АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №  11-а-289           

                                                                         Головуючий по 1-й інстанції Маханьков                                                        

Суддя-доповідач:  Гавриш В. М.          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року                                                                                           м.Полтава

 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого:                                          Гавриша В.М.

суддів:                                                      Гонтар А.А.  Голубенко Н.В.                                                 

за участю прокурора:                              Попок О.В.  

потерпілого                                              ОСОБА_2                                             

адвоката                                                   ОСОБА_3

засудженої                                                ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, помічника прокурора м. Кременчука ОСОБА_5, апеляцією та доповненнями до апеляції засудженої ОСОБА_4 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 грудня 2010 року ,-

В с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженка та мешканка м. Кременчук Полтавської області, українка, громадянка України, з неповною середньою освітою, розлучена, має на утриманні малолітню дитину, не працююча, проживаюча АДРЕСА_1, раніше не судима

засуджена за ч.1 ст.115 КК України на 8 років позбавлення волі.

          Позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково стягнуто з засудженої ОСОБА_4 на його   користь 50 000 грн.

          Вироком суду встановлено, що 13 червня 2010 року, близько 10 год. в АДРЕСА_1 у зв”язку з тим, що ОСОБА_6 з”явився додому в стані алкогольного сп”яніння, між ним та засудженою ОСОБА_4 виникла сварка з обопільними образами, яка переросла в бійку.

          В ході бійки ОСОБА_6 намагався вдарити ОСОБА_4 табуретом, однак остання цьому перешкодила, закриваючись рукою.

         В цей момент, як вказав  суд, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_6, а тому, з метою реалізації свого злочинного умислу, діючи з мотивів помсти за нанесені образи, вона взяла з кухонного столу в праву руку ніж, розвернулась і стоячи обличчям до ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання нанесла потерпілому один прямий удар ножем в грудну клітину.

          Внаслідок зазначеного удару ножем, ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді одиночного проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця, які по ступеню тяжкості, стосовно до живої особи, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння та від отримання яких він помер.

          Причиною смерті ОСОБА_6, згідно висновків  судово-медичних експертиз № 419/1 від 3.08.2010 року та № 419 / 3 від 23.08.2010 року  стало колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням серця, що викликало гостру внутрішню і зовнішню крововтрату.

          Після цього ОСОБА_4 поклала ніж на кухонний стіл, а сама про вчинений злочин одразу повідомила працівників міліції та швидку допомогу.

          В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 6 грудня 2010 року скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину і особі засудженої, тобто через призначення надмірно м’якої міри покарання та просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст. 115 КК України покарання у вигляді 12 років позбавлення волі.

Свою апеляцію потерпілий аргументує тим, що судом безпідставно визнано і враховано обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_4, а саме її щире каяття та сприяння у розкритті злочину, що не відповідає дійсності, оскільки вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, вона на досудовому слідстві і в суді не визнала посилаючись на відсутність у неї умислу на вбивство ОСОБА_6

          На переконання апелянта судом безпідставно враховано як обставину, що пом’якшує покарання те, що ОСОБА_4 має на утриманні малолітню дитину в той час коли на протязі останніх 1,5 року фактично утримували дитину ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, але не враховано, що ОСОБА_4 не мала постійного місця роботи, зловживала спиртними напоями та перебувала на обліку в наркологічному диспансері.

          В апеляції помічник прокурора м. Кременчука ОСОБА_5 ставив питання про зміну вироку Крюківського районного суду м. Кременчука від 6 грудня 2010 року та вважав необхідним доповнти вирок обставиною, яка пом’якшує покарання, це вчинення ОСОБА_4 злочину під впливом погрози і фізичного насильства з боку потерпілого посилаючись на те, що відповідно до ст. 66 КК України, зазначена обставини повинна бути врахована, оскільки в даному випадку мало місце не лише погроза з боку потерпілого, але й фізичне насильство, що стало причиною виникнення у засудженої умислу на вчинення злочину.

          В апеляційній інстанції прокурор свою апеляцію відкликав.

          В апеляції та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_4 просить вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від  6 грудня 2010 року скасувати та  перекваліфікувати її дії з ч.1 ст.115 КК України на ст. 118 КК України, у зв’язку з чим призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України.

          Свою апеляцію засуджена аргументує тим, що суд не взяв до уваги вчиненення нею злочину внаслідок захисту від погроз і насильства з боку загиблого, який вів себе агресивно та кухонним табуретом заподіяв їй тілесні ушкодження,

          Засуджена звертає увагу апеляційної інстанції, що сам потерпілий ОСОБА_6  характеризується негативно, раніше неодноразово судимий, в тому числі за насильницькі злочини те, що вона сама негайно викликала          « Швидку допомогу », працівників правоохороннних органів, не ухилялася від досудового та судового слідства, має на утриманні малолітню доньку 5 – ти років, раніше не притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, позитивно характеризується за місцем попередньої роботи, але перелічене не враховано місцевим судом.

          В запереченнях на апеляцію прокурора засуджена ОСОБА_4 звертає увагу апеляційної інстанції на вибірковий, на її думку, зміст цієї апеляції, оскільки прокурор необгрунтовано ігнорує фактичні обставини по справі та не бере до уваги реальність загрози для її життя, раптовість нападу на неї ОСОБА_6, його агресивний стан та фізичні дані, відсутність у неї можливості уникнути конфлікту, а також відсутність у неї наміру позбавляти життя співмешканця.

          В своїх запереченнях на апеляцію засудженої потерпілий ОСОБА_2, підтримаючи апеляцію щодо необхідності призначення засудженій більш суворої міри покарання,  наполягає на тому, що умисне вбивство ОСОБА_4 вчинила в стані алкогольного сп’яніння, характерезується негативно, а також вважає доцільним з’ясувати ряд обставин, які, на його думку, мають значенння по справі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Попок О.В., який заперечував проти апеляції засудженої, потерпілого ОСОБА_2 який просив призначити більш сувору міру покарання ОСОБА_4, вслухавши засуджену ОСОБА_4 і її захисника ОСОБА_3, які  підтримали свою апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви апеляцій, колегія суддів вважає вирок підлягаючим скасуванню з направленням справ на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про необхідну оборону » від 26 квітня 2002 року при розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч. 3 ст. 27 Конституції України і ст. 36 КК України, враховуючи те, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

Згідно п. 2 цієї постанови та ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом запобяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Стан  необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного  посягання, а й в разі стоворення реальної загрози заподіяння шкоди тому, при з’ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави вважати  загрозу як реальну.

Щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, відповідно до п. 5 згаданої постанови, слід враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані ( вік, стать, стан здоров’я ) та інші обставини. Якщо суд визнає, що в діях особи є перевищення меж необхідної оборони, у вироку слід зазначити, в чому саме вона полягає.

Із матеріалів справи вбачається, що в день коли відбувся конфлікт, тобто 13 червня 2010 року, з першого ж допиту ОСОБА_4 без участі захисника пояснила, що нанесла один удар ножем загиблому захищаючись від його нападу, оскільки ОСОБА_6, погрожуючи « її завалити », тричі намагався нанести їй удари кухонною табуреткою.

                       / т. 1 а. с. 28, 212 – 214 /

Аналогічні показання  та пояснення обвинувачена давала при відтворення обстановки і обставин цієї події, при допиті в якості обвинуваченої, при проведенні судово-психіатричної експертизи, а в судовому засіданні деталізувала ці ж показання та вказала, що удари ОСОБА_4. намагався нанести в область голови.

/ т.1 а. с.175 -178, 220 - 221, 234 - 235, 240, 244, 246, т.2 а. с. 33 - 35, 45 /

Одночасно ОСОБА_4 стверджувала, що від згаданих ударів табуреткою захищалася лівою рукою, а перед їх нанесенням, ОСОБА_6, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, вів себе агресивно, погрожував вбивством.

За висновком судово-медичного експерта № 678 від 15.06.2010 року на лівій руці у ОСОБА_4 виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися 13 червня 2010 року та не потягли короткочасного розладу її здоров’я.

                                     / т. 1 а. с. 194 /

Між тим, наведені пояснення обвинуваченої, які мають надзвичайно важливе значення для встановлення дійсний обставин по справі та вірної  юридичної оцінки її дій, всупереч вимогам ст. 22 КПК України, органами досудового слідства взагалі не перевірялися, а судом фактично залишені поза увагою.

27 серпня 2010 року, при виконанні вимог ст.ст. 218-220 КПК України захисник обвинуваченої заявив письмове клопотання про перекваліфікацію інкримінованих дій підзахисної ОСОБА_4. на ст. 118 КК України, однак слідчим по справі було відмовлено у задоволенні цього клопотання.

Не вбачаючи підстав до перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ст. 115 ч. 1 КК України на ст. 118 КК України, слідчий послався на обізнаність останньої, що ОСОБА_6 в стані алкогольного сп’яніння поводить себе агресивно, однак не уникла сварки, не покинула кухні, а поскільки не скористалася цією можливістю та взяла ніж і нанесла йому удар ножем, тому діяла з прямим умислом на його вбивство.

                              / т. 1 а. с. 285, 286 /

Наведене свідчить, що мотиви викладені в згаданій постанові слідчого вочевидь суперечать положенням чинного законодавства, яке  регулює питання необхідної оборони та перевищення її меж, а також вище приведеним роз’ясннням Верховного Суду України, а самі обставини заподіяння смертельного поранення ОСОБА_6 та тілесних ушкоджень ОСОБА_4 залишилися досудовим слідством фактично  не з’ясованими.

Призначаючи 13 червня 2010 року судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_4 на вирішення судово-медичного експерта органами досудового слідства, крім інших питань, було поставлене питання про механізм утворення у обвинуваченій тілесних ушкоджень.

                           / т. 1 а. с. 192 /

Проте, на це питання судово-медичний експерт не дав відповіді, а місцевий суд цього не з‘ясував при проведенні судового слідства.

                        / т. 1  а. с. 194, т. 2 а. с. 41- 42 /

Не дивлячись на зміст пояснень обвинуваченої щодо обставин отримання нею цих тілесних ушкоджень 13 червня 2010 року, органами досудового слідства ці питання належним чином не з’ясовувалися при її допитах, при проведенні відтворення обставновки і обствин події злочину з її участю та при проведенні досудового слідства вцілому, оскільки в кримінальній справі відсутні будь-які судження слідчого з цього приводу.

Досудове слідство обмежилося з’ясуванням  лише питання відповідності і достовірності  показань ОСОБА_4 щодо заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_6, в той час коли, з урахуванням змісту обвинувачення та змісту показань і заперечень обвинуваченої, вони не можуть бути розглянуті та оцінені окремо.  

                             / т. 1 а. с. 223, 225 /

Поряд з цим, складаючи обвинувальний висновок, всуперечь вимогам ст.223 КПК України, слідчий, не вказав на наявність у обвинуваченої телесних ушкоджень, але посилаючись на ст. 66 КПК України, визнав обставину, яка пом’якшує покарання ОСОБА_4 - це вчинення нею злочину під впливом погрози, а прокурор, який приймав участь у розгляді справи по першій інстанції, в апеляційній скарзі вважав за необхідне доповнити вирок вказівкою, що засуджена вчинила злочин під впливом не тільки погрози, але й фізичного насильства з боку потерпілого.

                    / т. 1 а. с. 291, т. 2 а. с. 64 /  

Таким чином, визнаючи факт отримання тілесних ушкоджень обвинуваченою ОСОБА_4 13 червня 2010 року під час обопільного конфлікту з ОСОБА_6 та наявність з його боку погроз, органи досудового слідства в цій частині кримінальну справу фактично не розслідували, що свідчить про поверховість та неповноту досудового слідства, а від так і порушення вимог кримінально-процесуального законодавства.

Торкаючись якості проведення слідчих дій та зокрема достовірності відтворення обстановки і обставин події злочину, слід зазначити, що ця слідча дія виконувалася без урахування антропологічних даних загиблого, без необхідної в таких випадках участі статиста з аналогічними фізичними даними, що також має важливе значення для вірного встановлення механізму отримання тілесних ушкоджень учасниками конфлікту.

Так, відповідно до обстеження трупу загиблого, довжина його тіла становила 182 см., в матеріалах обліку правоохороннних органів зріст ОСОБА_6 значиться, як вище 185 см., а в апеляційній інстанції потерпілий та засуджена  вказали на його зріст 187 см., що досудовим слідством не з’ясовувалося і підлягає з’ясуванню.

                              / т. 1 а. с.  45, 249 /  

Підлягають ретельному з’ясуванню також характер взаємовідносин між загиблим і обвинуваченою, її близьким та рідними, а також дані про особу ОСОБА_6та ОСОБА_4

Органами досудового слідства взагалі не з’ясовані дані про особу потерпілого, в тому числі наявність у ОСОБА_6 попередніх судимостей, чи притягувався раніше за вчинення злочинів проти життя і здоров’я особи, чи перебував в місцях позбавлення волі, чи був долучений до суспільно-корисної праці, як характеризувався за місцем роботи та проживання, чи притягався до адміністративної відповідальності в тому числі за поведінку в побуті.

Зі змісту показань обвинуваченої, її батьків убачається, що на протязі 2009 - 2010  років ОСОБА_6, під час спільного проживання, зовживав спирними напоями, неодноразово вчиняв сварки та бійки в побуті, застосовував фізичне насильство до членів їх сім’ї, в тому числі до обвинувачної ОСОБА_4, з цього приводу притягувався до адміністративної  відповідальності та ухилився від кримінальної відповідальності, а на підтвердження цього надали відповідну медичну виписку про перебування ОСОБА_7 на стаціонарному  лікування з 4 по 19 лютого 2010 року.

                  / т. 1 а. с. 187, 188, 189, 38 - 39, 40 - 42  /

Оскільки перелічені дані мають істотне значення для встановлення характеру взаємовідносин до 13 червня 2010 року та даних про особу учасників конфлікту, органам досудового слідства слід витребувати відповідні дані про попередні судимості ОСОБА_6, відповідні дані щодо притягнення останнього і обвинуваченої до адміністративної відповідальності, витребувати та приєднати до матеріалів справи копії вироків, постанов про адміністративне стягнення, копії постанов про відмову в порушенні кримінальних справ чи їх закриття, оглянути « відмовні матеріали », а також встановити які рішення чи профілактичні міри приймалися правоохороннними органами з приводу сімейних сварок.

                                 / т. 1 а.с. 249, 258 /

Вбачається необхідним одночасно витребувати виробничі характеристики на загиблого з дільниці по обробці литва Кременчуцького сталелеварного заводу, а також характеристики на обвинувачену з автопідприємства, Кременчуцького м’ясокомбінату, Кременчуцької трикотажної фабрики де вона раніше працювала.

                                   / т. 1 а.с. 252 /

Слід зазначити, що досудовим слідством  належним чином не з’ясовані підстави до постановлення на відповідний облік ОСОБА_4 у лікаря-невролога, після отримання травми в ДТП в 1997 році, час та підстави постановлення її на облік в наркологічному диспансері, що підлягає обов’язковому з’ясуванню, оскільки зазначені останні обставини вона категорично заперечує.

                                 / т. 1 а. с. 266 /

Із протоколу огляду місця події від 13.06.2010 року вбачається, що на кухні АДРЕСА_1 виявлені кухонні табурети ( фото № 12, 20, 21, 26 ), а також перевернутий стілець         ( фото № 26 ), однак на схемі до протоколу огляду не відображені всі перелічені предмети.

                                / т. 1 а. с.  15, 19, 20, 22, 24 /

При проведенні додатковго розслідування слід встановити яким саме табуретом, за версією обвинуваченої, їй намагався загиблий заподіяти тілесні ушкодження, які розміри та вага цього предмету, чи є достовірними  показання ОСОБА_4 щодо можливості нанести тілесні ушкодження з урахуванням антрапологічних даних ОСОБА_6 та наявності оточуючих предметів домашнього вжитку і кухонної меблів та  провести відповідне відтворення цих обставин.

Зазначені обставини також мають суттеве значення по справі, оскільки посилаючись на наявність загрози для її життя, засуджена в запереченнях до апеляції прокурора стверджує, що табурет, яким їй заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6, має металеву окантовку, але ці обставини органами досудового слідства взагалі не перевірялися, а місцевим судом залишені поза увагою.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулюванння обвинувачення, визнаного судом доведеним, з  зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочну, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання.

Зазначаючи у вироку, що суд критично відноситься до заяв засудженої про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 при захисті від посягань потерпілого, суд першої інстанції фактично не навів будь-яких доказів, які б спростовували показання ОСОБА_4 в цій частині, в тому числі щодо погроз вбивством з боку ОСОБА_6, його намагання нанести три удари табуретом та отримання тілесних ушкоджень засудженою при захисті.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що досудове і судове слідство по справі проведене неправильно, поверхово і неповно, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування для усунення перелічених недоліків.

При проведення досудового слідства слід з’ясувати і ті обставини, про які ставили питання в своїх апеляціях та запереченнях засуджена ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_2, а при необхідності виконати і інші оперативно-розшукові та слідчі дії.

Приймаючи до уваги, що досудове слідство щодо ОСОБА_4 проводилося без застосування до обвиначеної запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, будь-яких даних, які б свідчили про ухилення обвинуваченої від органів досудового слідства і суду по справі відсутні та враховуючи наявність на її утримання неповнолітньої доньки, колегія суддів вважає за доцільне змінити обвинуваченій запобіжний захід на підписку про невиїзд.

       Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України колегія суддів, -

                                   У Х В А Л И Л А :

Апеляції потерпілого ОСОБА_2  та засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука від 6 грудня 2010 року відносно ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити прокурору м. Кременчука для організації проведення додаткового розслідування з метою усунення неповноти досудового слідства.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, проживаючій в АДРЕСА_1 запобіжний захід взяття під варту змінити на підписку про невиїзд, звільнивши з під варти негайно із зали суду.

Головуючий:   В. М. Гавриш

         Судді:

          Копія