АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, тел. 7-34-67
_________________________________________________________________________________________
Справа № 11 –305 2011 року Головуючий у 1-й інстанції: Щабельська І.В.
Категорія ст.185 ч.3 КК України –Т.З. Доповідач: Давиденко Е.В.
У Х В А Л А
Іменем України
12 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого –судді Давиденка Е.В.
суддів Мілаша С.П., Юренко Л.А.
з участю прокурора Акулової С.М.
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року, –
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Шишаки Полтавської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, приватний підприємець, не одружений, має на утриманні малолітню дитини, мешкає за адресою АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимий, –
засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Шишаки Полтавської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не працює, не одружений, мешкає за адресою АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 01.07.2010 року Шишацьким районним судом Полтавської області за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 1500 грн., –
засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно з вироком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнані винуватими та засуджені за злочин проти власності, вчинений за наступних обставин.
Так, 15 травня 2010 року близько 23 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 таємно проникли в житловий будинок ОСОБА_8, розташований за адресою АДРЕСА_3, а саме ОСОБА_5 витягнув шибку з вікна біля вхідних дверей будинку, та просунувши руку всередину, відчинив вхідні двері, а ОСОБА_6 через двері проник до будинку. ОСОБА_5 залишився чекати біля порога, щоб повідомити про наближення сторонніх людей. У приміщенні будинку ОСОБА_6 таємно викрав гаманець з грошима в сумі 1900 грн., та дві пластикові пенсійні картки з пін-кодами, з яких пізніше через банкомати в м. Полтава зняли відповідно 80 грн., належних ОСОБА_8, та 10 грн., належні ОСОБА_9 Викраденим в подальшому розпорядилися на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 2025 грн.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій вказував, що суд призначив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ними злочину, особам засуджених, та обставинам, що обтяжують покарання, а саме вчинення злочину щодо двох осіб похилого віку. А тому прокурор просив вирок суду скасувати, та постановити новий, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнати винуватими та засудити за ст. 185 ч.3 КК України та призначити покарання кожному 5 років позбавлення волі.
Адвокат ОСОБА_4, в інтересах засудженого ОСОБА_5, подав апеляцію, в якій вказував, що при призначенні покарання ОСОБА_5 суд безпідставно врахував його судимість, яка вже погашена, проте не врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків, добровільне відшкодування завданих збитків, позитивні характеристики, наявність на утриманні малолітньої дитини, думку потерпілих ОСОБА_9, які просили не притягувати його до кримінальної відповідальності. А тому захисник просив вирок суду змінити, пом'якшити ОСОБА_5 покарання призначене судом першої інстанції.
Адвокат ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_6, подав апеляцію, в якій вказував, що при призначенні покарання ОСОБА_6 суд не врахував, пом'якшуючі обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, добровільне відшкодування заподіяних збитків, а також те, що він працював та був єдиним годувальником своєї родини. А тому захисник просив пом'якшити ОСОБА_6 призначене покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора Акулову С.М., яка підтримала подану апеляцію, засудженого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника ОСОБА_7, засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_4, які просили ворок суду змінити, пом'якшити засудженим покарання, призначене судом першої інстанції, перевіривши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляцію прокурора залишити без задоволення, апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 та апеляцію захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 –задовольнити виходячи з наступного.
Відповідно до ст.365 КПК України, висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 та статті 301-1 КПК України докази не досліджувались, апеляційною інстанцією не перевіряються.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст.185 ч.3 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, та ОСОБА_6 за ст.185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у приміщення.
Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України.
Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені Держави за вироком суду до особи за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При обранні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5, відповідно до загальних засад призначення покарання, необхідно врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, який не є насильницьким та тяжких наслідків не настало, а також особи засуджених, які щиро розкаялися у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину, позитивно характеризуються, відшкодували заподіяну злочином матеріальну шкоду, та утримують дітей.
Суд першої інстанції безпідставно вказав, що ОСОБА_5 судимий, оскільки в порядку ст.89 КК України його судимість погашена.
Разом з тим, ОСОБА_6 відбув покарання у вигляді штрафу, до якого він засуджений вироком Шишацького районного суду від 01.07.2010 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, та приймає рішення про звільнення засуджених від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.
Керуючись ст..ст.365, 366 КК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 14 лютого 2011 року змінити.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Звільнити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Судді:
Давиденко Е.В. Мілаш С.П. Юренко Л.А.