ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Сторони процесуальним правом участі їх представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

В С Т А Н О В И В:

МПП промислово-виробнича фірма “МАЛ” звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом до ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” про стягнення 114 000 грн. 91 коп.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 року по справі №16/266 провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 83 046 грн. 00 коп. припинено за п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки відповідач визнав претензію позивача в цій частині; позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково з урахуванням шестимісячного строку позовної давності у сумі 10 956 грн. 53 коп.; позовні вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованих сум інфляційних витрат в сумі 11 137 грн. 42 коп. та 3 % річних в сумі 2 438 грн.18 коп. стягнуто відповідно до ст.625 ЦК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року апеляційну скаргу позивача задоволено; апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення; рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 року по справі №16/266 скасовано частково в частині припинення провадження по справі за позовними вимогами про стягнення основного боргу; стягнуто з ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” на користь МПП промислово-виробнича фірма “МАЛ” 83 046 грн. основного боргу, 830 грн. 46 коп. державного мита, 415 грн. 23 коп. державного мита за перегляд справи по апеляційній скарзі, 85 грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення; в решті рішення залишено без змін.

Вищим господарським судом України ухвалою від 21.04.2006 по справі №16/266 порушено касаційне провадження.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини по справі.

Протягом серпня-вересня 2004 року між МПП промислово-виробничою фірмою “МАЛ” як підрядником та ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” як замовником укладено ряд договорів підряду.

Предметом укладених сторонами договорів є підрядні роботи по ремонту технологічного обладнання цукрового заводу м. Новоукраїнка, вул. Промислова, 1.

Згідно п.3.1 договорів підряду розрахунки за виконані роботи проводяться згідно підписаних замовником актів по формі КБ-2в. КБ-3 з використанням програмного комплексу АВК-3 щомісячно, з коригуванням вартості матеріально-технічних ресурсів по ціні придбання.

На підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договорами підряду позивачем надано складені ним локальні кошториси, відомості ресурсів до локальних кошторисів та розрахунки до них, а також підписані сторонами договірні ціни підрядних робіт.

Виконання підрядником робіт підтверджується актами виконаних робіт, які затверджені керівником замовника, а також підписаними обома сторонами актами підрахунку вартості виконаних робіт.

Станом на 1 січня 2005 року за результатами проведення звірки взаєморозрахунків між сторонами заборгованість замовника складала 128 046 грн.

Після проведення між сторонами звірки взаємних розрахунків позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 32 від 24 січня 2005 року, в якій позивач просив оплатити заборгованість в сумі 128 046 грн.

Відповідач у відповіді на претензію вимоги в сумі 128 046 грн. визнав, просив врахувати його тяжке матеріальне становище і відстрочити виконання грошового зобов`язання за укладеними між ними 12 договорами підряду до 1 травня 2005 року.

Листом №36 від 20 лютого 2005 року позивач не погодився прийняти пропозицію замовника (відповідача), наполягав на погашенні суми основного боргу 128 046 грн. до 1 березня 2005 року.

Протягом лютого-липня 2005 року відповідачем був частково погашений основний борг у сумі 45 000 грн., що зменшило суму основного боргу відповідача до 83 046 грн. та підтвердило визнану відповідачем заборгованість, що виникла на підставі складених сторонами договорів підряду.

Апеляційною інстанцією не прийнято до уваги доводи відповідача, що договори підряду є неукладеними, оскільки передбачені договорами роботи позивачем виконані та відповідачем частково оплачені.  

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведені встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, колегія суддів погоджується, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягали задоволенню у повному обсязі.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційної інстанції, що в даному випадку визнання ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” претензії не перешкоджало зверненню МПП ПВФ “МАЛ” до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у зв`язку з несплатою залишку суми за визнаною претензією.

Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Тому рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 грудня 2005 року по справі №16/266 в частині припинення провадження у справі правомірно скасовано апеляційною інстанцією.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, приймаючи до уваги ст.625 ЦК України та положення договорів підряду, господарського та цивільного законодавства щодо відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, касаційна інстанція вважає вірними висновки попередніх інстанцій про правомірність позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, а також про стягнення пені в сумі 10956 грн. 53 коп. із строком її нарахування в шість місяців.

Приймаючи до уваги вищевказане, Вищий господарський суд України вважає постанову апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ТОВ “Агро-Гарант-Цукор” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року у справі  №16/266 залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року у справі №16/266 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                      С. Плахотнюк

Судді:                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                    С. Самусенко