КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2011                                                                                           № 37/145

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій  Л.М.

суддів:             

за участю представників сторін:          

від позивача:          ОСОБА_1 – представник, дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011;

від відповідача:          Пахольчук А.М. – голова правління;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-3"

на рішення Господарського суду          міста Києва від          20.07.2011

у справі          № 37/145  (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до          Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-3"

про          стягнення 128 948,49 грн.

            На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 26.09.2011 та 09.11.2011 оголошено перерву до 17.10.2011 та 23.11.2011, відповідно, а ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 розгляд апеляційної скарги у справі № 37/145 відкладено на 09.11.2011.

              Розпорядженнями секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб’єктами Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 № 01-23/3/2 та від 22.11.2011 № 01-23/3/5 змінювався склад колегії суддів.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 37/145 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 38 662,54 грн. основного боргу, 11 335,97 грн. інфляційної складової боргу, 4 156,20 грн. трьох відсотків річних, 8 633,31 грн. пені, 628,18 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 52 000,00 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 1630574 від 01.04.1999 та додатками до нього за період з 01.11.2009 до 01.12.2010 припинено; у решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що з наданого позивачем 27.05.2011 уточненого розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості з відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 1630574 від 01.04.1999 та додатками до нього вбачається, що станом на 01.05.2011 борг відповідача становить 90 662,54 грн.; в даному уточненому розрахунку не були враховані оплати згідно із платіжними дорученнями № 56 від 20.05.2011 на суму 35 000,00 грн. та № 68 від 31.05.2011 на суму 17 000,00 грн.; оскільки частина основного боргу в розмірі 52 000,00 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору; посилання відповідача на те, що він не має боргу перед позивачем, тому що позивач неправомірно змінив умови договору № 1630574 від 01.04.1999 з додатками до нього в частині тарифів на теплову енергію, суд визнав помилковим, оскільки згідно з умовами договору відповідачу повідомлялось про зміну тарифів на теплову енергію за розпорядженнями КМДА, позивачем надані суду  листи № 048-21-12373/1630574/6 від 02.11.2009, від 27.05.2009, від 04.03.2009 та від 03.02.2009 з відмітками про їх вручення представнику відповідача; дані листи визначені позивачем як невід’ємна частина договору на постачання теплової енергії від 01.04.1999 № 1630574; судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, відповідно до якого стягненню з відповідача за період з грудня 2009р. до травня 2011р. підлягають 11 335,97 грн. інфляційних нарахувань; оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1630574 від 01.04.1999 та додатками до нього станом на 01.12.2010, то з нього, на підставі статті 625 ЦК України, підлягає стягненню 4 156,20 грн. три відсотки річних; згідно з уточненим розрахунком позивача, перевіреним судом, за порушення грошового зобов’язання за договором № 1630574 від 01.04.1999 та додатками до нього за період з червня 2010р. до листопада 2010р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 8 663,31 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 37/145 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у частині стягнення 38 662,87 грн. основного боргу, 11 335,97 грн. інфляційної складової боргу, 4 156,20 грн. трьох відсотків річних, 8 633,31 грн. пені та судових витрат залишити без задоволення, в іншій частині рішення залишити без змін; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що договором від 01.04.1999 про надання на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630574 (п. 9.5) передбачено, що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов’язковим складанням письмового документа; додатком № 2 до договору № 1630574 позивач та відповідач погодили тариф за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без ПДВ для розрахунків із опалення та гарячого водопостачання – 54,42 грн.

На думку скаржника, господарський суд першої інстанції у рішенні помилково розрахував борг, заявлений позивачем, оскільки визнав встановленими обставини, які не були доведені під час судового засідання, зокрема, щодо одностороннього підвищення тарифів з боку позивача, що згідно із п. 9.5 порушує умови договору № 1630574; судом не враховано, що згідно із додатком № 4 до договору № 1630574 відповідач щомісяця отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; також не враховано доводи відповідача щодо обов’язковості державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІV, Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, та безпідставно застосовував тарифи, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, зокрема, від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333, від 31.05.2010 № 392, що не пройшли державну реєстрацію та не набрали чинності відповідно до закону.

Скаржник зазначає, що ним було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 7/782, оскільки суд за своєї обмеженості позовними вимогами не мав компетенції встановити сальдо на початок розрахункового періоду позовних вимог за договором № 1630574.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на те, що зміна тарифів не є зміною умов договору № 1630574, оскільки відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору сторони домовились між собою, що у правовідносинах, що виникли між ними, вони керуються тарифами, встановленими "постачальнику" затвердженими Розпорядженнями КМДА; згідно із п. 3 додатку № 3 до договору № 1630574 передбачено, що можливе змінення тарифів в період дії договору; розпорядженнями КМДА одночасно зі зміною тарифів на теплову енергію для виробників, змінено тарифи для населення, про зміну яких відповідачу відомо, оскільки мешканцям житлового будинку, який знаходиться на балансі відповідача, виставлялись рахунки за тарифами, які діяли у період з листопада 2009р. по грудень 2010р.

Відповідачем подано клопотання від 17.10.2011 про зупинення провадження у справі № 37/145 на підставі ст. 79 ГПК України до вирішення справи № 7/782.

Розглянувши, колегія суддів відмовила у задоволенні поданого клопотання, оскільки, враховуючи підстави та предмет позову у справі № 37/145, дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 79 ГПК України для зупинення провадження у справі № 37/145.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 105 662,54 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 9 836,71 грн. інфляційної складової боргу, 3 473,53 грн. 3% річних, 9 975,71 грн. пені та судових витрат.

На підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 90 662,54 грн. боргу за спожиту теплову енергію станом на 01.05.2011, 8 663,31 грн. пені, 13 307,49 грн. інфляційної складової боргу, 4 156,20 грн. 3% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630574 (далі договір № 1630574).

Згідно із загальними положеннями Статуту позивача, зареєстрованого 13.04.2011 за № 10701650034000153, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго", відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно із п. 2.1 договору № 1630574 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

У п.п. 2.2.1, 2.3.1, 2.3.2 договору № 1630574 сторонами погоджено, що позивач, за договором енергопостачальна організація, зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач, за договором абонент, додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Даними облікових карток, відомостей обліку споживання теплової енергії, наявних у матеріалах справи, підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 01.11.2009 по 01.12.2010 теплової енергії за договором № 1630574 на загальну суму у розмірі 312 136,37 грн.

Позивач вказує, що свої зобов’язання за договором № 1630574 у період з 01.11.2009 по 01.12.2010 відповідач виконав частково, внаслідок чого виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, на 01.05.2011, становила суму у розмірі 90 662,54 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в уточненому розрахунку ціни позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію згідно із договором № 1630574, не були враховані оплати згідно із платіжними дорученнями № 56 від 20.05.2011 на суму 35 000,00 грн. та № 68 від 31.05.2011 на суму 17 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та платіжні доручення № 56 від 20.05.2011 та № 68 від 31.05.2011, які свідчать про часткову сплату відповідачем заборгованості за отриману теплову енергію згідно із договором № 1630574 після пред’явлення позову, провадження у справі в частині боргу в сумі 52 000,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Доказів належної оплати отриманої теплової енергії за договором № 1630574 у встановленому порядку, як і доказів оскарження кількості поставленої теплової енергії, до суду не подано і не міститься у матеріалах справи.

Із наданих позивачем, на виконання ухвали апеляційного господарського суду від 17.10.2011, документів, вбачається, що позивачем при нарахуванні вартості наданих відповідачу послуг за договором № 1630574 застосовані тарифи, встановлені розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація): № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2010.

За приписами ч.6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005, № 2633-IV (далі – Закон № 2633-IV), до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону № 2633-IV тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими; тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1192 від 15.10.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" на виконання рішення Київської міської ради від 13.10.2009р., з урахуванням Меморандуму про порозуміння між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), НАК "Нафтогаз України", АК "Київенерго" щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу міста Києва під час опалювального сезону 2009/2010 років, відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. № 955, з метою недопущення зупинки підприємств, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги, в межах функцій органу місцевого самоврядування затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам житлових будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню, за виключенням теплової енергії, що відпускається ЗАТ "ЕК "ДАРтеплоцентраль" через теплові пункти, які знаходяться на балансі АК "Київенерго", та введено в дію з 01.10.2009.

Дане розпорядження втратило чинність з 01.01.2010 згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 № 1333.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1333 від 30.11.2009 затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго". Вказане розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №1333 від 30.11.2009 втратило чинність 31.05.2010 згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації за № 392.

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 392 від 31.05.2010 затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго".

Отже, розпорядження КМДА від 15.10.2009 №1192, від 30.11.2009 №1333 та від 31.05.2010 №392 були чинними протягом спірного періоду, а тому правомірно застосовано позивачем.

Таким чином, у зв’язку із порушенням умов договору № 1630574 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлену теплову енергію на загальну суму у розмірі 38 662,54 грн.

Згідно з п.п. 2, 3 додатку № 4 до договору № 1630574 відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання та розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем за договором  № 1630574, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру суми інфляційних втрат та задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 11 335,97 грн., а також 3 % річних в сумі 4 156,20 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до договору № 1630574 сторони погодили, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3  цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача щодо суми пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 8 633,31 грн.  

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

            Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Як вже зазначалось, тарифи, застосування яких передбачено договором № 1630574, є регульованими, а не договірними, тому у відповідача немає підстав посилатись на положення пункту 9.5 договору, адже положення цього пункту стосуються змін лише тих умов, щодо яких відсутні вказівки нормативних актів.

Щодо можливості змін тарифів в період дії договору, то про це сторонами погоджено в п. 3 додатку № 3 до договору № 1630574.

Також в п. 4 зазначеного додатку сторони передбачили, що розмір податку на додану вартість визначається чинним законодавством України. Проте, хоча протягом спірного періоду був чинним Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР, яким передбачено податок на додану вартість у розмірі 20%, у контррозрахунку відповідачем нарахована плата без ПДВ.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, саме відповідач, якщо вважає, що ним здійснено переплату коштів на початок спірного періоду, повинен надати докази розміру такої суми та наявності підстав для врахування їх у спірному періоді.

Оскільки у справі № 37/145 є всі матеріали, які надають можливість розглянути цю справу, а також здійснити перегляд судового рішення в апеляційному порядку, то відсутні підстави вважати, що справа № 37/145 є пов’язаною зі справою № 7/782.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2011 у справі № 37/145 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 37/145 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.11.11 (відправлено)