КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

справа № 753/4070/23

провадження № 22-ц/824/1365/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Желепи О.В.

при секретарі: Правдивець Ю.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року, постановлене під головуванням судді Котвицького В.Л., у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 13.03.2023 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя.

Позов обгрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 познайомилися у 2005 році під час навчання в м. Одесі - в Одеському державному медичному університеті. З 2006 року між сторонами розпочалися романтичні стосунки, позивач та відповідач почали зустрічатися як пара.

З вересня 2010 року сторони почали проживати спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, формували спільний бюджет для придбання речей, продуктів, купили спільного домашнього улюбленця - морську свинку, спільно відзначали свята, створювали власні сімейні традиції, правила, розподіляли обов`язки як сім`я.

В подальшому, оскільки квартира, в якій проживали сторони у справі, орендувалася батьком відповідача, а сторони у справі все ж таки мали намір узаконити свої відносини та мати дітей і проживати окремо орієнтовно наприкінці 2012 року - початку 2013 року ними було вирішено придбати власне житло.

10.10.2013 між ТОВ «Лівобережжя плюс», ТОВ «КУА «ABAJIOH» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у будівництві та купівлі- продажу облігацій з метою інвестування у будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ). Погашення вартості облігацій було здійснено за рахунок спільних коштів позивача та відповідача. Також, позивач мала власні збереження, та крім того для погашення вартості облігацій скористалася допомогою батьків, які позичили доньці кошти на придбання нерухомості та в подальшому й на проведення ремонту у такій квартирі.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб 24.10.2014.

Сторони 28.01.2017 зареєстрували право власності на квартиру АДРЕСА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Реєстрація була здійснена на ім`я відповідача. Позивач та відповідач переїхали до спільної квартири орієнтовно в серпні 2017 року після завершення ремонтних робіт та вмеблювання такої квартири.

У шлюбі позивача та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5 .

В подальшому, 08.05.2019 сторонами було придбано сімейний автомобіль марки "Mazda".

З початку травня 2021 року сторони фактично припинили шлюбні відносини.

З огляду на вказане позивач вважає свої права на таке майно порушеними та не визнаними, з огляду на що звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила суд:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 01.09.2010 по 23.10.2014 включно;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1212527580000) та автомобіль марки "Mazda";

- в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 ідеальної частки квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомої о майна 1212527580000) та визнати право власності на 2/3 ідеальної частки автомобіля марки "Mazda".

До суду 08.05.2023 ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, відповідно до якої в порядку поділу спільного майна подружжя: просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/5 частки автомобіля марки "Mazda".

Вимоги зустрічного позову обґрунтовано тим, що у первісному позові ОСОБА_1 заявлено вимоги, зокрема, щодо поділу автомобіля марки "Mazda", шляхом визнання його спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 2/3 ідеальної частки автомобіля. Разом з цим, ОСОБА_2 вважає, що під час поділу між подружжям вказаного автомобіля наявні підстави, передбачені ст. 70 СК України, для відступу від засад рівності часток подружжя зокрема, враховуючи, що більшу частину вартості автомобіля марки "Mazda" було за рахунок грошових коштів, належних ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль MAZDA CX-5, 2191 куб. см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу майна подружжя стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 1/2 ринкової вартості автомобіля MAZDA CX-5, 2191 куб. см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що становить 394 119 (триста дев`яносто чотири тисячі сто дев`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля MAZDA CX-5, 2191 куб. см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з моменту остаточного розрахунку за частку в спільній сумісній вартості.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право приватної власності на автомобіль MAZDA CX-5, 2191 куб. см., 2019 року випуску, № двигуна НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 3 941,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в які просить рішення суду скасувати в частині та постановити нове судове рішення у відповідній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що хоча автомобіль і було придбано подружжям у період перебування у шлюбі, але для придбання такого автомобіля більша частина грошових коштів залучалася саме ОСОБА_2 , які належали йому на праві особистої приватної власності. При визначенні правового статусу спірного автомобіля , суд першої інстанції залишив поза увагою наявність правових підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в частині та постановити нове судове рішення у відповідній частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було надано докази, які підтверджують спільне проживання сторін спору однією сім`єю без реєстрації шлюбу та які не були досліджені судом першої інстанції в повному обсязі. Зазначає, що лот облігації був погашений, а спірна квартира була передана саме в момент підписання Акту про пред`явлення Лота облігацій до погашення, що відбулося під час перебування сторін у шлюбі. Крім того, право власності на спірну квартиру було зареєстровано під час перебування сторін у шлюбі. Звертає увагу, що у справі наявні розписки, які додатково підтверджують, що покупка квартири була здійснена спільно подружжям, в тому числі за рахунок позичених коштів у батьків позивачки. Позивачка мала власний дохід , який витрачала на ведення спільного господарства. Беручи до уваги, щ дохід відповідача на момент здійснення оплат був меншим за внески, які він здійснював, що у свою чергу унеможливлювало оплату квартири ОСОБА_2 самостійно.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Проти апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував, просив залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував, просив залишити без задоволення. Апеляційну скаргу свого клієнта підтримав, просив її задовольнити.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з долучених до матеріалів справи спільних фотографій, як доказів, які підтверджують факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не можливо встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01.09.2010 по 23.10.2014, оскільки неможливо достеменно встановити їх дату та місце, обставини, що слугували вчиненню цих фотографій.

З показів допитаних судом свідків, також не можливо достеменно встановити факт спільного проживання сторін у спірний період, оскільки більшість свідків показали, що не бачили позивача у квартирі по АДРЕСА_4 , а якщо і бачили, то не вбачали факту її постійного проживання у вказаній квартирі.

Щодо тверджень ОСОБА_1 про формування спільного бюджету, придбання предметів побуту, одягу, та косметичних засобів, то на підтвердження вказаних обставин суду не надано жодного належного та допустимого доказу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 повністю оплатив вартість квартири у розмірі 1 670 282, 81 грн. до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , за власні кошти, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату вартості квартири, довідкою №240 від 22.09.2014 про оплату 100% вартості квартири, а також Актом виконаних зобов`язань за договором купівлі-продажу облігацій від 20.10.2014.

Станом на 20.10.2014 квартира була оплачена у повному обсязі, а ОСОБА_2 отримав у власність цінні папери, однак факт реєстрації права власності на квартиру відбувся лише у січні 2017 року, після закінчення будівництва.

Разом з тим, ОСОБА_1 не подано жодного належного та допустимого доказу, який вказував би на те, що ОСОБА_1 надавала (передавала) ОСОБА_2 грошові кошти для оплати ним вартості спірної квартири, а також доказів, які вказували б на те, що вартість квартири оплачувалась за спільні грошові кошти, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У період шлюбу, 02.04.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» було укладено Договір купівлі-продажу №СКмА-0002/092, за умовами якого ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 автомобіль марки "Mazda", а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого автомобіля.

В свою чергу, відповідач зазначає, шо спірний автомобіль був придбаний завдяки залученню наступних коштів: 498 201, 25 грн. - кошти належні подружжю; 600 000,00 грн. - кошти, які були подаровані ОСОБА_2 його батьком; 151 798,75 грн. - особисті кошти ОСОБА_2 , які він виручив від реалізації частини чотирьох кімнатної квартири.

Разом з тим, ОСОБА_2 не доведено, що кошти у сумі 600 000,00 грн. та у сумі 151 798,75 грн. є особистими коштами відповідача, оскільки інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї.

Саме тому суд встановив презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

У період купівлі автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що не оспорюється сторонами у справі, спільно проживали, вели спільний побут та господарство, що вказує на спільність планів на майбутнє та існування тісних сімейних відносин.

Таким чином, на автомобіль MAZDA СХ-5 поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя та за встановлених обставин не може бути визнано 4/5 частки автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.10.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 24.10.2014, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2021.

Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 31.10.2017.

Разом з тим, позивач зазначає, що ще до реєстрації шлюбу, проживала з відповідачем однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільний побут, мали спільний бюджет, у зв`язку з чим позивач просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 01.09.2010 по 23.10.2014 включно. Вказаний факт, на думку позивача, підтверджується наданими до позову фотографіями та показами допитаних у судовому засіданні свідків.

Також, позивач зазначила, що 10.10.2013 між ТОВ «Лівобережжя плюс», ТОВ «КУА «ABAJIOH» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у будівництві та купівлі- продажу облігацій з метою інвестування у будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Дніпровська набережна. 14). Погашення вартості облігацій було здійснено за рахунок спільних коштів позивача та відповідача. Також, позивач мала власні збереження, та крім того для погашення вартості облігацій скористалася допомогою батьків, які позичили доньці кошти на придбання нерухомості та в подальшому й на проведення ремонту у такій квартирі.

Відповідач заперечуючи вказані позовні вимоги, зазначив, що вказаний позивачем період, він проживав у декількох місцях, зокрема: у період з 02.08.2010 по 29.04.2011 він фактично не проживав у м.Києві, у період з 04.05.2011 по 30.06.2011 він проживав у квартирі по АДРЕСА_4 із своїм батьком та в цей період сторони навіть не починали зустрічатись, у період з 19.09.2013 по 28.11.2013 відповідач проживав в окремо сам в іншій квартирі, а у період з грудня 2013 року до 23.10.2014 повернувся до батька у квартиру на АДРЕСА_4 .

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №531/295/19.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, надані ОСОБА_1 фотографії, не можуть підтверджувати факт спільного проживання сторін у період з 01.09.2010 по 23.10.2014, оскільки встановити дату та місце, обставини, що слугували вчиненню цих фотографій достеменно неможливо.

Допитані в суді першої інстанції свідки, не підтвердили факту спільного проживання сторін у спірний період. Більшість з них зазначили, що не вбачали факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У висновку Верховного Суду України викладеному у постанові від 15 листопада 2017 року по справі № 716/53/15-ц йдеться про те, що правова природа набуття права власності на новобудову відрізняється від набуття права власності на інше майно, оскільки новобудова може бути здійснена за рахунок інших осіб, у тому числі й за рахунок колишнього подружжя, а прийнята в експлуатацію вже під час укладення нового шлюбу.

Визначення частки у праві власності подружжя в новобудові здійснюється відповідно до часток вкладу у зведенні будівлі у період шлюбу.

Сам по собі факт оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та визнання частки одного з подружжя у цьому майні у розмірі 50 %.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2013 року між ТОВ «Лівобережжя плюс» та ОСОБА_2 було укладено договір про участь у будівництві та купівлі-продажу облігацій з метою інвестування у будівництво двокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

У п. 1 Акту виконаних зобов`язань за договором купівлі-продажу облігацій від 20.10.2014 року вказано, що станом на 20.10.2014 року, згідно умов договору купівлі-продажу облігацій ТОВ «КУА «АВАЛОН» (продавець передав), а ОСОБА_2 (покупець прийняв та оплатив цінні папери.

Пунктом 2 цього ж акту встановлено, що сторони вважають, що на дату підписання цього Акту розрахунки здійсненні у повному обсязі, всі умови договору виконанні належним чином, сторони не мають одна до одної претензій стосовно його виконання.

Крім того, п. 2.4. договору купівлі-продажу облігацій встановлено, що купівля лоту облігацій здійснюється ОСОБА_2 за рахунок власних коштів.

Таким чином, квартира була оплачена ОСОБА_2 у повному обсязі станом на 20.10.2014, тобто до реєстрації шлюбу сторін. ОСОБА_1 не було надано суду доказів, які б підтвердили, що нею надавалися (передавалися) ОСОБА_2 грошові кошти для оплати вартості спірної квартири або ж що вартість квартири оплачувалася за спільні грошові кошти сторін.

У період шлюбу, 02.04.2019 між ОСОБА_2 та ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» було укладено Договір купівлі-продажу №СКмА-0002/092, за умовами якого ТОВ «ВІДІ-СКАЙ» зобов`язується передати у власність ОСОБА_2 автомобіль марки "Mazda", а ОСОБА_2 зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого автомобіля.

Відповідно до статей 60, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності. Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Норми ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 по справі №327/504/17).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України на спростування обставин придбання спірного нерухомого майна в період шлюбу за спільні кошти подружжя, не надав до суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів, що спірне нерухоме майно набуте під час шлюбу за кошти, які належали відповідачу особисто.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і частка такого майна кожного з подружжя є рівною (кожному по 1/2), а відтак і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, як було вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 не доведено, що кошти у сумі 600 000,00 грн. та у сумі 151 798,75 грн. є особистими коштами відповідача, оскільки інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти 600 000,00 грн. та 151 798,75 грн. отримано саме в інтересах сім`ї, оскільки отримані за цим правочином кошти у період шлюбу були використані для придбання спірного автомобіля MAZDA СХ-5, який використовувався для потреб сім`ї.

Викладене, також підтверджується з огляду на те, що у період купівлі автомобіля ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що не оспорюється сторонами у справі, спільно проживали, вели спільний побут та господарство, що вказує на спільність планів на майбутнє та існування тісних сімейних відносин.

Таким чином, на автомобіль MAZDA СХ-5 поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя та за встановлених обставин не може бути визнано 4/5 частки автомобіля особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

За викладених обставин, які відповідають наявним у справі доказам, та правового обґрунтування - колегія суддів дійшла висновку, що доводи скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновки суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2025 року.

Суддя-доповідач

Судді