунальної власності поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:10:002:1105.

Оскільки вказані об`єкти нерухомого майна є об`єктами самочинного будівництва, відповідачкою в силу закону не набуто право власності на них та відсутні правові підстави для розпорядження даними об`єктами.

Внаслідок самочинного будівництва вказаного нерухомого майна з володіння Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області вибула відповідна земельна ділянка площею 672,1 м2.

При складанні технічної документації, яка була надана відповідачкою для ознайомлення членам комісії під час обстеження земельної ділянки, відповідачка діяла недобросовісно, не виказавши своїх дійсних намірів, не вказавши правильно повністю всі дані по об`єкту нерухомості. Внесення об`єктів самочинного будівництва до технічної документації не змінює його правової природи, не породжує права власності на них та не перешкоджає їх знесенню за правилами ст. 376 ЦК України.

Оскільки на теперішній час відсутні дані про те, що самочинне будівництво здійснено саме відповідачкою, то майстерня площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2 не підлягають знесенню за її рахунок.

Через те, що у ОСОБА_1 відсутні документи, які підтверджують її право власності або право користування земельною ділянкою, на якій здійснено самочинне будівництво, відповідачка своїми діями обмежує її законного власника – Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області, у праві розпоряджатися земельною ділянкою та використовувати її за призначенням.

Закон передбачає лише один випадок, коли можливе визнання права власності на самочинне будівництво – коли земельна ділянка надається уже під збудоване нерухоме майно і визнання права власності можливо лише на підставі рішення суду. Однак у позивача відсутні відомості про наявність рішення суду про визнання за відповідачкою права власності на об`єкти самочинного будівництва.

На підставі вищевикладеного та ст. 376 ЦК України Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності, шляхом визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва – майстерню площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2024 у затвердженні мирової угоди від 18.10.2024, укладеної між Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ОСОБА_1 , відмовлено.

Представник позивача Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області Воронов О.О. у судовому засіданні 29.01.2025 позов підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що у ньому викладені. Пояснив, що не знає хто та коли отримав кадастровий номер 2322183500:10:002:1105. Вважає, що це номер великої земельної ділянки в технічному паспорті. Після дослідження письмових доказів у справі представник позивача зазначив, що помилився та спірні об`єкти знаходяться поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 2322183500:10:002:1105. Ця земля є об`єктом комунальної власності, але що саме це за земля він не знає.

11.04.2025 через канцелярію до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Воронова О.О., в якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні 29.01.2025 позов визнала. Пояснила, що їй не потрібні ці споруди, тож вона хоче, щоб їх забрали у комунальне господарство. Земельну ділянку площею 25 соток відділили з будинком від іншої землі, цей поділ відбувся у грудні 2024 року. У неї у власності є будинок по АДРЕСА_1 . Кадастровий номер на земельну ділянку вона отримала у грудні 2024 року. На початку 1992 року на підставі договору їм виділили на 3 роки землю під розміщення техніки, потім договір продовжувався. Договірні відносини закінчились у 1998 році. Жодних прав на дану землю відповідачка та її чоловік не мали. Спірні об`єкти були побудовані у 1998-1999 роках, будував її чоловік. По документам майстерня, свинарник та склад нікому не належать. За законом вона їх не успадковувала. Відповідачка особисто не будувала дані об`єкти.

Коли приїжджали з БТІ, то вони замалювали всю земельну ділянку (з частиною, де розташовані спірні об`єкти). Останню інвентаризацію вона робила, коли відділяла 25 соток землі. Відповідачка не претендує ні на будівельні матеріали, ні на що. Вважає, що дозволів на будівництво не було. Дані споруди не перевірялись на відповідність державним будівельним нормам. Майстернею, свинарником та складом вона не користувалась, вони стояли пусті. Майстерня побудована зі шлакоблоку, свинарник – з ракушняка, склад (ангар) – з металу. У свідоцтві про спадщину не згадуються спірні об`єкти, оскільки вони є самовільними побудовами. Паркан знаходиться по периметру ділянки, приблизним розміром 0,5 га.

11.04.2025 через канцелярію до суду надійшли заяви відповідачки ОСОБА_1 про визнання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши доводи учасників справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розпорядженням сільського голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 34 від 14.03.2024 створено комісію для здійснення обстеження земельної ділянки комунальної власності поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:10:002:1105 з метою дотримання земельного, природоохоронного та містобудівного законодавства (а.с. 7).

Згідно з актом про здійснення обстеження від 18.03.2024, комісія Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області провела обстеження земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що розташована поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:10:002:1105, з метою встановлення факту самочинного будівництва.

Обстеженням встановлено, що на території земельної ділянки наявні об`єкти самочинного будівництва, а саме: майстерня площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2, які безпідставно використовуються ОСОБА_1 .

Кадастровий номер у земельної ділянки, що обстежується відсутній.

Земельна ділянка комунальної власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області розташована вздовж АДРЕСА_1 , має прямокутну конфігурацію. На земельній ділянці наявні об`єкти будівництва, які візуально можна ідентифікувати як будівлі господарського призначення.

Згідно технічного паспорту, що був добровільно наданий комісії для ознайомлення ОСОБА_1 в технічному паспорті об`єкти самочинного будівництва обліковуються наступним чином: літера «Ш» – майстерня площею 67,8 м2, літера «Ш1» – свинарник площею 193,4 м2, літера «Щ» – склад площею 410,9 м2.

За вказаною спорудою земельна ділянка загороджена металевим парканом сірого кольору. На огороджену територію вхід здійснюється через металеву хвіртку, яка на момент огляду зачинена.

Виявлена обстеженням споруда побудована на земельній ділянці не відведеній для вказаної мети.

На момент обстеження документи, що підтверджують право володіння, розпорядження, користування вказаною спорудою відсутні, як відсутні й декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, а також докази про те, що вказане нерухоме майно було в установленому законом порядку введено в експлуатацію.

Земельна ділянка на якій розташовано вказане нерухоме майно належить територіальній громаді в особі Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та віднесена до земель комунальної власності та ніколи не передавалась під будівництво нерухомого майна, право власності чи користування за приватними особами не оформлювалось.

Таким чином, внаслідок самочинного будівництва вказаного нерухомого майна, з володіння Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області вибула земельна ділянка площею 672,1 м2 (сума площ під об`єктами самочинного будівництва).

Комісія рекомендує вжити заходи щодо повернення земельної ділянки відповідно до законодавства (а.с. 8).

Матеріали цивільної справи містять копію технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , який містить відомості про те, що склад літ. «Щ», свинарник літ. «Ш1» та майстерня літ. «Ш» є самовільно побудованими.

Листом № 2462/04/18-24 від 07.05.2024 Департамент сервісних послуг Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомив Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області про те, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «адреса об`єкта – АДРЕСА_1 » інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату відповіді не виявлено (а.с. 19).

Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області на адресу ОСОБА_1 направлено претензію № 1028/02-26 від 02.05.2024 з вимогою усунути Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності, шляхом знесення самочинного будівництва – майстерні площею 67,8 м2, свинарника площею 193,4 м2 та складу площею 410,9 м2 або визнати за власником земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, право власності на вказане нерухоме майно, яке самочинно збудоване (а.с. 20).

Розпорядженням сільського голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 60 від 10.03.2025 створено комісію для здійснення обстеження трьох споруд, що розташовані на землях комунальної власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:16:001:0101, з метою встановлення факту віднесення споруд до об`єктів нерухомого майна (а.с. 136).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 10.03.2025, комісія Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області провела обстеження трьох споруд, що розташовані на землях комунальної власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:16:001:0101, з метою встановлення факту віднесення споруд до об`єктів нерухомого майна.

Комісія встановила:

10.03.2025 проведено обстеження трьох споруд, що розташовані на землях комунальної власності Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:16:001:0101, площею 0,25 га в межах населеного пункту.

Земельна ділянка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , кадастровий номер відсутній.

Обстеженням встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності розташовано три об`єкти будівництва, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, а саме: склад, свинарник та майстерня.

Перший об`єкт будівництва – склад. Розміри споруди в плані: довжина – 33 м, ширина – 12,45 м, висота – 5,5 м, площа – 410,9 м2. Складська споруда представляє собою об`єкт прямокутної конфігурації ангарного типу, на суцільному, монолітному, залізобетонному фундаменті, глибиною закладання близько 1 м. Каркас арочного типу, на металевих профілях, обшитий металевими листами. Споруда має два вхідних прорізи з обох боків у вигляді металевих воріт з хвірткою. Біля вхідних частин розташовані вентиляційні решітки у загальній кількості 4 шт. Підлога монолітна, залізобетонна. До об`єкту приєднані системи електроживлення. Металеві складові споруди схильні до корозії внаслідок затікання опадів, по периметру фундаменту є поодинокі тріщини. Стан споруди задовільний.

Другий об`єкт являє собою будівлю майстерні. Майстерня має розміри приміщення в плані: довжина – 9,1 м, ширина – 7,45 м, площа – 67,8 м2.

Третій об`єкт – свинарник, має розміри приміщення в плані: довжина – 21,25 м, ширина – 9,1 м, висота – 4,5 м, площа – 193,4 м2.

Фундамент стрічковий, залізобетонний. Стіни майстерні виконані з шлакоблоку, стіни свинарника – з черепашнику. Підлога майстерні – ґрунтова, свинарника – бетонна та виконана з нахилом в середину приміщення для стікання рідин. Дах односкатний, на кроквах, покрівля з шиферу. Вхідна частина майстерні – металеві ворота з хвірткою. Вхідні прорізи свинарнику – металеві, вікна дерев`яні. До будівлі підведена електрика.

На підставі проведеного обстеження обох будівель, з урахуванням наявності міцних фундаментів, капітальних стін та нерозривного зв`язку з земельною ділянкою, всі обстежувані споруди можна ідентифікувати як об`єкти нерухомого майна.

На момент обстеження документи, що підтверджують реєстрацію права власності, а також права володіння, розпорядження, користування вказаними спорудами відсутні (а.с. 137-138).

Під час обстеження проводилось фотографування, фотографії додані до акту (а.с. 139-140).

Вказані докази, які містяться на а.с. 136-140, судом досліджені у судовому засіданні, проте суд до уваги їх не приймає, оскільки вони не були надіслані чи надані відповідачці, як того вимагає ч. 9 ст. 83 ЦПК України, принаймні доказів зворотного у матеріалах справи немає.

Приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 392 ЦК України встановлено, що власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1-3 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власностіна нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

На час побудови спірних об`єктів у 1998-1999 роках діяв Цивільний кодекс Української РСР, ст. 105 якого передбачала, що господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Одержані при знесенні жилого будинку або частини його, господарських і побутових будівель та споруд будівельні матеріали залишаються у власності громадянина, який провадив самовільне будівництво.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

У постанові від 28.02.2024 у справі № 202/8272/19 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду виснував, що визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна – або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою – власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України). Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою – власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа – власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Близькі за змістом висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

Суд звертає увагу, що визнання права власності в такому випаду можливе лише на майно, яке відповідає Державним будівельним нормам України.

Звертаючись до суду з даним позовом Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області просить, зокрема, визнати об`єктами самочинного будівництва майстерню площею 67,8 м2, свинарник площею 193,4 м2 та склад площею 410,9 м2, які розташовані на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на землях комунальної власності.

Суд зауважує, що питання належності певного майна до самочинно збудованого підлягає встановленню судом у мотивувальній частині рішення суду при вирішенні питання щодо визнання права власності на самочинно збудоване майно. У такому разі необхідності визнавати майно самочинно збудованим немає. Враховуючи вищенаведені законодавчі приписи та правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що дана позовна вимога не є належним та ефективним способом захисту прав позивача, а тому задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо визнання за Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (п. 5 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною другою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Аналогічна норма закріплена у пункті 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011.

Крім того, як вже виснував суд, на час побудови спірних об`єктів у 1998-1999 роках діяв Цивільний кодекс Української РСР, ст. 105 якого передбачала, що господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.

Матеріали справи не містять документів, які б підтверджували звернення відповідачки ОСОБА_1 чи іншої особи до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою про надання їй у власність чи користування земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, а також доказів звернення відповідачки до Державної інспекції архітектури та містобудування України із заявами про прийняття спірних об`єктів будівництва в експлуатацію.

Долучені до матеріалів справи документи, зокрема, технічний паспорт на житловий будинок, підтверджують лише наявність об`єктів самочинного будівництва, а саме: майстерні площею 67,8 м2, свинарника площею 193,4 м2 та складу площею 410,9 м2.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ухвалене судове рішення Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області має намір використати для реєстрації за нею права власності на спірні об`єкти, як об`єкти нерухомого майна.

Між тим, матеріали справи не містять ні беззаперечних доказів, які б вказували, що кожна із спірних споруд є нерухомим майном, ні доказів їх відповідності вимогам Державних будівельних норм, тобто їх безпечності при використанні.

Враховує суд й те, що у матеріалах справи фактично не ідентифіковано земельну ділянку, на якій розташовуються об`єкти самочинного будівництва. Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області хоча й зазначає, що земля під вказаними об`єктами належить до земель комунальної власності, проте не надає жодного доказу, який би це підтвердив.

Також суд не може не врахувати й наступне.

Приписами ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.

Відтак, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як видно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.07.2008, державний нотаріус Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцова Л.М. посвідчила, що на підставі ст. 1261 ЦК України, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 . Спадкове майно складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Жодних доказів, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 права власності або права користування земельною ділянкою (станом на час побудови спірних об`єктів та наразі), на якій розташовані спірні об`єкти нерухомості, позивачем до суду не надано. У матеріалах справи немає доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво. Вона ніколи не була і не є наразі власником спірних об`єктів самочинного будівництва чи їх користувачем. Як зазначила у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 , по-перше, вона не претендує на будівельні матеріали, які були використанні при самочинному будівництві, а по-друге, вона не використовувала спірні об`єкти після смерті чоловіка у 2008 році.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 не є належним відповідачем за даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 77-81, 141, 259, 89, 264-265, 267, 268 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (код у ЄДРПОУ 24910971, адреса: 70420, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5-А) до ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_2 ) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання права власності – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                                Д.І. Сакоян