Справа 22ц-10997                                               Головуючий у першій

Категорія 21(1)                                                     Інстанції КоноваленкоМ.І.

Доповідач Соколан Н.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

14 червня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Барильської А.П.

Суддів - Соколан Н.О.,Ляховської І.Є.

при секретарі - Бадалян Н.О. за участю позивача ОСОБА_1

та представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Відділення Фонду Бершадської

Людмили Станіславівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2, який діє за довіренністю та в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про відшкодування моральної шкоди, одноразової допомоги

Встановила:

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_2, який діє за довіренністю та в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалені нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права .Зокрема на думку скаржника, суд не взяв до уваги, що позивач працюючи тривалий час у шкідливих умовах на шахті «Комсомолка» ВАТ «КЗРК» отримав професійне захворювання та згідно висновку МСЕК № 055953 від 9.11.1994 року був визнаний інвалідом 3 групи з втратою 40 % професійної працездатності безстроково, а тому відповідальність за відшкодування шкоди з 2001 року від роботодавця переведено до Відділення Фонду. Позивачу, як застрахованій особі Відділення Фонду повинно виплатити одноразову допомогу у розмірі 8800 грн, моральну шкоду у розмірі 75000грн.

Рішенням Тернавського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2006 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального і процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог у зв'язку з тим, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що призвели втрату працездатності» вступив в дію з 01 квітня 2001 року.

Згідно роз'яснень п.5 Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди», оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набув чинності законодавчий акт, який визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках і коли були вчинені дії, якими заподіяна шкода.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачу вперше була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 40% висновком ЛТЕК від 9.11. 1994 року та позивач був визнаний інвалідом 3 групи безстроково.

Таким чином, на момент встановлення позивачу професійного захворювання, первинного огляду і встановлення стійкої втрати професійної працездатності, відшкодування моральної шкоди було передбачено п.П «Правил...» відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 року № 472 з подальшими змінами і доповненнями, відповідно до якого, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати у вигляді одноразової грошової виплати, розмір якої визначається рішенням суду і не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат, а відшкодування одноразової допомоги відповідно Закону України «Про охорону праці» покладено на роботодавця.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, і не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦГТК України, колегія суддів, -УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2, який діє за довіренністю та в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.