донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.11.2011 р.           справа №11/145

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівПриходько І. В.,

Донця О. Є., Ломовцева Н.В.

за участю  

представників сторін:                                                                             

від позивача:ОСОБА_1 - за довіреністю;;

від відповідача:ОСОБА_2 –за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів»м. Костянтинівка Донецької області

на рішення господарського судуДонецької   області

від28.09.2011р.

у справі№11/145     (суддя Сич Ю.В.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Мосбудінвест»м. Костянтинівка Донецької області

до відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів»м. Костянтинівка Донецької області

простягнення 145 231,63 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мосбудінвест»(далі – позивач)  звернулось  до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів»(далі –відповідач) про стягнення 145 231,63 грн., у тому числі: заборгованості в сумі 106 396, 80грн. та пені в сумі 38 834, 83грн.

Ухвалою від 15.11.2010р. господарський суд Донецької області зупинив провадження у справі № 11/145 у зв’язку із розглядом пов’язаної с нею справи № 43/231пд на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою  суду від 08.08.2011р. і провадження у справі № 11/145 було поновлено.

Під час розгляду справи позивач надав заяву від 30.08.2011р р. про збільшення позовних, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 106 396,80 грн., інфляційні витрати у розмірі 28 842,17 грн. 3 % річних у розмірі 9 222,30 грн. та пеню у розмірі 38 834, 83 грн. Уточнення прийнято судом не було з мотивів того, що позивачем фактично заявлено про зміну предмету позову  та  розглядались  первісні  позовні  вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.09.2011 р. у справі №11/145 позовні вимоги задоволені частково та присуджено до стягнення заборгованість в сумі 106 396, 80 грн., відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1 063,97 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 172,89 грн. У вимогах про стягнення  пені в сумі 38 834, 83 грн. -відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду в задоволеній частині мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, щодо відмови у задоволенні вимог про стягненні пені –спливом строку позовної давності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не було надано належної оцінки наданим відповідачем доказам, що підтверджують факт невиконання позивачем підрядних робіт за договором № 9-11 від 03.11.2008 р.

Скаржник у судовому засіданні 15.11.2011 р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні  15.11.2011 р.  вимоги скаржника не визнав, вважає рішення суду від  28.09.2011 р. обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Розглянув матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, суд встановив наступне.

03.11.2008 р. між сторонами укладено договір підряду № 9-11 (далі –Договір), згідно якого за дорученням замовника, підрядник зобов’язується виконати визначену роботу на умовах цього договору, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити її (п.1.1 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторони встановили, що він вступає в силу  з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов’язань. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін (копія - том 1 а.с.8-12).

Згідно п.п. 1.2, 1.3, 3.1 Договору перелік та кількісні характеристики робіт  встановлюються сторонами згідно проектно-кошторисної документації, їх вартість  становить 367 662 грн. з ПДВ і може змінюватись за згодою сторін за настання умов відповідно до п. 3.3 Договору.

На виконання умов вказаного пункту Договору сторонами підписаний локальний кошторис № 7-1-1 від 03.11.2008 р., яким визначено найменування об’єкту, перелік, кількість та одиниця виміру виконаних робіт (копія –том 1 а.с.17-21).

З матеріалів справи, а саме копій Акту виконаних робіт форми КБ-2в за листопад 2008 р., що підписаний сторонами 28.11.2008 р. без будь-яких зауважень,, платіжного доручення № 412 від 04.12.2008р., вбачається, що позивачем на виконання умов Договору протягом листопада 2008 р. були  виконані роботи на суму  136 396, 80 грн.,  а відповідачем здійснено часткову оплату виконаних за Договором робіт на суму 30 000грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Розглянувши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, тому при врегулюванні спору між сторонами підлягають застосуванню положення Глави 33 Господарського кодексу України та Глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплати виконану роботу.

Частиною 5 ст. 321 Господарського кодексу України, що кореспондується приписами ст. 854 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо сторони  у  договорі  не  встановили  попередньої оплати  виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Сторонами за умовами Договору (п.п. 3.6.1-3.6.3 Договору) передбачено сплату замовником авансу в розмірі 50% відсотків вартості робіт з подальшою поетапною  оплатою виконаних робіт на підставі виставлених підрядником рахунків, при цьому  кінцевий розрахунок за цим договором повинен бути здійснений не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт за цим договором.

Враховуючи той факт, що акт виконаних підрядних робіт підписано 28.11.2008 р., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що  кінцевий строк оплати за виконані роботи - 03.12.2008р.

Як вже встановлено, відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних за договором робіт на суму 30 000 грн.,  що сторони по суті у письмових пояснення до суду обох інстанцій не спростовували.

Отже, враховуючи доведення матеріалами справи того факту, що за Договором підрядні роботи виконано на суму 136 396, 80грн., які фактично оплачені замовником лише на суму 30 000грн., місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наразі у відповідача перед позивачем  наявний борг за Договором в розмірі                   106 396, 80грн.

В обґрунтування заперечень проти позову та доводів апеляційної скарги відповідач  посилався  на той факт, що фактично роботи позивачем не виконувались, а в.о. голови правління підприємства відповідача Василенко В. В. підписав договір та акт виконаних робіт за вищенаведеним договором підряду без наміру досягти певних правових наслідків.

Проте, судова колегія не може погодитися з вказаними доводам апелянта, оскільки, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами зустрічних зобов’язань за Договором.

Крім того, безпідставним є посилання апелянта  як на доказ фіктивності Договору підряду № 9-11,  на копію постанови про порушення кримінальної справи від 03.08.2010 р., оскільки вказану кримінальну справу відносно Василенка В. В. порушено за фактом зловживання службовим становищем щодо підписання договору купівлі-продажу № 60-1/08 від 03.09.2008 р., тобто іншого правочину, який не є підставою позову у дані справі.

В  матеріалах  справи  відсутні  будь-які  інші  докази  стосовно  притягнення  Василенко В.В.  до  кримінальної  відповідальності  або   вирок  суду  з  кримінальної  справи.

З огляду на викладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі  38 834, 83 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до умов  п. 7.4 Договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на дату нарахування пені.  

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову в цій частині у відповідності до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України прийняв заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності та виходив з того, що позивачем пропущено зазначений строк (том 2 а.с.23).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо стягнення пені за невиконане грошове зобов’язання у розмірі 106 396, 80грн. починається з 04.12.2008р. та закінчується 03.06.2010р., в той час як позовна заява подана через канцелярію суду 29.06.2010р., тобто, після спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.  

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення статті 267 Цивільного кодексу України щодо наслідків спливу позовної  давності, не  визнав поважних  причин у відновленні цього строку, що є підставою для відмови від позові  в цієї частині.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта колегією суддів до уваги не приймаються як юридично неспроможні та такі, що не спростовують висновків місцевого господарського суду.  

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 р. у справі №11/145 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Завод обважнювачів»м. Костянтинівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 р. у справі №11/145 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 28.09.2011 р. у справі №11/145 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам у справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського  суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний  строк.

Головуючий суддя                                                                        І. В. Приходько

                     Судді                                                                        О. Є. Донець

                                                                                                       Н.В.Ломовцева

                                                  Надруковано:  прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС