ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.11.2011                                                             Справа  № 5008/1577/2011

 12/5008/1577/2011   12544/2011

за позовом публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»,                  c. Оноківці Ужгородського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Хрещатик –2”,             м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 26 081,03 грн. (в т. ч. 18 779,77 грн. - основного боргу за спожиту активну електроенергію; 1 586,82 грн. –3% річних та 5 714,44 грн. –інфляційних збитків).

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 242 від 20.10.2011 року)

Від відповідача – не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством «Закарпаттяобленерго», с. Оноківці Ужгородського району до товариства з обмеженою відповідальністю „Хрещатик –2”,  м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 26 081,03 грн. (в т. ч. 18 779,77 грн. - основного боргу за спожиту активну електроенергію; 1 586,82 грн. –3% річних та 5 714,44 грн. –інфляційних збитків).

          Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки передбачені                  ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На повторну вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1577/2011

                                                                                                   від 17.11.2011 року                                                                    

          Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів добровільного врегулювання спору.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази чого знаходяться в матеріалах справи.

          Розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 18 779,77 грн. - основного боргу щодо оплати за спожиту, згідно договору № Р06/13-2526 від 27.04.2005 року, активну електроенергію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

           -  графіком зняття показів приладів обліку електричної енергії;                   

           -  рахунками за період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.05.2009 року по 30.09.2011 року за спожиту активну електроенергію;

        -  розрахунком заборгованості, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

          Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються

          Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є

юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

                                                                        продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1577/2011

                                                                                                   від 17.11.2011 року       

зобов’язальні відносини між сторонами, є  надання електроенергії (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої електроенергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 586,82 грн. –3% річних та 5 714,44 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно – правової відповідальності.

    Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві того чи іншого засобу правового захисту, на використання а й до зміни його правового становища.

          Відповідно до п.6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

         Відтак, п.1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар (електроенергію) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (електроенергії).   

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –

                                                                                     продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                  Закарпатської області по справі № 5008/1577/2011

                                                                                                  від 17.11.2011 року       

правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.              Позов задоволити  повністю.

2.              Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Хрещатик – 2” (м. Ужгород, вул. Мукачівська, 81; код 32145479) на користь публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго»                      (c. Оноківці Ужгородського району, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 26 081,03 (двадцять шість тисяч вісімдесят одну грн. 03 коп.,               в т. ч. 18 779,77 грн. – основного боргу; 1 586,82 грн. – 3% річних; 5 714,44 грн. – інфляційних збитків та 260,81 грн. –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 грн. – у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу). Видати наказ.

      Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов’язковим  до виконання на всій території України.

             Суддя                                                                       Тисянчин В. М.