Справа № 2-273/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   У К Р А Ї Н И

30.05.2011  року            Миколаївський районний суд Львівської області

в складі:   головуючого –судді  Бачун  О.  І.

при секретарі Паньків В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2  до  Роздільської селищної ради Миколаївського району Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про  визнання договорів купівлі продажу недійсними ,-                                     

в с т а н о в и в:

позивачі звернулися до суду з позовом в якому просять визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,0623га від 18.09.2003року укладеного між Роздільською селищною радою та ОСОБА_3та від 10.09.2007року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 В обгрунтування своїх вимог покликаються на те, що 29.01.2002року між Роздільською селищною радою та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0015га для обслуговування торгового кіоску. Крім цього, 21.02.2002року між Роздільською селищною радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0014га для обслуговування торгового кіоску. Зазначені договори оренди були укладені на 25років. Зазначили, що в склад земель проданих спочатку ОСОБА_3, а згодом ОСОБА_4 частково ввійшли орендовані ними земельні ділянки. Вважають, що договори купівлі-продажу укладені всупереч вимогам ч.2, ч.4 ст.9 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендодавець не повідомив їм в письмовій формі про намір продати земельну ділянку третім особам, а також такий продаж був здійснений без згоди орендарів. Крім цього, має місце порушення п.3.2 договорів оренди, згідно з яким Роздільська селищна рада зобов»язувалася не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Зазначили, що під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між Роздільською селищною радою та ОСОБА_3 була укладена угода від 16.07.2003року згідно якої ОСОБА_3 зобов»язувалася не висловлювати претензій до орендованих позивачами земельних ділянок до закінчення дії договорів оренди. Крім цього, вважають, що під час відчуження земельної ділянки ОСОБА_4 останню не було повідомлено про те, що частина такої знаходиться в оренді.

          В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснення дали аналогічні викладеним в позовній заяві, додатково зазначили, що під час укладенні договорів купівлі-продажу, вони як орендарі, мали першочергове право на їх придбанні, відповідно до ч.1ст.9 Закону України «Про оренду землі». Крім цього вважають, що строк позовної давності ними пропущений не був оскільки, про продаж земельної ділянки їм стало відомо 12.03.2010року.

          В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, пояснив, що позивачами не доведено, які їхні права порушені. Продаж земельної ділянки жодним чином не вплинув на умови оренди. Підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсним не має. Крім цього, зазначив, що на момент укладення договорів купівлі-продажу в ст.9 Закону України «Про оренду землі» ч.4 не було, а ч.2 була викладена в іншій редакції. Вважають, що позивачами пропущено строк позовної давності. Вважає, що основною причиною подачі позову є неприязні відносини між сторонами.

          В судове засідання відповідач ОСОБА_3 та представник Роздільської селищної ради не з»явилися про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про час та місце проведення судового засідання, згідно ст.169 ЦПК України, суд вважає, що справу слід слухати у їхній відсутності.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали справи №2-39/11, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Судом встановлено, що 29.01.2002року між Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 15м.кв.,для обслуговування торгового кіоску, строком на 25 років. Вказана обставина підтверджується договором оренди від 29.01.2002року АЕІ»584679».

21.02.2002року між Роздільською селищною радою та ОСОБА_2 був укладений аналогічний договір земельної ділянки 14м.кв., що стверджується договором від 21.02.2002року АЕР №200663.

18.09.2003року між Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 623м.кв. для здійснення підприємницької діяльності.(договір ВАО №225859 від 18.09.2003р.)

10.09.2007року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 623м.кв.для обслуговування магазину.

Як встановлено в судовому засіданні в склад проданих ОСОБА_3, а згодом ОСОБА_4, земель частково ввійшли землі орендовані позивачами. Вказана обставина визнана сторонами, а тому в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Згідно з ст.9ч.1 Закону України «Про оренду землі» орендар, який відповідно  до  закону  може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона  продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною  з  пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Як вбачається з пояснень позивачів, останнім не було відомо про продаж орендованих ними земельних ділянок. Про такий продаж вони взнали 12.03.2010року. Доказів які б спростовували твердження позивачів відповідачами не представлено, а судом не здобуто.

Згідно з ч.3ст.9 Закону України «Про оренду землі» у разі відмови орендаря від свого переважного  права  на придбання  орендованої  земельної ділянки до нового власника такої земельної ділянки переходять права та обов'язки орендодавця  за договором оренди цієї земельної ділянки.

Оскільки суду не представлено доказів щодо відмови орендарів від свого переважного права на придбання орендованих земельних ділянок, а відтак суд вважає, що оспорюванні договори купівлі-продажу суперечать вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, яка вказує на те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, в частині не дотримання вимог передбачених Законом України «Про оренду землі».

Крім цього, оспорюванні договори купівлі-продажу не відповідають вимогам ст.132п.»д» Земельного Кодексу України, яка вказує на те, що такі угоди повинні містити відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо).

Як вбачається з положень зазначених договорів купівлі-продажу,в останніх дійсно відсутні такі відомості.

Згідно з ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні, про порушення своїх прав позивачам стало відомо 12.03.2010року, а відтак суд вважає, що строк позовної давності не пропущений. Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 раніше знали про укладення оспорюваних ними договорів купівлі-продажу сторонами не представлено, а судом не здобуто.    

Керуючись ст.ст.  10,27,31,61,169,209,212-215 ЦПК України  ЦПК України,  ст.ст.203,215, 651, 659 ЦК України, ст..132 Земельного Кодексу України,Законом України «Про оренду землі», суд,-

                                                                             в и р і ш и в :

позов задоволити частково.

Поновити строк позовної давності

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 623м.кв. від 18.09.2003року укладеного між Роздільською селищною радою Миколаївського району Львівської області та ОСОБА_3 в частині продажу орендованих земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договорів оренди від 29.01.2002року та 21.02.2002року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0623га від 10.09.2007року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині продажу орендованих земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договорів оренди від 29.01.2002року та 21.02.2002року.

В решті позову відмовити за безпідставністю   

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя :                                                                                                               Бачун  О.  І.