ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2011 р.                                                            Справа № 5023/7702/11

вх. № 7702/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М. 

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 357 від 03.10.2011 року

відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст > відповідача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Ком-Фор", смт. Солоніцевка 3-я особа < Текст > 

до  ФОП ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 7952,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 7952,45 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог  позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов’язків за договором № МО-44/10 від 11 жовтня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 6060,00 грн., 1090,81 грн. пені, 3% річних в розмірі 211,12 грн., індекс інфляції в розмірі 590,52 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 вересня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/7702/11  та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 11 жовтня 2011 року.

В призначене судове засідання 11 жовтня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 19546) надав частину витребуваних судом доказів, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 11 жовтня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (29.09.2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 16 вересня 2011 року.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на 31 жовтня 2011 року о 12:00.

В призначене судове засідання 31 жовтня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. № 33165) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 31 жовтня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2011 року розгляд справи відкладено на 14 листопада 2011 року.

В призначене судове засідання 14 листопада 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

В призначене судове засідання 14 листопада 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, правом на участь уповноваженого представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (07 листопада 2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 31 жовтня 2011 року.

Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір              № МО-44/10 за умовами якого позивач зобов’язався передати (поставити) у власність покупцеві (відповідачу) товар (матраци), в строки та на умовах, передбачені спірним договором, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар, в термін, передбачений договором.

Відповідно до п. 1.2 вищезазначеного договору, асортимент, кількість та вартість кожної конкретної партії товару вказується у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1 договору від 11 жовтня 2010 року, розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем (відповідачем) на умовах відстрочки платежу, та оплати вартості в термін 25 календарних днів з моменту отримання товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов’язання по договору виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковими накладними: № РН-0002752 від 15.10.2010 року (на суму 7507,01 грн.), № РН-0002857 від 26.10.2010 року (на суму 6055,00 грн.), № РН-0003130 від 16.11.2010 року (на суму 2314,00 грн.), № РН-0003291 від 27.11.2010 року (на суму 4586,00 грн.), № РН-0000102 від 14.01.2011 року (на суму 1404,00 грн.), № РН-0000115 від 15.01.2011 року (на суму 619,00 грн.), № РН-0000250 від 26.01.2011 року (на суму 686,00 грн.), РН-0000442 від 15.02.2011 року (на суму 1256,00 грн.), № РН-0001342 від 06.05.2011 року (на суму 2014,99 грн.), № РН-0001942 від 25.06.2011 року (на суму 349,37 грн.) - всього на загальну суму 26791,37 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його особистий підпис та печатка, проте, оплату в строки, встановлені п. 3.1 спірного договору від 11 жовтня 2010 року не провів, лише в період з 10.11.2010р. по 16.02.2011р. року сплатив позивачу частину суми боргу в розмірі 10678,37 грн.

Також, відповідно до п. 6.1 спірного договору, 11 лютого 2011 року відповідачем було повернено позивачу товар на суму 6055,00 грн., який було поставлено за видатковою накладною № РН-0002857 від 26.10.2010 року.

21 березня 2011 року відповідачем було повернено позивачу товар (матрац "Траст") вартістю 3998,00 грн., який було поставлено за видатковою накладною № РН-0002752 від 15.10.2010 року. Враховуючи наявну заборгованість з боку відповідача, сума, що складає вартість повернутого матрацу була зарахована позивачем в оплату несплачених відповідачем попередніх видаткових накладних.

Таким чином, станом на 15.08.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем (за несплаченими видатковими накладними: № РН-0000102 від 14.01.2011 р., № РН-0000115 від 15.01.2011р., № РН-0000250 від 26.01.2011р., РН-0000442 від 15.02.2011р., № РН-0001342 від 06.05.2011р.) складає 6060,00 грн., що змусило позивача звернутись з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.  

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази                          для підтвердження своїх вимог стосовно суми боргу.

Більш того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем також підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.02.2011 року складеним між сторонами, підписаним та скріплений печатками уповноваженими особами позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;  договір є відплатним,  якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно  до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості  (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.  Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 34 ГПК України, суд вважає, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 6060,00 грн.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі                   6060,00 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З посиланням на п. 7.2 договору позивачем пред’явлено до стягнення 1090,81 грн. пені.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 7.2 спірного договору у випадку порушення строків оплати вартості товару сторонами передбачена пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши нарахування пені за несвоєчасну оплату в розмірі 1090,81 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача, інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 590,52 грн. та 3% річних у розмірі 211,12 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 590,52 грн. та  3% річних у розмірі 211,12 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     < Текст > 

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 61007, АДРЕСА_1 (КОД НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ком-фор", 62370, Харківська область,  Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Бєлгородська, 5  (р/р 26004601306015 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, КОД 33337750) 6060,00 грн. основного боргу, 1090,81 грн. пені, 211,12 грн. 3 %  річних, 590,52 грн. інфляційних,  102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати за інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/7702/11  підписано 18 листопада 2011 року.