ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" листопада 2011 р. Справа № 5016/2599/2011(8/144)
За позовом Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державне підприємство “Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма “Прогрес”,
04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36,
до Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод”,
54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120,
про стягнення 1166869 грн. 20 коп.,
Суддя Гриньова –Новицька Т.В.
Представники сторін:
Від позивача - не з’явився.
Від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 902 від 25.10.2011р.
СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство Державної компанії “Укрспецекспорт” Державне підприємство “Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма “Прогрес” (далі –позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод” (далі –відповідач) грошових коштів у сумі 1166869 грн. 20 коп., з яких:
1090189 грн. 88 коп. –основний борг;
16710 грн. 28 коп. –три проценти річних;
1870 грн. 00 коп. –пеня;
43168 грн. 24 коп. –штраф відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу (далі – ГК) України;
700 грн. 00 коп. –штраф відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України;
10390 грн. 80 коп. та 3840 грн. 00 коп. –оплата за експедирування та митне
оформлення товарів.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача 11668 грн. 69 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За клопотанням відповідача у судовому засіданні 25.10.2011р. оголошено перерву; 15.11.2011р. засідання поновлено.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву; у судовому засіданні визнав основний борг повністю, однак звернувся до суду з клопотанням № 959 від 11.11.2011р. про зменшення штрафних санкцій та звільнення від сплати судових витрат; заявою від 15.11.2011р. № 966 просить відстрочити виконання рішення на 6 місяців. Обидві заяви однакові за змістом і всупереч приписам ст. 33 Господарського процесуального кодексу (далі –ГПК) України не підтверджені жодними доказами. Обговоривши клопотання, господарський суд відхилив їх повністю, адже викладені в них обставини не чим не підтверджені.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
встановив:
10.06.2010р. між сторонами було укладено договір №21 про організацію та проведення демонстраційного показу (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов’язався від свого імені, але за рахунок відповідача, укласти з третіми особами договір на перевезення бронетранспортеру БТР –7 (далі –Вироб) та боєприпасів з пункту пропуску через державний кордон України та договір перевезення Виробу у зворотньому напрямку, з оформленням дозвільних документів і здійсненням митного оформлення. Конкретний перелік правочинів, юридичних дій, які відповідач доручає, а позивач –зобов’язується вчинити за рахунок відповідача, зазначений в п.3.2 цього Договору.
Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору відповідач зобов’язався сплатити позивачу 10000 грн. за надання останнім послуг, а також повністю відшкодувати витрати позивача, що пов’язані з виконанням даного Договору. Згідно з п. 6.3 Договору витрати відшкодовуються відповідачем протягом 10 днів з дати письмової вимоги позивача.
Розділом 7 Договору сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання обов’язків за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав умови Договору і 30.12.2010р. звернувся до відповідача з листом –вимогою № 4243 про відшкодування витрат в сумі 1080189 грн. 88 коп. та сплату 10000 грн. за надані послуги.
Понесення позивачем витрат у сумі 1080189 грн. 88 коп. підтверджується доданими до листа –вимоги № 4243 від 30.12.2010р. документами, зокрема платіжними дорученнями:
№1332 від 23.09.2010р. на суму 93563 грн. 28 коп. (а.с. 36);
№1356 від 27.09.2010р. на суму 752000 грн. 00 коп. (а.с. 43);
№1431 від 06.10.2010р. на суму 7198 грн. 92 коп. (а.с. 54);
№1441 від 07.10.2010р. на суму 205 грн. 68 коп. (а.с. 55);
№336 від 11.10.2010р. на суму 4320 грн. 00 коп. (а.с. 60);
№1525 від 25.10.2010р. на суму 360 грн. 00. (а.с. 63);
№1632 від 27.10.2010р. на суму 222542 грн. 00 коп. (а.с. 68),
загальна сума за якими складає 1080189 грн. 88 коп.
Таким чином, відповідно до розділу 6 Договору, відповідач повинен був сплатити позивачу 1090189 грн. 88 коп. протягом 10 днів з дати письмової вимоги (30.12.2010р.), тобто до 09.01.2011р., однак дотепер зобов’язання не виконав. Несплатою грошових коштів відповідач порушує право позивача та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, згідно з якою зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, як що він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України)
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з викладених обставин та враховуючи наведені норми закону, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за Договором у сумі 1090189 грн. 88 коп. та три проценти річних за 187 днів прострочення з 10.01.2011р. у сумі 16710 грн.28 коп., підлягають задоволенню.
Щодо решти позовних вимог на загальну суму 59969 грн. 04 коп., суд виходить з такого:
- одним з правових наслідків порушення зобов’язання, встановлених ст. 611 ЦК України, є сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно зі ст. 546 ЦК України неустойка є видом забезпечення виконання зобов’язання.
Як вже зазначалося, відповідальність сторін визначена у п. 7.1 Договору –“згідно з чинним законодавством”, про сплату/стягнення неустойки в Договорі не йдеться. Законом (ст. 547 ЦК України) встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі; правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За таких обставин, нарахування позивачем штрафів і пені у сумі 45738 грн. 24 коп. (43168,24грн. + 700,00грн. + 1870,00 грн.) суперечить приписам чинного законодавства, тому стягненню не підлягають і в цій частині позову слід відмовити.
- як зазначає сам позивач у позовній заяві, вимога про стягнення коштів в розмірі 10390 грн. 80 коп. та 3840 грн. 00 коп., сплачених платіжними дорученнями № 147 від 04.02.2011р. та № 264 від 25.02.2011р. (а.с. 73, 74) за експедирування та митне оформлення товарів, відповідачу не направлялася. Відтак, обов’язок сплатити ці суми у відповідача не виник, а позовна вимога про стягнення 10390 грн. 80 коп. та 3840 грн. 00 коп. суперечить п.6.3 Договору, є передчасною і задоволенню не підлягає.
Згідно з приписами ст. ст. 525, 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умови не допускається.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове (на 94,86%) задоволення позову.
Згідно з приписами ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 –85 ГПК України, господарський суд,-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Миколаївський ремонтно-механічний завод” (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120; ідентифікаційний код 07856371) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії “Укрспецекспорт” Державне підприємство “Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма “Прогрес” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 05311609) грошові кошти у сумі: 1090189 (один мільйон дев’яносто тисяч сто вісімдесят дев’ять) грн. 88 коп. –заборгованість за договором № 21 від 10.06.2010р.; 16710 (шістнадцять тисяч сімсот десять) грн. 28 коп. –три проценти річних; 11069 (одинадцять тисяч шістдесят дев’ять) грн. 00 коп. –на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 248 (двісті сорок вісім) грн. 79 коп. –на погашення витрат з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 59969 грн. 04 коп. –в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 21 листопада 2011 року.
Суддя Т.В.Гриньова-Новицька