Справа №  22-ц-4748/11                              Головуючий у 1 інстанції: мартинишин М.О.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Бермес І. В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року      колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                 Головуючого- Бермеса І.В.

                                суддів:  Шандри М.М., Шумської Н.Л.

                                 при секретарі: Гордій У.М.,

                                     з участю ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,     

                                                                     встановила:

        Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено.

       Стягнуто  з  ОСОБА_4     на  користь  ПАТ   «Райффайзен Банк  Аваль»заборгованість за кредитним договором в сумі 462786 грн. 78коп.,  1700 грн. 00 коп. державного мита та 120 грн. 00коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Дане рішення оскаржила відповідач.

         В апеляційній скарзі покликається на те, що не враховано, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору на підставі ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»Банком 14.05.2011 року звернено стягнення на предмет іпотеки, шляхом вчинення риватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 виконавчого напису на договорі іпотеки.

       Таким чином, оскільки банком звернено стягнення на майно шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, який перебуває на виконанні у ВДВС ЛМУЮ то права позивача не були порушені та не потребували захисту. Винесеним рішенням суду, відбулось подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором.

       Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що є дані про вручення повістки апелянту, тому розгляд справи проводиться у його відсутності.

       Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_3 на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та  доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

        Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

        З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 462 786,78 грн. та судові витрати.

        В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що 27.02.2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є   ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 014/6375/81/47699 на суму  59 200 дол.  США строком по 25.02.2022р., зі сплатою 13,24 % відсотків річних    та сплатою повернення кредиту щомісячними платежами відповідно графіку ( додаток 2 до Кредитного договору).

        ОСОБА_4 не виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Загальна сума заборгованості   відповідача станом на 23.12.2010 року становить у розмірі 58 113,49 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2010 року становить 462 786,78 грн. Просив задовольнити позов.

        Встановлено, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а тому надав відповідачу ОСОБА_4 кошти в розмірі 59200 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки №К7/1 від 27.02.2007 року.

      Як вбачається із розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 23.12.2010 року становить у розмірі 58113,49 дол. США, що еквівалентно в національній валюті України за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2010 року становить 462786,78 грн.

      На підставі вищенаведеного, оскільки відповідачка не сплатила у встановлені строки заборгованість, суд прийшов до вірного висновку, що  позов слід задовольнити.

       При цьому суд вірно вказав, що посилання представника відповідача на те, що позивачем для вирішення спору було обрано спосіб захисту цивільних прав нотаріусом, яким було вчинено виконавчий напис для стягнення вказаної заборгованості за договором позики -застави від 28.02.2007 року, не слід приймати до уваги, т.я. такі необгрунтовані, спростовуються матеріалами справи та вимогам закону, а тому суд діє в такому випадку відповідно до положень ст.ст. 10,60 ЦПК України.

       Апелянт вказує, що судом не враховано, що у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору на підставі ст. 33 ЗУ «Про іпотеку»банком 14.05.2011 року звернено стягнення на предмет іпотеки і винесеним рішенням суду, відбулось подвійне стягнення заборгованості за кредитним договором.

        Ці покликання є безпідставні, оскільки відкриття виконавчих проваджень за виконавчим листом та виконавчим написом нотаріуса щодо одного боржника відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»є підставою для об'єднання виконавчих проваджень в зведене виконавче провадження у межах загальної суми стягнення і не призводить до подвійного стягнення боргу.

       ОСОБА_3 в засіданні судової колегії пояснив, що та обставина, що нотаріусом вчинено виконавчий напис зі звернення стягнення на нерухоме майно, яке передане в іпотеку позивачу, не звільняє апелянта від обов'язку виконувати взяті на себе зобов'язання та не є перешкодою у стягненні заборгованості у судовому порядку.

        Він також пояснив, що на даний час за виконавчим написом нотаріуса виконання не проводиться.

       Таким чином судова колегія приходить до висновку, що ці покликання ОСОБА_3 є підставні, т.я. наявність виконавчого напису за відсутності його виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

       Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.  

        Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

             З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав  для її задоволення немає.

   Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314,  ст.315, ст. 317  ЦПК України, колегія суддів,

                                                                     у х в а л и л а :

        Апеляційну скаргу ОСОБА_4  відхилити.

        Рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 травня 2011 року залишити без зміни.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

            Головуючий :                                                                Бермес І.В.

             Судді:                                                                             Шандра М.М.

                                                                                                      Шумська Н.Л.