ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.11 Справа № 26/172/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Публічного акціонерного товариства „Коровай”, м.Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
про стягнення 2567 грн. 55 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –представник не прибув;
відповідач –не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 2297 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 29 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань в сумі 91 грн. 91 коп., пені в сумі 148 грн. 89 коп.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Між філією Публічного акціонерного товариства „Коровай” „Луганський хлібокомбінат” (позивач, постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) 09.06.2008 був укладений договір постачання хліба та хлібобулочних виробів №1486, за яким постачальник зобов’язався протягом строку дії договору поставляти покупцю хліб, хлібобулочні, бараночні, кондитерські вироби, а також інші товари філіалів постачальника, а покупець зобов’язався оплачувати та приймати заявлену кількість товару (п.1.1 договору).
В розділі 2 договору сторони обумовили умови про кількість товару, що постачається, а в розділі 3 –порядок поставки.
В п.7.2 розділу 7 „Порядок розрахунків” сторони передбачили, що форма оплати за товар –попередня або за фактом поставки. Відпуск товару здійснюється після надходження грошових коштів від покупця. В разі відпуску товару без попередньої оплати, покупець зобов’язався не пізніше наступного дня здійснити оплату в повному обсязі.
Згідно п.8.4 договору в разі прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості у розмірі 0,05% від суми несплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.
Позивач на виконання умов договору здійснював відповідачу поставку хлібобулочних виробів у лютому 2011 року, що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.24-35).
Відповідач отриманий товар своєчасно не оплатив, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 2297 грн. 75 коп., на яку позивач нарахував пеню в сумі 148 грн. 89 коп., 3% річних в сумі 29 грн. 00 коп., інфляційні в сумі 91 грн. 91 коп., та звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Враховуючи викладені приписи законодавства позивачем доведено, а відповідачем не оспорено порушення останнім зобов’язань за договором №1486 від 09.06.2008 в частині оплати поставленого товару, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 2297 грн. 75 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони в п.8.4 договору №1486 від 09.06.2008 передбачили відповідальність за порушення зобов’язань в частині оплати за поставлений товар у вигляді пені, тому заявлена позивачем до стягнення пеня за період 01.03.2011 по 01.08.2011 в розмірі 148 грн. 89 коп. є обґрунтованою і підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу 3% річних за період з 01.03.2011 по 01.08.2011 в сумі 29 грн. 00 коп. та інфляційні нарахування за період березень-липень 2011 року в сумі 91 грн. 91 коп.
Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки позивачем при поданні позовної заяви були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за невірними реквізитами (невірний розрахунковий рахунок), а 20.10.2011 було надане платіжне доручення №2674 від 27.09.2011 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за належними реквізитами, тому слід повернути позивачу сплачені за платіжним дорученням №2504 від 29.08.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
У судовому засіданні 10.11.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1.Позов Публічного акціонерного товариства „Коровай” до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства „Коровай”, вул.Ялтинська, б.5Б, м.Київ, код 00381350 заборгованість за договором №1486 від 09.06.2008 в сумі 2297 грн. 75 коп., пеню в сумі 148 грн. 89 коп., 3% річних в сумі 29 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 91 грн. 91 коп., державне мито в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
3.Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства „Коровай”, вул.Ялтинська, б.5Б, м.Київ, код 00381350 сплачені за платіжним дорученням №2504 від 29.08.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.
Повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу платіжного доручення №2504 від 29.08.2011, який слід вилучити з матеріалів справи.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 14.11.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць