ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/724/25 Справа № 202/9782/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року        Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді                         ОСОБА_2 ,

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря                                 ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора                                  ОСОБА_6 ,

підозрюваної                                 ОСОБА_7 ,

захисника                                 ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження № 42023041110000159 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8  в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді застави,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді від 17 березня 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті складає 60 560 гривень та покладено відповідні обов`язки.

Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 та встановив наявність ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування або суду, впливу на свідків у кримінальному провадженні, а врахувавши дані про особу підозрювану визначив заставу.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вимоги обгрунтовані тим, що в клопотання слідчого невірно зазначено про вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого злочину, так як ч.4 ст. 409 КК України, за якою підозрюється остання є тяжким кримінальним правопорушенням. При цьому, захисник вказує, що ОСОБА_7 з квітня 2022 року виконувала різні доручення Дніпропетровської ОДА. Крім цього, ризики недоведенні та спростовується належною поведінкою ОСОБА_7 , яка за першим викликом з`явилася до слідчого, не впливала на свідків, є раніше не судимою особою, є підприємцем, а з 2014 року волонтером, а також є вдовою загиблого військовослужбовця. Апелянт вказує, що докази ухилення від проходження військової служби до клопотання не надані, а стороною захисту наданні дані про виконання ОСОБА_7 різних доручень Дніпропетровською ОДА.

В апеляційному суді захисник та ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали клопотання, мотиви слідчого судді, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються.

Із матеріалів провадження видно, що ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42023041110000159, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 364, ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 409, ч.5 ст. 27 ч.4 ст. 409 КК України.(Т.1 а.с. 17-20)

14 березня 2023 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.4 ст. 409 КК України.(Т.1 а.с.162-173)

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Докази, які наведенні в клопотанні та ухвалі слідчого судді і містяться в матеріалах вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй кримінальних правопорушень.

За наведених обставин, доводи сторони захисту, щодо недоведеності підозри – є безпідставними.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час вона підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень один з яких є тяжким злочином. Зазначені характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 мають місце, однак ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.

При наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази учасників кримінального провадження, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування. Крім цього, з матеріалів клопотання видно, що ОСОБА_7 відомі анкетні дані свідків, письмові пояснення яких долучені до клопотання

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України — можливого вчинення іншого кримінального правопорушення свідчить той факт, що підозрювана з метою ухилення від відповідальності може вчинити інші протиправні дії.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків теж є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.

Отже, клопотанням слідчого доведено необхідність підстав для застосування запобіжного засобу стосовно ОСОБА_7 , так як наявні обґрунтована підозра і ризики.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України, застава є одним із запобіжних заходів і полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя повинен врахувати фактичні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, його тяжкість, обґрунтованість підозри, наявність ризиків, а також особу підозрюваного.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про визначення застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який здатен забезпечити досягнення дієвості даного кримінального провадження та не є непомірним для підозрюваної.

При цьому, апеляційний суд враховує, що на час апеляційного перегляду застава внесена, а підозрювана виконує покладені обов`язки.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж застава, а саме особисте зобов`язання про який просить апелянт, на переконання апеляційного суду є недоцільним на даний час, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного за ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

       Судді:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                                 ОСОБА_4