Справа № 2-2103/11

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р.  Ленінський районний суд міста Севастополя  у складі : головуючого судді - Борка А.Л.

при секретарі-           Грищенко Ю.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду  міста Севастополя цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_1 до ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз» ,3-я  особа голова  правління  ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз», про поновлення на роботі ,стягнення середнього заробітку  за  час вимушеного прогулу, моральної шкоди та  витрат  на  юридичну допомогу суд ,  -

   в с т а н о в и в   :

15.02.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації «Севастопольгаз» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на юридичну допомогу.  Свій позов позивач обґрунтовує тим, що з 01 січня 2005 року він працював начальником газонаповнювальної станції ВАТ по газопостачанню і газифікації «Севастопольгаз». 19 січня 2011 року позивач був звільнений з роботи у зв’язку з втратою довіри з боку власника за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення у зв’язку з втратою довір’я  до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу є винні дії працівника,  який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності,  якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я.

Позивач не обслуговував безпосереднього і грошові цінності., оскільки будучи начальником газонаповнювальної станції, не приймав транспортні засоби та інші матеріальні цінності під звіт і на зберігання не отримував.

На день пред’явлення позову до суду він перебував у вимушеному прогулі 19 робочих днів - з 20 січня 2011 року по 15 лютого 2011 року. За цей час на  думку позивача відповідач зобов’язаний виплатити на його користь заробітну плату у сумі -  8043,77 грн.

Позивач вважає, що йому також завдано моральну шкоду у зв’язку з незаконним звільненням з роботи, що привело його до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Своїми діями відповідач позбавив його права на звернення до Державної служби зайнятості для отримання виплат по безробіттю та подальшого пошуку іншої роботи, що позбавило позивача можливості забезпечувати свою сім’ю  - дружину та трьох дітей, два з яких неповнолітні. Такі неправомірні дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди, яку він оцінив  у  50 000 грн.

У зв'язку з порушенням відповідачем законних прав та інтересів позивача він був вимушений звернутися за правовою допомогою, що спричинило витрати у розмірі 3000 грн.

У судовому засіданні позивач уточнив та збільшив позовні вимоги та просив, поновити його на роботі начальником газонаповнювальної станції ВАТ по газопостачанню і газифікації «Севастопольгаз»; стягнути з ВАТ по газопостачанню і газифікації «Севастопольгаз» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі   88058,14 грн.;   відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн.; витрати на оплату правовій допомоги в розмірі 3000 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був неодноразово належним чином  повідомлений  про час  та місце розгляду  справи і  від  нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності та повідомлень про поважні причини  неявки в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, вважає позов обґрунтованим та підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач працював у ВАТ по газопостачанню і газифікації «Севастопольгаз» з 09 квітня 1996 року (наказ про прийом № 37-к від 08 квітня 1996 року), з 01 січня 2005 року був переведений на посаду начальника газонаповнювальної станції (наказ № 117-п від 30 грудня 2005 року. Наказом № 9-п від 19 січня 2011 року був звільнений відповідачем з 19 січня 2011 року у зв'язку з втратою довіри з боку власника за п. 2 ст. 41 КЗпП України. До трудової книжки позивача, відповідно, був внесений запис про звільнення за вказаною підставою.

Звільнення позивача проведене відповідачем незаконно, з грубим порушенням законодавства про працю, з таких підстав.

У наказі про звільнення позивача № 9-п від 19 січня 2011 року вказано, що при виконанні своїх посадових обов'язків позивач, будучи відповідальною особою, в обов'язки якого входить забезпечення ефективної і безаварійної роботи газонаповнювальної станції, в період з серпня по грудень 2010 року допустив експлуатацію транспортних засобів газонаповнювальної станції що перевозили небезпечні вантажі без відповідних дозвільних документів, внаслідок чого були створені передумови до виникнення надзвичайних ситуацій з тяжкими наслідками. А також, в результаті проведеною комісією ВАТ «Севастопольгаз» 15 грудня 2010 року перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності газонаповнювальної станції, визнана незадовільною, що виразилося в падінні доходів від реалізації зрідженого газу і перевищенні витрат грошових коштів над витратами, передбаченими плановими показниками.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який  безпосередньо  обслуговує грошові або товарні цінності, якщо  ці  дії  дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Із сенсу п. 2 ст. 41 КзпП України слідує, що власник або уповноважений ним органу вправі розірвати трудовий договір у разі здійснення працівником винних дій, які дають підставу для втрати до нього довіри з боку власника або уповноваженого ним органу, тільки якщо працівник безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності. Товар в розумінні п. 2 ст. 41 Кзпп - це матеріальні цінності, які прийняті на зберігання, які зберігаються на складі, які відпускаються з складу, з торгового залу, іншого сховища. Працівник не може бути визнані такими, що безпосередньо обслуговують товарні цінності та звільнені у зв'язку з втратою довіри, оскільки матеріальні цінності під час їх використання працівником в процесі праці не мають ознаки товару.

Відповідно до п. 28 Пленуму Верховного Суду України  "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням,  розподілом і  т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення  операцій  з  матеріальними  цінностями).  

У тлумаченні, яке дає пункту 2 статті 41 КЗпП  пункт 28 Пленум Верховного Суду України  "Про практику розгляду судами трудових спорів" слід розуміти, що безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийом, зберігання, транспортування, розподіл і тощо. Звідси слід зробити висновок про те, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності, - це особи, які отримують їх під звіт. Позивач, будучи начальником газонаповнювальної станції, не приймав транспортні засоби та інші матеріальні цінності під звіт і на зберігання не отримував, тому ніяким чином він не може вважатися особою, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності, і відповідно і грошові цінності, оскільки не обслуговував безпосереднього і грошові цінності.

Як випливає з  п. 2 ст. 41 Кзпп України іншою підставою для звільнення працівника у зв'язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. При цьому власник або уповноважений їм орган зобов'язаний довести наявність провини працівника. Відповідач у наказі про звільнення не довів наявності в діях працівника конкретних порушень, не довів провину працівника в цих порушеннях, оскільки в посадові обов'язки позивача не входило здійснення контролю за експлуатацією транспортних заходів газонаповнювальної станції та за оформлюванням відповідних дозвільних документів, з чого слідує, що позивач не ніс відповідальності за експлуатацією транспортних засобів, які закріплені за газонаповнювальної стацією. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що винні дії позивача відсутні.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України у разі незаконного звільнення з роботи, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином суд прийшов  до висновку   про обгрунтованність позовних вимог  та необхідністю їх  задоволення.

У зв’язку з незаконним звільненням позивач перебуває у вимушеному прогулі з 20 січня  2011 року. Станом на 17 листопада 2011 року з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток у розмірі 88058,14 грн.

Проаналізував надані  позивачем обґрунтування  спричинення  йому   моральної  шкоди,керуючись вимогами  ст. 237-1  КЗпроПрацю  України   суд прийшов  до висновку про необхідність  відмовити  позивачу  у задоволенні позову  в цій  частині.   Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати, оскільки позивач під час звернення  до суду  був звільнений від їх сплати, а також витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. згідно з договором доручення № 2 від 24.01.2011, квитанцій про оплату правовій допомоги.

У зв язку  із  задоволенням позовних вимог на  підставі  вимог

ст.367  ЦПК  України   в частині  поновлення  позивача  на роботі  та  стягнення на його користь  середнього заробітку за  один  місяць  у розмірі – 8 043,77 грн. рішення  суду  підлягає  негайному  виконанню.

        Керуючись вимогами ст.ст.41,235,237-1 КЗпроПрацю України,      ст.ст.10,79-88,212-218,293,294,367,368  ЦПК України суд, -

                                                               в и р і ш и в  :

     Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково .

     Поновити ОСОБА_2 на посаді  начальника газонаповнювальної станції ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз» з  19.01.2011 року.

      В частині поновлення ОСОБА_2 на посаді  начальника газонаповнювальної станції ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз» з  19.01.2011 року та  стягнення  на  його користь середнього заробітку за один  місяць  у розмірі  - 8043,77 грн.   допустити рішення суду  д о    н е г а й н о г о    виконання.

    Стягнути на користь ОСОБА_2 з ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз» середній  заробіток  за  час  вимушеного прогулу  у розмірі – 88 058,14 грн.  та  витрати на  правову  допомогу  у  розмірі - 3000 грн.

        В частині стягнення моральної шкоди відмовити у  задоволенні  позовних вимог .

      Стягнути з ВАТ по газопостачанню  і газифікації «Севастопольгаз»  на користь  держави  судові  витрати, а  саме   державне мито у розмірі  -  8,5 грн. грн. та  витрати на  ІТЗ  у розмірі 120 грн. .( отримувач ІТЗ: державний  бюджет Ленінського району у м.Севастополі,код ЄДРПОУ : 24035598 код платежу- 22 050001 ,рр : 31216259700007,банк ГУДК в м.Севастополі,МФО : 824509,призначення  платежу – за  ІТЗ для  Ленінського райсуду  м.Севастополя ).

      З повним рішенням  суду сторони  можуть ознайомитись  23.11.2011  року.

       Копію  рішення суду направити в адресу відповідача та

3-ї  особи по справі.

      Апеляційна  скарга  на  рішення  суду може  бути подана на  протязі  10-ти днів до Апеляційного суду міста  Севастополя  через Ленінський  районний суд міста Севастополя.

Головуючий:                                                                                           А.Л.Борко