ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2011 р. Справа № 42/198
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеличко Н.Л. (доповідач по справі)
суддів:Алєєвої І.В.
Євсікова О.О.
за участю представників:
від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 373-ЮВ від 20.09.2011 р.
від відповідача:ОСОБА_2, довіреність від 17.03.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від27.09.2011 року
та рішеннягосподарського суду міста Києва
від02.08.2011 року
у справі№ 42/198
господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Рівнеазот"
до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
провизнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
1.Стислий виклад суті рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. (суддя Паламар П.І.) у справі № 42/198 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору № 10/09-П поставки природного газу від 31.10.2009 р., укладеного між ВАТ "Рівнеазот" та НАК "Нафтогаз України", в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року ВАТ "Рівнеазот" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 42/198 та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011р. (головуючий суддя –Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Вербицька О.В.) апеляційна скарга ВАТ "Рівнеазот" залишена без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 року у справі № 42/198 –без змін.
2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішень судів попередніх інстанцій
Вважаючи, що першою та другою інстанцією при вирішенні справи № 42/198 були порушені норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот", яке є правонаступником ВАТ "Рівнеазот", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. та і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
ПАТ "Рівнеазот" касаційну скаргу мотивує тим, що договір № 10/09-П поставки природного газу від 31.10.2009 р. є таким, що укладений з порушенням вимог чинного законодавства. В обґрунтування посилається на ч. 1 ст. 202, ст. 628, ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 179, ч. 2 ст. 180, ст. 265 Господарського кодексу України. Так, згідно з ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Положеннями Указу Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.1994 р. № 567/94 встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів", підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році.
Скаржник зазначає, що при укладенні договору № 10/09-П поставки природного газу від 31.10.2009 р. сторони не застосовували Правила "Інкотермс", що підтверджується, зокрема, відсутністю будь-якого посилання в тексті спірного договору поставки на регулювання правовідносин Правилами, в зв'язку з чим скаржник вважає, що сторонами не досягнуто згоди з усіх його істотних умов, які визнані такими законом і повинен бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України
Також скаржник зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. у справі № 42/198 ухвалене судом на підставі неналежних доказів, а саме без дослідження оригіналу договору № 10/09-П поставки природного газу від 31.10.2009 р., що є порушенням ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, судом першої інстанції не було задоволене клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 02.08.2011 р., у зв'язку з неможливістю присутності повноважного представника, чим були порушені ст. ст. 42 –43 Господарського процесуального кодексу України.
3. Мотиви, за якими суд касаційної інстанцій виходить при прийнятті постанови
Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.10.2009 року між НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та ВАТ "Рівнеазот" (покупцем) був укладений договір № 10/09-П поставки природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язався у лютому-червні 2009 року передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору. Судами також встановлено, що на час укладання договору № 10/09-П сторонами досягнуто згоди по всіх суттєвих умовах договору поставки.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин застосування господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що підстави для задоволення касаційної скарги та скасування прийнятих у справі судових актів відсутні з огляду на таке:
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено умови чинності правочинів, згідно якої зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину у відповідності до ст. ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 –3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови господарського договору, згідно з якою зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 4 ст. 265 Господарського кодексу України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що за своєю правовою природою договір № 10/09-П від 31.10.2009 р. є договором поставки природного газу, на момент укладення договору сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами, які передбачені законодавством, жодна зі сторін не вимагала викласти умови поставки відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".
Позивач вважає підставою недійсності укладеного договору відсутність посилань у тексті договору на Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Однак судами обґрунтовано відхилені ці доводи, оскільки законодавством не передбачено наслідків не дотримання сторонами договору поставки ст. 265 Господарського кодексу України у вигляді визнання недійсним всього договору.
Щодо доводів скаржника про ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 42/198 на підставі неналежних доказів, то зазначені доводи не приймаються через необґрунтованість, оскільки згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Щодо незадоволення господарським судом міста Києва клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 02.08.2011 р., у зв'язку з неможливістю присутності повноважного представника, колегією суду касаційної інстанції не вбачається порушення судом першої інстанції ст.ст. 42 –43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначені обставини не перешкоджали позивачу направити іншого представника для участі у судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПАТ "Рівнеазот" не доведено наявності підстав для визнання недійсним договору № 10/09-П поставки природного газу від 31.10.2009 р.
Київським апеляційним господарським судом у постанові від 27.09.2011 р. та господарським судом міста Києва у рішенні від 02.08.2011р. у справі № 42/198 дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв’язку з чим підстави для скасування зазначених судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. у справі № 42/198 залишити без змін.
Головуючий Н.Л. Величко
Судді І.В. Алєєва
О.О. Євсіков