Судове рішення #19501538

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

 22.11.2011                                                             Справа  № 5008/1434/2011

 12/5008/1434/2011   12859/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород

до відповідача комунального підприємства „Центральна районна аптека                № 11”, м. Виноградів

про стягнення заборгованості в сумі 52 692,67 грн. (в т. ч. 50 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 2 092,67 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом та 600 грн. –простроченої суми по нарахованій комісії).

                                                                                         Суддя    Тисянчин  В. М.

              Представники:

Від позивача –ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 21/11 від 25.08.2011 року)

Від відповідача –не з’явився (явка на розсуд сторін)

          

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Комерційний інвестиційний банк”, м. Ужгород до комунального підприємства „Центральна районна аптека № 11”, м. Виноградів про стягнення заборгованості в сумі  52 692,67 грн. (в т. ч. 50 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 2 092,67 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом та 600 грн. –простроченої суми по нарахованій комісії).

           Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені               ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На повторну вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

                                                                                                   

                                                                      

                                                                                                  

                                                                                                   продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1434/2011

                                                                                                   від 22.11.2011 року

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

          У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного

місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.  

          Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та  зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

          В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

          До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          Розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1434/2011

                                                                                                   від 22.11.2011 року

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Між позичальником (КП „Центральна районна аптека № 11”) та кредитодавцем (ПАТ „Комерційний інвестиційний банк”) 07.12.2009 року укладено договір кредиту за овердрафтом № 04-6/3о-09 (з додатковими угодами), згідно яких позичальнику надано кредит шляхом здійснення видаткових операцій у безготівковій формі з поточного рахунку на суму            50 000 грн., із сплатою 23 % річних за користування кредитом та строк повернення до 06.09.2011 року.

          Позивач виконав умови кредитного договору в повному обсязі, надавши кредит на суму 50 000 грн., а відповідач з свого боку умови даного договору не виконав –одержаний кредит на умовах та у строк, визначений договором, не повернув.   

          Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Господарське зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 202 ГК України).

          Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських        відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Учасник господарських відносин, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, зобов’язаний сплати господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) (ст. 230 ГК України).   

Відтак, відповідачу відповідно до п. 5.2.2 нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 2 092,67 грн. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст. 530, 547, 627-629, 1011-1014 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Підлягає задоволенню вимога, яка грунтується на умовах договору щодо стягнення суми 600 грн. по нарахованій комісії.

За ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1434/2011

                                                                                                   від 22.11.2011 року

планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено –якщо у  зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача повернути надані в кредит грошові кошти є безспірним.          

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно –державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                                                                     

                                                               продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1434/2011

                                                                                                   від 22.11.2011 року

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом  ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.            Позов задоволити  повністю.

  2.   Стягнути з комунального підприємства „Центральна районна аптека                № 11” (м. Виноградів, вул. Миру, 16; код 01977211) на користь публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк” (м. Ужгород, вул. Гойди, 10; код 19355562) суму 52 692,67 (п’ятдесят дві тисячі  шістсот дев’яносто дві грн. 67 коп., в т. ч. 50 000 грн. –основного боргу (тіла кредиту); 2 092,67 грн. –прострочених відсотків за користування кредитом; 600 шістсот грн. –простроченої сум по нарахованій комісії та 526,93 грн. –у відшкодування витрат по  оплаті держмита; 236 грн. –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

       

            

             Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим  до виконання на всій території України.

        


      

             Суддя                                                                                    Тисянчин В. М.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація