донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.09.2011 р. справа №41/89пн
Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів –головуючого судді Мєзєнцева Є.І., судді-доповідача Величко Н.Л. та судді Азарової З.П., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення» на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн (суддя Гончаров С.А.) про вжиття заходів забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 (представник ОСОБА_2, довіреність від 22.06.10 року) до відкритого акціонерного товариства «Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення»(представник ОСОБА_3, довіреність від 08.02.11 року) про зобов’язання провести аудиторську перевірку діяльності відкритого акціонерного товариства «Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення», –
ВСТАНОВИВ:
Господарським судом Донецької області 09.08.11 року прийнято рішення у справі № 41/89пн, згідно якої вирішено задовольнити позовні вимоги громадянки ОСОБА_1 (далі –Громадянин) до відкритого акціонерного товариства «Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення»(далі –Завод) про зобов’язання провести аудиторську перевірку діяльності Заводу. Судові витрати у справі покладені на відповідача.
Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 09.08.11 року.
Після прийняття рішення господарським судом Донецької області 09.08.11 року в порядку статей 66-67 ГПК України винесено ухвалу про забезпечення позову у справі № 41/89пн, відповідно до якої Заводу заборонено вчиняти дії, спрямовані на відчуження рухомого та нерухомого майна, що входить до складу основних засобів, зокрема, обладнання та транспорту, виробничих, промислових, господарських приміщень та будівель, транспортних засобів (зокрема, дії щодо укладання правочинів купівлі-продажу, дарування, міни, передачі до статутного капіталу третіх осіб, застави, найму (оренди), безоплатного користування).
Ухвала суду про забезпечення позову обґрунтована нормами статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність», статті 363 ГК України та Міжнародних стандартів аудиту, відповідно до яких аудит –це дослідження стану фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання на предмет її законності, достовірності та інш., причому забезпечення незмінності складу майна Заводу має забезпечити достовірність аудиторської перевірки його майнового стану на момент розгляду справи № 41/89пн по суті та на момент захисту судом порушених прав Громадянина, оскільки є наявними фактичні дані щодо проведення відчуження Заводом власних активів. Зміна складу майна Заводу на момент вчинення аудиторської перевірки, необхідність проведення якої визнана судом, порівняно зі станом майнових активів Заводу на момент звернення Громадянина за захистом до суду –порушить захищене судом право Громадянина в контексті предмету спору на отримання достовірної інформації в перебігу аудиторської перевірки.
Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Донецької області у справі № 41/89пн при вжитті заходів забезпечення позову, а також заперечуючи обставини й висновки, встановлені ухвалою господарського суду Донецької області, Завод звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн, обґрунтовуючи її тим, що Донецьким апеляційним господарським судом 08.08.11 року у справі № 41/89пн вже було скасовано заходи забезпечення позову у формі заборони відчужувати майно Заводу, вжиті за аналогічних підстав, окрім того, застосовані судом заходи забезпечення позову не можуть забезпечити реальне виконання рішення суду та не спрямовані на захист цивільних прав Громадянина.
Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції Завод розцінює як таку, що прийнята в порушення норм процесуального права, тому просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу суду.
За змістом відзиву Громадянина на апеляційну скаргу, останній вважає ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн цілком законною та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, враховуючи те, що право Громадянина на проведення аудиту має реалізовуватися через дослідження та оцінку активів Заводу станом на момент захисту цивільного права, оскільки протизаконна, на думку Громадянина, діяльність керівництва Заводу, призводить до негативного фінансового стану суб’єкта господарювання та порушення прав акціонера Громадянина.
Суд перебував у нарадчій кімнаті 07.09.11 року з 1345 до 1350 години.
Заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції має бути залишеною без змін, виходячи з наступного.
Виходячи з положень норм статті 66 ГПК України, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи в разі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення господарського суду, або як попереджувальний засіб завдання значної шкоди заявнику. Вжиття означених заходів спрямоване, в першу чергу, на реальне поновлення судом прав позивача, з метою запобігання ситуаціям, коли захист прав потерпілої від господарського правопорушення сторони є неможливим через відсутність у відповідача необхідних коштів, активів або іншого спірного майна.
13.09.10 року акціонер Громадянин, що володіє 40,822% простих іменних акцій Заводу, звернувся до голови правління Заводу з письмовою вимогою щодо проведення аудиту діяльності. Доказом надіслання 15.09.10 року зазначеної вимоги слугує фіскальний чек № 3327.
Водночас, жодних доказів надання відповіді Заводом на звернення Громадянина від 13.09.10 року або вчинення акціонерним товариством конклюдентних дій, які б свідчили про допуск аудитора до проведення аудиторського дослідження фінансово-господарської діяльності Товариства протягом передбачених частиною 6 статті 75 Закону України «Про акціонерні товариства»десяти днів з моменту звернення Громадянина до Заводу –суду відповідачем не пред’явлено.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн право Громадянина на проведення аудиторського дослідження діяльності суб’єкта господарювання Заводу –визнано таким, що підлягає захистові.
Виходячи зі змісту статті 363 ГК України, статті 3 Закону України «Про аудиторську діяльність»та рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.01.01 № 5, аудитом вважається засіб контролю за діяльністю суб’єкта господарювання, який полягає у встановленні достовірності, законності та повноти фінансової звітності та перевірки фінансово-господарського стану такого суб’єкта. Через проведення аудиторської перевірки відсвітлюється всебічна інформація щодо класифікації та оцінки активів, достовірність бухгалтерського обліку, реальність зобов’язань та наявних прав, підтвердження правильності та адекватності визначення власного капіталу суб’єкта господарювання, його структури та призначення.
Згідно рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про схвалення нової редакції Рекомендацій щодо обрання акціонерним товариством аудиторів фінансової звітності»від 30.06.10 № 1034, аудитом є перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Відповідно до Рекомендації Аудиторської палати щодо порядку підбору та призначення акціонерним товариством аудиторів фінансової звітності від 30.10.03 № 128 –наслідком проведення аудиту є аудиторський висновок, тобто офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.
Враховуючи означене, судова колегія поза всяким розумним сумнівом вважає, що результатом проведення аудиторської перевірки Заводу буде складання аудиторського висновку, яким буде відображено стан фінансово-господарської діяльності Заводу на певний момент часу, а не дослідження стану фінансово-господарської діяльності зазначеного суб’єкта в динаміці протягом усього періоду діяльності Заводу з моменту його створення.
Означений моментом, станом на який провадитиметься дослідження фінансово-господарської діяльності Заводу, має бути момент звернення Громадянина до суду за захистом порушених прав, оскільки метою господарського судочинства в силу статті 1 ГПК України є вирішення спорів визначеної законом категорії, яке спрямоване на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів, тому судовий захист надається у тому обсязі та на тих підставах, які існували на момент звернення позивача до суду. Правовий інтерес Громадянина у справі № 41/89пн полягає саме у визначенні фактичних даних щодо діяльності Заводу у момент порушення права, а не у формальному здійсненні аудиторської перевірки станом на будь-який момент.
Враховуючи означене, аудит фінансово-господарської діяльності Заводу, обов’язковість проведення якого визначена рішенням господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн, має бути проведений на підставі документів первинної бухгалтерської документації, у межах активів та зобов’язань останнього, які існували на момент звернення позивача до суду та захисту судом його порушеного права, причому вчинення відповідачем дій щодо відчуження власного майна (що підтверджується роздруківкою з інтернет-ресурсу www.emarket.ua від 08.08.11 року) призведуть до зміни складу майнових активів Заводу, питомої ваги активів, зобов’язань, власного капіталу Заводу та неможливості встановлення повних та достовірних показників фінансово-господарської діяльності Заводу станом на момент порушення корпоративних прав акціонера Громадянина.
Оскільки судова колегія не володіє даними щодо моменту фактичного та повного виконання у майбутньому рішення господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн (норми частини 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»визначають строк виконання такого рішення суду до двох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження) –вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову має сприяти визначенню достовірних даних щодо фінансово-господарської діяльності Заводу станом на момент порушення прав позивача.
Посилання відповідача на зміст постанови Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.11 року у справі № 41/89пн –не береться до уваги через невирішення по суті на момент прийняття зазначеного судового рішення спору між сторонами у справі № 41/89пн, а також через інший характер вжитих на той момент господарським судом заходів забезпечення позову, які забороняли відчуження усього майна Заводу, що могло призвести до зупинення господарської діяльності Заводу та суперечило би нормам частини 5 статті 19 ГК України та судовій практиці, відображеній в пункті 44 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».
Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову вважаються безпосередньо пов’язаними з предметом спору та такими, що спрямовані на захист порушених прав Громадянина.
За таких обставин у суду апеляційної інстанції є всі підстави погодитись з правовою позицією суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вона ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній ухвалі місцевого господарського суду, та не тягнуть за собою скасування цього судового акту.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства «Торезький завод залізобетонного шахтного кріплення»на ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 09.08.11 року у справі № 41/89пн про вжиття заходів забезпечення позову –залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Є.Мєзєнцев
Суддя Н.Величко
Суддя З.Азарова