ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 р. | № 16/385-05-8900 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
ЗАТ “Бетонекс” |
на постанову | від 16.03.06 Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 16/385-05-8900 господарського суду Одеської області |
за позовом | ЗАТ “Бетонекс” |
до | ТзОВ “Кросс-Овідій” |
про | розірвання договору оренди, усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 11537,78 грн. |
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: Фатеєва Я.А., довір. у справі
від відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду Одеської області від 05.12.05 (суддя Железна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.06 (колегія суддів у складі: Савицького Я.Ф.- головуючого , Гладишевої Т.Я., Тофана В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено .
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтувалися позовні вимоги.
ЗАТ “Бетонекс” в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судами порушено норми процесуального права, а саме, ст. 43 ГПК України: не надана оцінка важливим доказам надання відповідачем послуг міжміського зв’язку –копіям розрахункових книжок фізичних осіб та копіям роздруківок з наданих відповідачем послуг міжміського зв’язку мешканцям ст.Аккаржа, які є абонентами відомчої АТС Аккарджанського заводу ЗБВ. Судами порушено ст. 58 ЦК УРСР, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що договір від 01.09.02 укладався без наміру створити юридичні наслідки і тому не є мнимою угодою.
Судами було порушено норму ст. 651 ЦК України, відповідно до якої в разі істотного порушення договору стороною, друга сторона має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору. Судами також порушено ст. 16 ЦК України, відповідно до якої захист порушених прав судом здійснюється шляхом примусового виконання обв’язку в натурі, відшкодування збитків. Так, позивач вимагав стягнення орендної плати за час фактичного користування відповідачем обладнання АТС та приміщенням, в якому це обладнання розташоване, стягнення збитків, але позовні вимоги в цій частині судами не були розглянуті.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередніми судовими інстанціями було встановлено наступне.
01.09.2002р. між АТЗТ „Аккаржанський завод ЗБВ” (відповідно до п. 1.1 Статуту ЗАТ „Бетонекс” останнє є правонаступником АТЗТ „Аккаржанський завод ЗБВ”, яке було приєднане до товариства на підставі рішення його акціонерів) (орендодавець) та ТОВ „Крос-Овідій” (орендар) укладено договір оренди, за умовами п. 1.1 котрого Орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування обладнання автоматичної телефонної станції АТСК - 100/2000 місткістю 100 номерів та виробничі приміщення, в якому обладнана АТС площею 31,4 кв.м. на території Орендодавця за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, 1.
Відповідно до п.2.1 договору від 01.09.2002р. орендар вступає в платне користування майном, зазначеним в п. 1.1 договору з моменту підписання сторонами даного договору та акту прийому - передачі майна.
Попередні судові інстанції встановили, що сторонами у договорі не виконано умов п.2.1 цього договору, а саме, не складено акту прийому передачі об'єкту договору - обладнання автоматичної телефонної станції АТСК -100/2000 місткістю 100 номерів та виробниче приміщення.
Орендар за даним договором взагалі не вступав у користування орендованим ним майном, а отже договір оренди від 01.09.2002р. залишився невиконаним обома сторонами і суди не встановили правові підстави для розірвання даного договору.
Момент укладання договору визначений ст. 640 ЦК України. Що стосується договору оренди, то в ст. 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вказано, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Відповідно до ч.4 ст. 1 зазначеного Закону, його дія поширюється і на оренду майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
Суди попередніх інстанцій не досліджували чи містить спірний договір оренди застереження про те, що сторони домовились не застосовувати до своїх договірних відносин положення Закону “Про оренду державного та комунального майна”.
Не зроблено відповідних посилань і на встановлення обмеження чи заборони такого регулювання законодавством. Зазначене відповідає практиці Верховного Суду України (пост. від 20.05. та 12.08.2003).
Судами не надана правова оцінка листу позивача № 4/406 від 05.07.2005 (арк. 27 т.1), де позивач вказав, що оскільки відповідач на протязі 34 місяців не сплачує орендну платі наймодавець на підставі ст. 782 ЦК України має право відмовитись від договору найму та вимагати повернення майна. Договір в такому випадку є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно зі ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною з дотриманням порядку, встановленого ст. 11 Господарського процесуального кодексу України . З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не досліджено чи позивач відмовився від договору або направляв відповідачу пропозицію розірвати договір і отримав відмову. Несплата орендної плати не є підставою для розірвання договору.
Підстави розірвання договору найму перелічені в ст. 783 ЦК України. В разі несплати орендної плати ст. 782 ЦК України встановлює право на відмову від договору. В залежності від дослідженого і встановленого правові наслідки будуть різними.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не керувались нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, зокрема ст. ст. 759-786 ЦК України, неповно дослідили обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. Без надання юридичної оцінки всім обставинам справи неможливо касаційній інстанції здійснити перевірки юридичної оцінки всіх обставин та доказів по справі. Порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до ч.1 ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень з передачею справи на новий розгляд.
Заслуговують на увагу доводи скаржника на відсутність посилань судів на норми матеріального права, які регулюють порядок та підстави визнання угод формальними.
При новому розгляді справи необхідно усунути зазначені недоліки, повно, всебічно, об’єктивно встановити і оцінити всі обставини справи, дослідити докази, правильно застосувати норми матеріального права.
Для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань господарський суд має право призначити судову експертизу (ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі повно встановлених та об’єктивно оцінених обставин справи та доказів винести обгрунтоване, законне рішення, керуючись нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та діючими процесуальними нормами.
Керуючись ст.ст. 1115 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ “Бетонекс” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 5.12.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2006 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун
дп