ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.                                                            Справа № 5023/7574/11

вх. № 7574/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01/62юр/4618 від 14.06.2011 року

відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа < Текст > 

до  ПП "Спектр", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 20407,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача  про стягнення 20407,40 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 05-4740 від 01 серпня 2004 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з вартості електричної енергії в розмірі 20285,28 грн. (де: тарифна складова-16904,44 грн., ПДВ 20 %-3380,84 грн.), 55,26 грн. пені, 10,71 грн. 3 % річних, 56,15 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (де: КРЕ-46,79 грн., ПДВ на КРЕ-9,36). Також до стягнення заявлені  судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/7574/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10 жовтня 2011 року об 11:30.

В призначене судове засідання 10  жовтня 2011 року позивач з'явився, позов підтримав, проте вимоги ухвали суду від 12 вересня 2011 року не виконав.

В призначене судове засідання 10 жовтня 2011 року відповідач не з'явився, 03 жовтня 2011 року на адресу суду повернулась ухвала суду від 12.09.2011р., яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 10 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2011 року о 10:00.

В призначене судове засідання 31 жовтня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, через канцелярію суду, до матеріалів справи надав клопотання про продовження строку розгляду справи № 5023/7574/11 (вх. № 33163).

В призначене судове засідання 31 жовтня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши  клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 5023/7574/11 (вх. № 33163), суд визнав його таким, що підлягає задоволенню, а строк розгляду справи - продовженню, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, на п’ятнадцять днів до 23 листопада  2011 року.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2011 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи № 5023/7574/11 (вх. № 33163) задоволено, строк розгляду справи продовжено на п’ятнадцять днів, до 23 листопада 2011 року та розгляд справи відкладено на 14 листопада 2011 року.

В призначене судове засідання 14 листопада 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 22994) надав витяг з ЄДРПОУ станом на 02.11.2011 року стосовно відповідача, відповідно до якого юридична адреса відповідача збігається з адресою, що вказана в позовній заяві.

В призначене судове засідання 14 листопада 2011 року відповідач не з'явився, 04 та 15 листопада 2011 року на адресу суду повернулись ухвали суду від 10 та 31 жовтня 2011 року, які були направлені на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01 серпня 2004 року між позивачем та відповідачем - Приватним підприємством "Спектр" укладено договір постачання електричною енергією № 05-4740 (далі - Договір), пролонгований відповідно до п. 9.11 вищевказаного договору в частині розрахунків до їх повного погашення.

В силу вимог Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.  

Згідно п. 2. спірного договору, Постачальник (позивач) електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до умов спірного договору.

Відповідно до п.1 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії № 5-4740 від 01.08.2004 року, розрахунковий період встановлено споживачу з 20-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п.5 вищевказаного додатку, відповідач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений  споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 4.5 цього додатку також було передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, включаючи ПДВ. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата, за який період здійснюється оплата, номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.

Позивач - АК «Харківобленерго», як Постачальник, свої зобов’язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору від 01 серпня 2004 року в період з червня 2011 року по липень 2011 року,  станом на 01.08.2011 року поставив відповідачеві  електроенергію.  Але відповідач не виконав належним чином договірні зобов’язання,  у зв'язку з чим у нього перед позивачем за вказаний період утворилась заборгованість по товарній продукції (електричної енергії)  в розмірі 16904,44 грн.

Нарахування товарної продукції проводиться відповідно до тарифів на електроенергію, що встановлюються і регулюються відповідним уповноваженим органом Кабінету Міністрів України в особі Національної комісії регулювання електроенергетики України та обов'язкові для застосування усіма підприємствами, установами та організаціями.

У відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 3380,84 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно  до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу по товарній продукції (електричній енергії) в розмірі 20285,28 грн. (тарифна складова - 16904,44 грн. та ПДВ 20%-3380,84 грн.).

Крім того, станом на 01.08.2011 року у відповідача перед позивачем за вищевказаний період існує борг за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 46,79 грн.

Відповідно до п. 2.2.7 спірного договору, відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника (позивача) та електроустановками споживача згідно з додатком № 4А «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».

При укладанні Договору сторони дійшли згоди, та підписали додаток № 4А (Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії).

Згідно Правил користування електричною енергією плата за перетікання реактивної електроенергії - це плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.

Відповідно до п. 6.33 Правил, величина плати за перетікання реактивної електроенергії на межі розділу електромереж визначається електропередавальною організацією відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 року за N 93/6381, та зазначається у відповідному договорі між електропередавальною організацією та споживачем, електроустановки якого приєднані до електричних мереж електропередавальної організації.

Також, станом на 01.08.2011 р. у відповідача є заборгованість по податку на додану вартість на КРЕ, що складає 9,36 грн. Дана сума заборгованості нарахована відповідно до Закону України від 03.12.1999 р. «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача щодо  стягнення з відповідача 56,15 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (що складається з: тарифна складова по КРЕ- 46,79 грн. та ПДВ 20%- 9,36 грн.) обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нарахування пені здійснено відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 6 Додатку № 2 до договору № 05-4740, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну за липень 2011 року.

Згідно нарахувань позивача, сума пені за вищезазначений період складає 55,26 грн.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний  сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем  також пред'явлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 10,71 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за спірним договором, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу  кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення  55,26 грн. пені та 10, 71 грн. З % річних  обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Спектр", 61017, м. Харків, вул. Кокчетавська, буд. 12, (п/р 26005278952001 в від. № 2 Харківського ГРРУ "Приватбанку", МФО 351533, код ЄДРПОУ 30429435) на користь Акціонерної компанії  "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 - 20285,28 грн. заборгованості за електричну енергію (де: тарифна складова за Е/Е- 16904,44 грн. та ПДВ 20 % - 3380,84 грн.);

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931 - 56,15 грн. заборгованість по КРЕ (де: тарифна складова за КРЕ-46,79 грн. та ПДВ 20 % на КРЕ-9,36 грн.), 55,26 грн. пені, 10,71 грн. річних, 204,07 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/7574/11  підписано 18 листопада  2011 року.