Справа № 22-ц-5611/11 Головуючий у 1 інстанції: кукса Д.А.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого- Бермеса І.В.
суддів: Шандра М.М., Шумська Н.Л.,
при секретарі: Гордій У.М.,
з участю ОСОБА_3, ОСОБА_18,
цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ Банк "Біг Енергія" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 червня 2011 року у справі за позовом ВАТ Банк "Біг Енергія" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості ,-
встановила:
Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на користь відкритого акціонерного товариства Банк „БІГ Енергія" 5000 грн. пені за порушення строків повернення кредиту та 51 грн., коштів сплачених на судовий збір та 120 грн. інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні інших позовних вимог відкритого акціонерного товариства Банк „БІГ Енергія" до ОСОБА_5, ОСОБА_11 - відмовлено.
Дане рішення оскаржив відповідач.
В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що згідно п.4 ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що набуті гр ОСОБА_6, на підставі договорів відступлення права вимоги (цесії) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відноситься до четвертої групи черговості. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. На момент ухвалення Пустомитівським районним судом Львівської області вищевказаного рішення, ВАТ Банк «БІГ Енергія»ще не приступив до задоволення вимог кредиторів четвертої групи черговості. А тому, зарахування зустрічних вимог порушує черговість задоволення вимог кредиторів банку і не сприяє реальному поповненню ліквідаційної маси та відповідно порушує вимоги ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Судом не враховано, що ОСОБА_6 було подано заяву про застосування судом позовної давності відносно частини нарахованої пені. Банк не заперечує стосовно застосування позовної давності до частини нарахованої пені. Проте судом крім застосування позовної давності до частини пені, також була застосовано ст.551 ЦК України, тобто і зменшено розмір неустойки, з чим ВАТ Банк «БІГ Енергія»не погоджується у зв'язку із відсутністю істотних підстав для зменшення розміру нарахованої пені.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задоволити позовні вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_18, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ВАТ Банк „Біг Енергія" звернувся з позовного заявою, в якій просив стягнути з відповідачки ОСОБА_12, заборгованість в сумі 118 816 грн. 14 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно з умовами іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Пустомигівського районного нотаріального округу ОСОБА_13, 29 грудня 2006 року, за реєстровим номером 2270, а саме: земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,0591 га: земельну ділянку НОМЕР_3, площею 0,0541 га; земельну ділянку НОМЕР_4, площею 0,0539 га; земельну ділянку НОМЕР_5, площею 0,0518 га; земельну ділянку НОМЕР_6, загальною площею 0,0457 га; земельну ділянку НОМЕР_7, площею 0,0491 га; земельну ділянку НОМЕР_8, площею 0,0570 га; земельну ділянку НОМЕР_9, площею 0,0452 га, що розташована в садівничому товаристві „Ліра" Жирівської сільської ради, Пустомитівського району Львівської області, що належать ОСОБА_5.
В обгрунтуванні своїх позовних вимог позивач покликався на те, що 29.12.2006 року між ВАТ Банк „Біг Енергія" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № КЛОФ -160-2006, згідно якого банк надав ОСОБА_6 кредитні кошти у сумі 150 000,00 гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 29 грудня 2008 року.
В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором, в тому числі повернення основної суми кредиту, відсотків за його використання, пені ( неустойки), був укладений іпотечний договір. Згідно умов вищевказаного іпотечного договору у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору іпотекодержатель набуває право на звернення на предмет іпотеки.
26 грудня 2008 року, термін користування наданими позичальнику кредитними коштами закінчився, а позичальник одержаний кредит не повернув. С таном на 31 березня 2010 року, заборгованість гр. ОСОБА_6 по кредитному договору складає: 118 866 грн. 14 коп. Тому просив задовольнити позов.
Встановлено, що станом на 31 березня 2010 року, заборгованість гр. ОСОБА_6 по кредитному договору від 29 грудня 2006 року складає 118 866 грн. 14 коп.
Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 01.06.2010 року, було укладено договір відступлення права вимоги до ВАТ Банку „БІГ Енергія" депозитного вкладу та сплати процентів за договором банківського вкладу № 11/1222-2008, на загальну суму 50 412,59 грн., а також 31.05.2010 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір про відступлення права вимоги до ВАТ Банку „БІГ Енергія" депозитного вкладу та сплати процентів за договором банківського вкладу № 02/1104-2009, на загальну суму 36 440,68 гри.
За змістом цих договорів до ОСОБА_6 перейшло право вимоги від боржника ВАТ Банк „БІГ Енергія" належного та реального виконання па користь нового кредитора - ОСОБА_6, обов'язків передбаченими договорами № 11/1222-2008, № 02/1104-2009 видати банківський вклад і сплатити нараховані протягом строку за цими договорами банківського вкладу процентів.
Листами № 434/05 від 25.05.2010 року та № 480/05 від 25.05.2010 року, ліквідатор ВАТ Банк „Біг Енергія" Васильченко О.П. підтвердив наявні заборгованості перед ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вказаних розмірах та вказав, що кредиторські вимоги віднесені до четвертої черги кредиторів та задоволення вимог буде здійснюватись за результатами ліквідаційної" процедури.
У відповідності до ст.ст.512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредиторові, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст.ст.598, 599 та 601 Цивільного кодексу України зарахування однорідних зустрічних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язань, що відрізняється від виконання.
Статтею 110 ЦК України встановлено, що особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.
Закон України «Про банки і банківську діяльність»не містить заборони щодо взаємозаліку зустрічних однорідних вимог у процедурі ліквідації банку, так само, як і заборони на перехід права вимоги за грошовими зобов'язаннями до іншої особи. Таким чином, суд прийшов до висновку, що відступлення права вимоги іншій особі та зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідаційної процедури банку можливе.
Ст. 96 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»визначає черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів, щодо коштів одержаних в результаті ліквідаційної процедури. Сума вкладу не є такими коштами, а отже не може розподілятися в порядку черговості. Таким чином, припинення зобов'язання банку щодо депозитного вкладу шляхом зарахування зустрічних вимог, жодним чином не порушує черговості задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 88 Закон України «Про банки і банківську діяльність»законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при визнанні банку неплатоспроможним застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»поділяє кредиторів на конкурсних та поточних, що не суперечить ЗУ «Про банки і банківську діяльність», оскільки це питання не врегульовано даним законом.
Конкурсні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточні кредитори —кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Заявити свої вимоги до банку протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури можуть лише конкурсні кредитори, тобто такі вимоги яких існують на цей час.
Що ж стосується поточних кредиторів, зобов'язання яких виникли вже в процесі ліквідаційної процедури, то їхні вимоги не можуть бути заявлені у згаданий строк, оскільки вони на цей час ще не існують, а тому встановлене законом положення щодо погашення вимог, заявлених після закінчення строку, встановленого для їх подання, не стосується вимог поточних кредиторів.
Як випливає з долучених до матеріалів справи договорів про уступку вимоги, вони укладені між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 01.06.2010 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 31.05.2010 року, тобто після порушення ліквідаційної процедури. А отже вимоги ОСОБА_6 до позивача за депозитними договорами є поточними і не можуть вважатися погашеними відповідно до ч.9 ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Отже покликання апелянта на те, що зарахування зустрічних вимог порушує черговість задоволення вимог кредиторів банку і не сприяє реальному поповненню ліквідаційної маси та відповідно порушує вимоги ст.96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»є безпідставними.
Позивач визнав, що вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_8 є непогашеними, тому їх не можна було не враховувати її при винесенні рішення.
Відповідно до наведених положень, суд прийшов до вірного висновку, що відносини між позивачем та ОСОБА_6 на суму 86 853,27 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог
Зарахування зустрічних вимог також здійснене на підставі заяви ОСОБА_6 від 02.06.2010 року, що підтверджується квитанцією від 27.10.2010 року, № 1311002275.
Таким чином зобов'язання ОСОБА_6 перед позивачем ВАТ Банк „Біг Енергія" є припиненим у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних (грошових) вимог.
Судом також встановлено, що позивачем у розрахунку заборгованості нараховано пеню, за період з 29.12.2008 року по 31.03.2010 року у розмірі 30 116,14 грн., з яких сума 18 551,90 грн., нараховано понад строки річної давності, що передувала поданню позову до суду.
Згідно ст. 258 ЦК України, встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).
Тому суд прийшов до вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення пені поза межами позовної давності є такими, що не можуть бути задоволені в судовому порядку у зв'язку зі спливом позовної давності.
В засіданні судової колегії представник апелянта ОСОБА_3 підтвердив, що банк не заперечує стосовно застосування позовної давності до частини нарахованої пені, а розмір неустойки нарахованої в межах строку річної давності становить 11 564 грн. 24 коп.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (пені, штрафу) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин які мають істотне значення.
Встановлено, що нарахована позивачем пеня в межах річної позовної давності значно перевищує розмір збитків завданих ОСОБА_6
Тому при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України суд врахував те, що ОСОБА_6 не претендує на застосування штрафних санкції, які випливають по депозитних договорах між ВАТ Банк „Біг Енергія" та ОСОБА_7 і між ВАТ Банк „Біг Енергія" та ОСОБА_8
Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що пеня за порушення строків повернення кредиту з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ВАТ Банк „Біг Енергія" підлягає стягненню не в розмірі 11 564 грн. 24 коп., а в розмірі 5000 грн.
Отже покликання апелянта на те, що судом не дано належної оцінки тому, що повивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, є безпідставними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ВАТ Банк "Біг Енергія" відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 червня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Бермес І.В.
Судді: Шандра М.М.
Шумська Н.Л.